571/75/16-ц

2/571/116/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі: головуючої судді Верзун О.П., за участю секретаря судових засідань Колодич Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представників позивача-адвоката Слободіна А.С., ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний підприємець ОСОБА_4 про визнання недійсним і скасування рішень Старосільської сільської ради, акту приймання-передачі межових знаків та проектної документації,-

ВСТАНОВИВ :

20.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Старосільської сільської ради, ОСОБА_2 про скасування рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області за № 1363 від 21.11.2014 року в частині надання дозволу гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,25га і рішення № 1515 від 09.02.2015 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в зв`язку з тим, що дана ділянка на яку він претендує наданій іншій особі та рішення № 9 від 05.11.2015 року про передачу даної земельної ділянки у власність для ОСОБА_2 . Крім того, просив суд скасувати акт прийомки-передачі межових знаків, на зберігання встановлених по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та проектну документацію.

Клопотав про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПП ОСОБА_4

18.03.2016 року позивач подав позовну заяву з уточненими позовними вимогами, за якими просив суд: скасувати рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області за № 1363 від 21.11.2014 року в частині надання дозволу гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0,25га і рішення № 1515 від 09.02.2015 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в зв`язку з тим, що дана ділянка на яку він претендує наданій іншій особі та рішення № 9 від 05.11.2015 року про передачу даної земельної ділянки у власність для ОСОБА_2 . Крім того, просив скасувати Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2 та проектну документацію. А також просив суд зобов`язати Старосільську сільську раду Рокитнівського району Рівненської області розглянути заяву від 10.01.2011 року щодо передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки 0,12га для ведення сільського господарства за адресою АДРЕСА_1 .

13.06.2016 року позивач повторно уточнив позовні вимоги, якими просив визнати недійсними та скасувати рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 1363 від 21 листопада 2014 року про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25га в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, в т.ч. рілля) -0,25га, № 1515 від 09 лютого 2015 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та № 9 від 05 листопада 2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 площею 0,2500га та передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, в т.ч. забудовані землі - 0,2500га з них забудовані землі під одно- та двоповерховою забудовою-0,2500га в АДРЕСА_1 , оскільки при їх прийнятті порушено вимоги статей 155,158 ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування». Просив скасувати акт

прийомки-передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки ОСОБА_2 та проектну документацію відносно спірної земельної ділянки, оскільки його оформлено на підставі незаконних рішень.

19.07.2016 року позивач остаточно уточнив свої позовні вимоги та просив: визнати недійсним та скасувати рішення Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 1363 від 21.11.2014 року про надання дозволу ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25га в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля) - 0,25 га, № 1515 від 09.02.2015 року про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу га складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та № 9 від 05.11.2015 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5625086800:03:001:0147 ), ідентифікаційний код НОМЕР_1 у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 площею 0,2500 га та передачу у власність земельної ділянки ( кадастровий номер 5625086800:03:001:0147), ідентифікаційний код НОМЕР_1 ОСОБА_2 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, в т.ч. забудовані землі - 0,2500 га з них забудовані землі під одно - та двоповерховою забудовою - 0,2500га в АДРЕСА_1 , оскільки при їх прийнятті було порушено вимоги ст. 155,158 ЗК України, а при прийнятті рішень порушені вимоги статей 46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також просить скасувати Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та проектну документацію відносно спірної земельної ділянки, оскільки його було оформлено на підставі незаконних вимог.

24 грудня 2020 року справа надійшла до Рокитнівського районного суду з Верховного суду.

