ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2010 р.  справа № 2а-9333/10/0470

                                          м. Дніпропетровськ

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М. В.,  

при секретаріШенкунісі А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Чарівниця" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Приватного підприємства «Чарівниця»  (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 8238,61 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2047,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон №875) не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості – 1 особи та не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інваліда, внаслідок чого завдано значної шкоди державним інтересам, що не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, у якій просить суд розглянути позов за його відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове  засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки про виклик відповідачу. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача.

Дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши чинне законодавство України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2008 р. відповідач подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно якого у відповідача працювало 3 інваліди, тоді як повинно працювати 4 особи, сума адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів визначена відповідачем самостійно у розмірі 10286,24 грн.

Сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

Відповідно до ч.8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон №875.

Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що про вчинене відповідачем господарське правопорушення позивач знав 19.02.2008 р., коли відповідач подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік. До суду позивач звернувся 26.07.2010 року.

Отже, позивачем порушено встановлений ст.250 ГК України строк застосування адміністративно-господарських санкцій.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

 На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -   

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.  

Постанова в повному обсязі виготовлена 22 грудня 2010 року.

Суддя                       

М.В. Бондар