13 січня 2021 року позовну заяву прийнято до провадження.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 24 березня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представники підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 пояснив, що позивачу надано довідку радгоспу «Старосільський» для розробки земельної ділянки навпроти батьківського городу. Стверджував, що він, батько та позивач розробляли земельну ділянку, копали приканавок до центральної канави, в загальному - довгий час нею користувались. 10.01.2011 року позивач звернувся до сільського голови ОСОБА_7 для отримання дозволу на приватизацію земельної ділянки 0,12га, який заяву до кінця не довів, бо пішов на пенсію. Сільський голова ОСОБА_8 такого дозволу не надав. Таким чином, заяву розглянули, але дозволу позивачу не надали. Після чого, у лютому 2015 року позивач повторно звертається із вказаного питання і йому дали відмовні рішення про те, що земельні ділянки надані іншій особі-відповідачу. Стверджує, що депутатів обманули і 12 депутатів проголосували за відміну рішення про дачу земельної ділянки ОСОБА_2 , але сільський голова такого рішення не надав. Тоді депутати написали колективну заяву щодо повторного голосування, але сільський голова досі не розглянув заяву щодо відміни рішення № 1563. ОСОБА_2 продовжувала приватизовувати спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим вони звертались до суду, проте суд їм відмовив. У квітні 2016 року ОСОБА_2 принесла на затвердження документацію, виготовлену ОСОБА_4 у сільську раду. Не пояснивши депутатам, що спірна земельна ділянка надана без висновку земельної комісії, не погоджена суміжними землекористувачами - ОСОБА_10 та ОСОБА_1 . На сесії новообраних депутатів, які також були в омані, депутати більшістю голосів затвердили виготовлену документацію.

14.12. 2014 року ОСОБА_2 прийшла в сільську раду і запропонувала ОСОБА_8 написати висновок заднім числом про ніби - то засідання земельної комісії, після чого сільський голова викликав землевпорядника і наказав йому це зробити, секретарем поставили померлого ОСОБА_1 .

Посилаючись на ст.116, 123,ст..ст. 149-150 ЗК України зазначає, що надання земельних ділянок здійснюється після вилучення такої земельної ділянки, а в позивача цю земельну ділянку не вилучали, а тому вважає, що він є законним землекористувачем спірної земельної ділянки, хоча з 2015 року нею користується ОСОБА_2 . У зв`язку з чим, просить стягнути спричинену моральну та матеріальну шкоду і задоволити заяву повністю, а також стягнути всі судові витрати на суму 1102,40грн., проїзні витрати на суму 720 грн., моральну шкоду - 50000 грн.. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що позивач звертався до лікарів через головні та серцеві болі, які не проходять, а сама відповідач веде себе по хуліганські.

Представник позивача - адвокат Слободін А.С. підтримав позовні вимоги, посилаючись на те, що відповідно до довідки радгоспу «Старосільський» позивача отримав дозвіл розробити земельну ділянку 0,12га. Він фактично був користувачем земельної ділянки, яка не була вилучена, як це передбачено положеннями Земельного кодексу України. З посиланням на практику Верховного Суду від 29. 03.2020 року, вважає, якщо земельна ділянка не була вилучена у попереднього землекористувача, вона не могла бути надана іншим особам. З цих підстав просив позов задоволити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Свої заперечення обгрунтовує наступними обставинами. В той час як ОСОБА_1 приватизовував собі 0,25 га земельної ділянки для забудови, це була його батьківська земельна ділянка. У батька позивача було 0,35 га землі, з них було приватизавано 0,34 га - для ведення сільського господарства, а далі до канави землі дійсно розроблялися, але не позивачем, а організацією ПМК- 180, оскільки все те було болотом і затоплювало село. Через це дамбували коло села, копали канави і приканавки. Але вказані роботи виконувались ПМК-180. Таким чином, канаву люди не копали і тому жодних зусиль чи затрат позивач не поніс і вказана земля не була його спадщиною. Свою земельну ділянку він приватизував до канави, а ту земельну ділянку, що знаходилась за канавою - розробляло ПМК і він її не приватизовував, а вирішив продати. Спірна частина земельної ділянки 0,12 га йде понад городами, а там, де знаходиться її житловий будинок- був ліс , який також розробляло ПМК 180 і там люди захопили землю самовільно, в тому числі в позивач. Так, від ОСОБА_14 їй відомо, що позивач хотів продати цю земельну ділянку її сину, але той не погодився, оскільки з обох сторін ділянки були канави 8 м та 12 м шириною. Через кілька років після цього, ОСОБА_1 пропонував їй самій цю земельну ділянку за 12000 грн., при цьому повідомив їй, що земля приватизована. Так як вона погано розуміється на оформленні землі, то звернулась до сільради до землевпорядника та голови, щоб дізнатись які документи треба збирати і повідомила, що продається приватизована земельна ділянка, на що сільський голова відповів, що треба дивитись. Коли приїхали на місце сільський голова та землевпорядник, тоді з ними була ОСОБА_15 . Підійшов і ОСОБА_1 . Під час розмови жодних документів не надав. Коли землевпорядник повідомив присутнім, що земельна ділянка не приватизована, ОСОБА_1 цю обставину не заперечував. Тоді, в її присутності ОСОБА_1 сільський голова повідомив, що він вже своє приватизував, а ці землі, що від канави - є землі запасу сільської ради. ОСОБА_1 також не заперечив і документів щодо зворотнього не надав.

І тільки після цього, ОСОБА_2 написала заяву від 04.11.2014 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою та відведення їй земельної ділянки по АДРЕСА_2 . , а 21.11.2014 року рішенням надали дозвіл для забудови на 0,25 га, вт .ч. спірної 0,12га., а позивач звернувся до сільради вже після неї 02.02.2015 року і з того часу почав скаржитися на неї. При цьому, інспектор ОСОБА_32 в її присутності зауважив ОСОБА_1 , що у неї хоч рішення є, а в нього нічого з документів немає, що ОСОБА_1 не заперечував. Після того, депутати проголосували за рішення про надання відповідачу земельної ділянки для забудови, а потім ОСОБА_15 почала бунтувати проти цього ж рішення. Від депутата ОСОБА_10 дізналась, що ОСОБА_6 не дає проголосувати за рішення про надання їй землі, почав писати на неї та інших скарги. Один з депутатів повідомив їй, що ОСОБА_6 приходив до них з пустим листком зі списком депутатів; а також, що підпис у списку був підроблений. Відповідачка називає вказані обставини недобросовісною поведінкою зі сторони ОСОБА_6 . Сама ж ОСОБА_15 , як з невідомих причин раптово змінила свою позицію і почала сприяти ОСОБА_6 на її запитання про те, чому та змінила свою позицію, відповідала, що кожне слово вартує грошей.

Вважає, що якби у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були документи, то вони відразу би звернулись до суду, а так через те, що в них не було документів - почалось незрозуміло що з її рішенням і коли в нього нічого не вийшло, то він у кінці грудня 2015 року звернувся до суду, тобто, вже після того як в неї була зроблена, проте не затверджена через ці перешкоди документація. Саме тоді невідомо звідки з`явилась заява ОСОБА_1 , однак доказів того, що земельна ділянка рахувалась за ОСОБА_1 не було.

Отже, у батька позивача була земельна ділянка, розміром 0,35 га, а щодо самого позивача, то взагалі не значилось, що у нього є земля. У зв`язку з цим відповідач ставить під сумнів заяву ОСОБА_1 , подану ним ніби - то у 2011 році, в якій він просить «доприватизувати» 0,59 га, крім того, просила взяти до уваги, що сама заява не зареєстрована і без печатки. Крім того, Рішенням № 45 від 12.01.2011 року позивачу надано 0,34 га землі, а заява, в якій просить «доприватизувати» землю датована 10.01.2011 року, що не може відповідати дійсності.

Таким чином, стверджує, що земельну ділянку розробляло ПМК-180 і ніхто інший, а до цього земельні ділянки нікому не надавались, бо це було болото. Роботи на земельній ділянці, про яку зазначає позивач у позові проводились ПМК у період 1992-1993 роки, в той час як позивач говорить, що розробляв землю у 1988 році. У 1988 році також розробляли земельні ділянки, але це були земельні ділянки, що прилягали до людських городів, а не спірна земельна ділянка, на яку позивач претендує. На підтвердження своїх заперечень посилається на довідку № 15 від 06.02.2017 року.

Відповідач заперечувала щодо звинувачень її в тому, що вона «радила» сільському голові підробляти документи. Просила звернути увагу на ту обставину, що протокол № 38, який заперечує позивач, посилаючись на його недійсність, виготовлений 20.11.2014 року, а ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за два роки до смерті ОСОБА_1 , а тому в протоколі знаходиться його підпис, а не чий інший.

Причиною спору вважає те, що ОСОБА_1 змушував її заплатити йому 12 000 грн., а пізніше зменшив ціну до 5000 грн., оскільки до того вони спілкувались і будь-яких суперечок між ними не було.

Відповідач також просила взяти до уваги ту обставину, що ОСОБА_14 , яка на спірній земельній ділянці саджала картоплю за два роки до приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 вказану землю не обробляла і нічого не ній не садила. Ділянка пустувала.

З наведених вище підстав просила відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Симончук І.І. підтримав заперечення, зазначивши, що в справі є всі документальні підтвердження.

Від відповідача Старосільської сільської ради надійшло клопотання від 21.04.2021 року про розгляд справи у відсутність її представника. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Третя особа - приватний підприємець ОСОБА_4 у судове засідання не з з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог закону.

З огляду на надані у судовому засіданні пояснення, суд приходить до висновку що між сторонами існує спір з приводу володіння, користування та розпорядження частиною земельної ділянки. Вказані відносини регулюються ЗК України, нормами Закону України «Про місцеве самоврядування».

Порядок набуття громадянами права власності та користування земельними ділянками визначено нормами ЗК України, зокрема, ст.ст. 116, 118, 125, 126 ЗК України, відповідно до визначеної законом процедури, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, або за результатами аукціону. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, у якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та їх орієнтовні розміри та додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Клопотання розглядається у місячний строк, після чого дається дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надається мотивована відмова у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданняї сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Так, ОСОБА_2 , в порядку, визначеному законодавством, звернулась 04.11.2014 року із письмовою заявою до Старосільської сільської ради, в якій просила надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у АДРЕСА_2 , площею 0, 25 га, на підставі якої їй, за рішенням Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області №1363 від 21 листопада 2014 року «Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (а.с.133,134 т.1).

Згідно укладеного між відповідачкою та ФОП ОСОБА_4 договором № 411 від 28.11.2014 року та на виконання зазначеного вище рішення, виготовлено проект землеустрою (а.с.39-75 т.2), який погоджено управлінням Держемагентства у Рокитнівському районі Рівненської області від 05.03.2015 року та відділом містобудування, архітектури ЖКГ та будівництва Рокитнівської РДА №01-20/1096 від 16.12.2014 року та про що долучено відповідні висновки (а.с. 69,71 т.2).

Відповідно до Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 12.12.2014 року межі земельної ділянки за кадастровим номером 5625086800:03:001:0147 яка знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 0,02500 га, закріплені в натурі межовими знаками у кільності шести штук (а.с. 72 т.2).

Після чого, рішенням Старосільської сільської ради №9 від 05.11.2015 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 .

Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5625086800:03:001:0147, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право власності нерухоме майно та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.11.2015 року (а.с.76,77 т.2).

Наявними в справі будівельним та технічним паспортами (а.с. 78-99) підтверджується, що ОСОБА_2 побудувала на зареєстрованій земельній ділянці житловий будинок з господарськими спорудами.

Таким чином, ОСОБА_2 було фактично використано та реалізовано обидва оскаржувані рішення, які є правозастосовчими актами індивідуальної дії органу місцевого самоврядування.

Позивач стверджує, що при прийнятті рішень було порушено вимоги статей 155,158 Земельного кодексу України та ст.46,59 Закону України «Про місцеве самоврядування», а тому просить вище вказані рішення скасувати, так як вважає їх незаконними, а також, просить скасувати акт прийомки-передачі межових знаків та проект землеустрою ОСОБА_2 від 05.11.2015 року, які оформлені на підставі незаконних рішень.

Позивач посилаючись на те, що частиною земельної ділянки, що була надана відповідачу, розміром 0,12 га, він користується понад 26 років, тому вважає, що має на неї право. Проте, Рішенням Старосільської сільської ради №1515 від 09 лютого 2015 року ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відмовлено, у зв`язку з тим, що земельна ділянка, на яку він претендує, надана іншій особі, тобто ОСОБА_2 .

На підтвердження своїх доводів позивачем надано копію довідки радгоспу «Старосільський» № 64 від 27.05.1988 року, згідно з якою ОСОБА_1 дозволено розробити земельну ділянку 0,12 га згідно поданої заяви в АДРЕСА_1 , для сінокосу та ведення сільського господарства ( а.с. 12 том1).

Проте, з інформації Старосільської сільської ради від 23.06.2016 на а.с.20 том 2 вбачається, що ОСОБА_1 проживав разом з батьками і радгосп «Старосільський» не міг виділити йому земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, так як у 1988 році ПМК-180 на даній території тільки проводив осушувальну систему по дамбуванню села Дроздинь, відтак таку довідку вважає недійсною.

В цій же інформації підтверджується, що ОСОБА_1 звертався до сільської ради щодо надання йому земельних ділянок у власність, та , відповідно, отримав дозвіл та земельну ділянку у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування будинку та земельну ділянку площею 0,34 га - для ведення особистого селянського господарства. Що стосується частини спірної земельної ділянки площею 0,12 га, то останній не виготовляв документації, проте хотів продати її ОСОБА_2 без підтверджуючих право власності документів. Оскільки ОСОБА_2 звернулась до сільради із заявою про виділення їй цієї земельної ділянки під будівництво житлового будинку, яку було задоволено рішенням сесії. (а.с. 20 том 2)

На а.с. 203 тому 2 міститься акт комісійної перевірки межових знаків земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_2 , якою встановлено, що земельна ділянка відповідає розмірам і проекту землеустрою, межові знаки встановлені згідно проекту землеустрою; порушень з боку сільської ради та землекористувача не виявлено. Вказана ділянка не є спірною, оскільки раніше нікому у власність чи оренду не надавалась та перебувала в землях запасу сільської ради.

Допитана як свідок ОСОБА_14 зазначила, що на 0,12 га земельної ділянки, які на її думку, належали ОСОБА_1 . Він садив картоплю, вона допомагала, обробляла та займала ту земельну ділянку років 10. Суміжними користувачами є ОСОБА_2 , ОСОБА_20 ..

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що була та є депутатом Старосільської сільської ради, в томі числі, як ОСОБА_7 був головою сільради. ОСОБА_1 подавав заяву на приватизацію змеленої ділянки, однак скільки ним приватизовувалось землі повідомити не може. Знає, що через декілька років депутати проголосували за надання земельної ділянки ОСОБА_2 , яку у ОСОБА_1 не забирали. Разом з тим, свідок повідомила, що у батьків позивача, поки ті жили, документів на земельну ділянку не було. Щодо протоколу засідання постійної комісії по земельних ресурсах та соціального розвитку села № 38 від 20.11.2014 року повідомила, що була заступником голови комісії, однак як заступник голови комісії не виступала та там не була. Склад комісії, її голову - на сьогоднішній день не пригадує. Не заперечила, що вирішення питання щодо земельної ділянки ОСОБА_2 могло вирішуватися у її відсутність, про що вона могла не знати. З цього приводу викликалась в поліцію. На сесії ради при вирішення питання надання земельної ділянки такий протокол не зачитували. Депутати голосували за рішення про затвердження документації, але не всі, було 22 чи 24 депутати. Остаточно за це рішення проголосували інші депутати; голосування відбулось за один раз.

Свідок ОСОБА_6 повідомив про те, що часто буває у Старосільській сільській раді і чув у землевпорядника через відкриті двері, як ОСОБА_2 вносить пропозицію, щоб переписати земельну ділянку ОСОБА_1 на неї. Це було 14.12.2016 року ОСОБА_8 дав згоду, щоб переписати протокол № 38 від 20.11.2014 року і він назначить ОСОБА_24 , а замість померлого секретаря - поставити підпис. Відповідач ОСОБА_2 заперечила щодо показань свідка та повідомила, що такого факту не було, а свідок є родичем сторони позивача. Суд критично оцінює вказані покази, так як покази були зачитані свідком з листка. А також суд знаходить, що посилання представника позивача на те, що свідок нотаріально засвідчив свою заяву, в якій зазначив про ці обставини є безпідставними з огляду на те, що нотаріально засвідчується лише справжність підпису, а відомості перевірці нотаріусом не піддаються. Свідок підтвердив, що суміжними землекористувачами є ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , проте про те, чи є в них документи на землю йому невідомо.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що з 2002 року по 2011 рік був сільським головою. На той час заяв про надання земельних ділянок було дуже багато і багатьом відмовлялось, бо земельні ділянки знаходились за межами Генерального плану забудови сіл. Порядок надання земельних ділянок був наступним: спочатку особа звертається і пише заяву, йде сільського голови, який виконує резолюцію на заяві, після чого особа йде до землевпорядника та реєструє подану ним заяву, а потім порушене питання виноситься на розгляд сесії. Сесія скликається 2-3 рази на місяць. Реєстрація заяв і підготовка рішення здійснюється землевпорядником. Якщо між громадянами є конфлікт, то останній виїздить на місце і з`ясовує, хто та з якого часу займав земельну ділянку, з приводу якої наявний конфлікт, хто сплачує орендну плату та інші обставини. Рішення приймалися сесійно. Точних відомостей щодо заяви ОСОБА_1 від 10.01.2011 року не пам`ятає, однак ОСОБА_1 приходив із якоюсь заявою, про конкретний зміст, розмір земельної ділянки, зазначений у заяві не пригадує, але пам`ятає, як казав останньому, що рішення прийматиме сесія ради. Вважає, що якщо така заява дійсно була, то мала б бути зареєстрована і на ній може міститись його резолюція, оскільки він в той період був сільським головою і таке розпорядження входило в коло наданих йому законом повноважень. Повідомив, що за станом здоров`я достроково вийшов на пенсію і більше нічого про подальше вирішення заяви не знає, посилаючись на те, що заяв було багато, пройшов значний проміжок часу.

Свідок, крім того, повідомив, що радгосп «Старосільський» в кінці 90-х років ( 1997-1998 роки) розпався на СГПП «Верес», потім КСП. У 2002 році його вже не було, правонаступником було приватне підприємство.

Свідок ОСОБА_24 пояснив суду, що в період з 1997 по 2019 роки був землевпорядником у Старосільський сільській раді. Порядок звернення громадян з метою отримання земельної ділянки був наступний. В основному, бажаючий отримати земельну ділянку йшов на прийом до голови сільради, який приймав заяву та накладав резолюцію. Саму заяву дає землевпорядник і вже з готовою заявою людина йшла до голови та отримувала резолюцію. Після цього я, як землевпорядник реєстрував заяву по Вхідній книзі, проставляв інші необхідні реквізити: штамп, вхідний номер. Після чого, заява готувалась до розгляду на сесії та готувалось рішення. Якщо не було 50% присутніх депутатів, то тоді земельні питання не вирішуються. ОСОБА_1 вперше звернувся до сільради давно та сказав, що хоче приватизувати всю землю (це було 3 земельні ділянки), однак всю земельну ділянку не обміряв, а провів обміри лише до канави, тому 0,12 га, що знаходились за канавою лишились не обміряними. Вартість проекту землеустрою приблизно 3000 грн. Так як 0,12 га знаходились за межами обміряної ОСОБА_1 земельної ділянки та були розділені по лінії проходження канави вони є окремою земельною ділянкою, на яку потрібно було робити окремий проект, а це були лишні затрати грошових коштів, які ОСОБА_1 не захотів оплатити, а, відповідно не скористався можливістю її приватизувати. Так, ОСОБА_1 приватизував дві земельні ділянки : для будівництва та обслуговування житлового будинку, розміром 0,25 га та 0,34 - для сільського господарства. Спірна земельна ділянка не включалась. Відтак земельна ділянка 0,12 лишалася в землях запасу сільради. Коли вступила в силу ст.119 ЗК України, тому сільрада могла надати земельну ділянку із земель запасу ОСОБА_2 ОСОБА_1 не міг звертатися із заявою про надання йому спірної земельної, яку надали ОСОБА_2 тільки через те, що дізнався, що земельна ділянка не приватизована у 2014 році, тобто після того як ОСОБА_2 звернулась до сільради і лише тоді, коли вирішувалось її питання: коли зайшли міряти земельну ділянку ОСОБА_2 виявилось, що та земельна ділянка не була приватизована - це були землі запасу сільради. Підтвердив, що особисто він заяви ОСОБА_1 про повторний розгляд питання не бачив, такої заяви не було. З власного досвіду знає, що земельна документація вказаною землевпорядною організацією виконується правильно. У зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка нікому не надавалась, а перебувала у землях запасу сільської ради, потреби її вилучати не було, так власника спірної землі не було.

Вище наведене підтверджується встановленими судом наступними обставинами. На підставі рішень Старосільської сільської ради від 06.11.2008 року № 231 та № 232 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (а.с. 26,27 том 2).

Як вбачається із рішення № 618 від 04.12.2013 року ОСОБА_1 затверджено технічну документацію та передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, в т.ч. забудовані землі- 0,2500 га, з них забудовані землі під одно-та двоповерховою забудовою-0,2500га в АДРЕСА_1 (а.с 28 том 2) .

29.05.2014 ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,37 га в АДРЕСА_1 . ( а.с. 29 том2) .

Рішенням № 1021 від 07.07.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення - площею 0,3431 га, з них сільськогосподарські угіддя (рілля) - 0,3431 га в АДРЕСА_1 (а.с.30 том2).

Довідкою Старосільської сільської ради № 6262 від 15.10.2015 року підтверджується, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_2 під будівництво житлового будинку, господарських будівель та споруд розташована на землях запасу (а.с. 32 том2)

Суміжними землекористувачами з ОСОБА_2 є ОСОБА_28 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_29 , будинок якого самочинно збудований на неприватизованій земельній ділянці та ОСОБА_30 , яка з травня 2013 року проживає в Італії (а.с. 35-37 том2), чим спростовується показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_14 в частині суміжних землекористувачів, оскільки останні не наділені повноваженнями та не перевіряли документи на володіння земельними ділянками вказаних ними осіб.

Довідкою Старосільської сільської ради № 7740 від 17.12.2015 р. (а.с. 34 том2) підтверджується, що найменування вулиць на території Старосільської сільської ради введено у 2001 році, в той час, як позивач надав копію довідки радгоспу «Старосільський» № 64 на № 37/355 (без зазначення дати, без відтиску печатки) про те, що ОСОБА_1 на заяву від 18.05.1988 року щодо виділення земельної ділянки під сінокос та ведення сільського господарства навпроти батькового города на меліоративній - болотній землі радгоспу дозволено розробити земельну ділянку 0,12 га в АДРЕСА_1 . З огляду на це сумніви відповідач щодо дійсності даної довідки заслуговують на увагу та підтверджують її заперечення в частині того, що довідка не є оригіналом, не містить усіх необхідних реквізитів, крім того, радгоспом надавалась земля лише тим, хто працював у радгоспі, однак позивач ОСОБА_1 жодного дня в радгоспі не працював. З врахуванням доводів відповідача та з врахуванням того, що оригінал документу позивачем не надано, суд не може вважати вказану копію документу як належний та допустимий доказ. (а.с. 12 том1).

Дослідивши копію заяви ОСОБА_1 від 10.01.2011 року про надання йому дозволу «доприватизувати» 0,12 га землі напроти його города, який він виробив разом з покійним батьком та яка в подальшому містить відомості про те, що ним приватизовується весь батьківський город 0,59 га, а разом 0,71 га, суд також вважає за потрібне прийняти до уваги заперечення відповідача про те, що земельні ділянки передані йому у власність згідно рішень Старосільської сільської ради № 618 від 04.12.2013 року (0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в АДРЕСА_1 та № 1021 від 07.07.2014 року ( 0,3431 га - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення в АДРЕСА_1 ), тобто вказані рішення мали місце у 2013 та 2014 році. У зв`язку з цим, якщо заява 10.01.2011 роком, о яким чином станом на 01.11.2011 р. в ній містяться відомості про обставини (приватизувати), що мали місце у грудні 2013 року та липні 2014 року, тобто відомості, що містяться у цій заяві суперечать логічному, послідовному зв`язку та хронології подій. Оригінал заяви позивач для дослідження не надав. Походження копії заяви свідками, на яких посилається позивач не доводиться. Свідок ОСОБА_7 посилається на те, що за плином часу та великим обсягом опрацьовуваних заяв пояснити про рух вказаної заяви не може, оскільки не пригадує. Свідок ОСОБА_24 заперечив наявність такої заяви у нього на розгляді. Таким чином суд не може вважати копію, яка не завірена належним чином, містить суперечливі відомості, походження якого є не доведеним, - допустимим доказом, оскільки рішення суду не можуть ґрунтуватися на його припущеннях.

З огляду на встановлене, суд вважає, що факт подачі позивачем 10.01.2011 року заяви до органу місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом не доведено належними та допустимими доказами. Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, суд вважає необгрутованим посилання сторони позивача на норми ст. 140-149 ЗК України, якими регулюються питання припинення права на земельну ділянку за умови наявності у позивача права користування чи іншого речового права на спірну земельну ділянку в порядку вилучення. Відповідно до положень ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, яке набувається на законних підставах ( ст. 78 ЗК України). Проте, такі повномоччя позивачем не доведено.

Суд не приймає до уваги доказ позивача - витяг з ЄРДР (а.с. 39), відомості до якого внесено 15.01.2020 року за фактом вчинення колишнім сільським головою Старосільської сільської ради ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченго ч.1 ст 366 КК України, оскільки сам по собі зазначений процесуальний документ не підтверджує вину особи у вчиненні кримінального правопорушення, а інших процесуальних рішень, окрім Витягу суду не надано.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач не подав таких доказів, на основі якого були би можливим встановити факт порушення його прав.

З наведеного слідує, що рішення № 1515 від 09.02.2015 року «Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу накладання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з тим, що земельна ділянка, на яку він претендує надана іншій особі суд вважає законним, так як зворотнього суду не доведено. У зв`язку з наведеним суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги про визнання недійсним та скасуванні рішень Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області № 1363 від 21.11.2014 року, № 1515 від 09.02.2015 року та № 9 від 05.11.2015, що тягне за собою відмову у задоволенні послідуючої другої вимоги про скасування акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, встановлених по межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та проектної документації відносно спірної земельної ділянки.

Суд, вирішуючи питання про стягнення судового збору приходить до висновку про віднесення вказаних витрат за рахунок держави, оскільки позивач є учасником АТО , а тому вкаана обставина є такою, яка звільняє його від сплати судового збору (а.с.70 том4) .

Керуючись ст.ст. 264-265,268, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Старосільської сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний підприємець ОСОБА_4 про визнання недійсним і скасування рішень Старосільської сільської ради, акту приймання-передачі межових знаків та проектної документації - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони та інші учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2

Відповідачі: Старосільська сільська рада, місце знаходження: вул. Б.Хмельницького, 50, с. Старе Село, Рокитнівського району Рівненської області, код ЄДРПОУ: 04387645

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний підприємець ОСОБА_4 місце знаходження: АДРЕСА_4 .

Повне рішення виготовлено 18.11.2021.

Суддя: