Справа №  2018/4-31/11

П О С Т А Н О В А

Іменем                    України

"20" січня 2011 р.

 Київський районний суд м. Харкова

в складі:     головуючого судді   Чередник В.Є.

при секретарі           Поповій В.В.

                     за участю прокурора             Пономаренко  О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на  постанову  прокурора м. Харкова Попович Є.М. про порушення кримінальної справи від 23.09.2010 р., -

                                                                встановив:

До суду 01.11.2010р. звернулась ОСОБА_1 - заступник начальника Управління Національного банку України в Харківській області, яка призначена тимчасовим адміністратором ПАТ «Земельний банк»зі скаргою, в якій просить суд скасувати постанову прокурора м. Харкова Попович Є.М. від 23.09.2010 р. про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службовими особами тимчасової адміністрації ПАТ «Зембанк»службових повноважень, що потягло тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 365 КК України.

Крім того, заявник просить суд винести постанову про відмову у порушенні кримінальної справи. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що вказана постанова винесена необґрунтовано, без достатніх приводів та підстав, з порушенням вимог ст. 98 КПК України.

В судовому  засіданні заявник та її представники підтримали доводи, викладені в скарзі та пояснили, що постанова була прийнята з порушенням вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, за відсутністю достатніх даних, які вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Прокурор проти доводів скарги заперечував з підстав, викладених у письмових поясненнях, також посилався на те, що постанова від 23.09.2010 р. винесена обґрунтовано та ніяких підстав для її скасування не вбачається.

Представник  ОСОБА_3 -  ОСОБА_4 просив у задоволенні скарги відмовити, оскільки на момент винесення постанови були встановлені достатні дані порушення мораторію та наявні з боку службових осіб тимчасової адміністрації ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши надані матеріали справи, що стали підставою для винесення оскаржуваної постанови, суд вважає що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України, при розгляді в суді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити: наявність приводів і підстав для винесення оскаржуваної постанови ; законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи; дотримання вимог ст. 94, 97,98 КПК України.

Судом встановлено, що 23.09.2010 р. прокурором м. Харкова Поповичем Є.М. була винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом перевищення службовими особами тимчасової адміністрації ПАТ «Зембанк» службових повноважень, що потягло тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

Із змісту постанови вбачається, що підставою для її порушення стали матеріали перевірки за зверненням акціонера ПАТ «Зембанк»- президента АТЗТ СК «Лемма»ОСОБА_3

Відповідно ч. 1 ст. 98 КПК України, постанова про порушення кримінальної справи може бути винесена лише при наявності приводів та підстав, зазначених у статті 94 КПК України.

Суд вважає, що оскаржувана постанова винесена необґрунтовано, з порушенням вимог ст. 94 та 98 КПК України.          

Згідно з постановою, за даними оборотно-сальдової відомості банку за 30.07.2010 р. встановлено наявність оборотів за дебетом рахунку 1317 «Прострочена заборгованість за короткостроковими кредитами, що отримані від національного банку України»на суму 9млн.9998,8 тис. грн., що призвело до зменшення залишку за цим рахунком на кінець для 30.07.2010 на цю ж суму.

Таким чином, службові особи тимчасової адміністрації ПАТ «Зембанк»умисно перевищили свої службові повноваження, тобто вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, а саме вжили заходи, спрямовані на забезпечення стягнення коштів за простроченою заборгованістю за кредитами рефінансування НБУ в зазначеному розмірі в період дії мораторію, введеного 12.05.2010 р. , що спричинило тяжкі наслідки інтересам вкладників ПАТ «Зембанк», в т.ч. бюджетних організацій установ та державних підприємств, бюджетні кошти яких знаходились на рахунках вказаної банківської установи.

З урахуванням викладеного, з огляду на наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України, була винесена оскаржувана постанова.

Таким чином, згідно тексту даної постанови,  приводом для порушення даної кримінальної справи  стало звернення акціонера ПАТ «Зембанк»- президента АТЗТ СК «Лемма»ОСОБА_3, а підставою - оборотно-сальдова відомість банку за 30.07.2010 р.

Будь-яких інших підстав порушення даної кримінальної справи в тексті оскаржуваної постанови не зазначено.

При цьому, суд вважає, що заява ОСОБА_3, як привід для порушення кримінальної справи за ст. 365 ч.3 КК України не може вважатися безумовним та достатнім приводом для її порушення.

Посилання ж на перевірку фахівців Управління НБУ у Харківській області та аудиторів ПП «АФ»Тимлар-Аудит», про що зазначав прокурор в своїх поясненнях та апеляції, в постанові відсутні та результати чи висновки даної перевірки в постанові також  не викладені, отже суд не може розглядати їх в якості підстав для порушення даної кримінальної справи.

       Крім того, суд приймає до уваги, що згідно до матеріалів кримінальної справи, постановою Правління Національного банку України № 231 від 11.05.2010 р., для стабілізації діяльності Банку та усунення порушень та причин, що призвели до його фінансового стану, було призначено тимчасову адміністрацію з 12.05.2010 р. до 11.11.2010 р. та тимчасового адміністратора, яким було призначено заступника начальника Управління банку України в Харківській області ОСОБА_1

     Остання, як тимчасовий адміністратор, відповідно до вимог ст. 80 Закону України «Про банки та банківську діяльність», має повне та виняткове право управляти банком та зобов»язана вживати всіх необхідних заходів з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема має право продовжувати або припиняти  будь-які операції банку.                  Діяльність банків, в яких призначена тимчасова адміністрація, контролюється, згідно до ст. 84 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Департаментом    кризового менеджменту та контролю операцій на відкритому ринку Національного банку України і будь-які дії тимчасового адміністратора погоджуються ним з вищезазначеним Департаментом.

      Укладаючи договори застави майнових прав за кредитними договорами від 25.06.2010 р. в забезпечення кредитів рефінансування, тимчасовий адміністратор діяв у відповідності до Закону України «Про банки та банківську діяльність» та нормативно-правових актів Національного банку України, згідно до яких Національний банк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює операції з надання кредиторів комерційним банкам для підтримки ліквідності.

Таким чином, механізм підтримки ліквідності банків не відноситься до сфери    звичайних цивільно-правових договірних відносин банку та клієнта банку, і укладання як договорів щодо кредитування банків, так і відповідних договорів застави, є складовою цього механізму.

Листом за № 54-217/2770 від 17.06.2010 р. щодо здійснення додаткового забезпечення за кредитами рефінансування Департамент кризового менеджменту Національного банку України, враховуючи незадовільний стан предмету застави, зобов»язав тимчасового адміністратора додатково укласти договори застави.

Таким чином, укладаючи договори застави, якими забезпечували повернення Національному банку України, коштів, наданих банку для підтримки його ліквідності, тимчасовий адміністратор діяв в межах своєї компетенції.

Щодо списання 30.07.2010 р. з кореспондентського рахунку ПАТ «Земельний банк»коштів на погашення заборгованості за кредитами рефінансування, то Постановою Правління Національного банку України від 30.07.2010 р. № 375 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «Земельний банк». Відповідно до зазначеної постанови, припинено повноваження тимчасового адміністратора Грішиної Н.Л., правління, спостережної ради і загальних зборів ПАТ «Земельний банк»та призначено ліквідатором ПАТ «Земельний банк»фізичну особу - незалежного експерта ОСОБА_5.            Таким чином, списання було здійснено після прийняття постанови про ліквідацію ПАТ «Земельний банк». Тому відсутні підстави вважати, що списання було здійснено за розпорядженнями тимчасового адміністратора. Таким чином, тимчасовий адміністратор не мав технічної можливості списати кошти з кор. рахунку банку.

Суд вважає, що при винесені постанови, порушені норми ч. 3 ст. 98 КПК України, а саме, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи. На момент винесення постанови, органу досудового слідства була достовірно відома особа, яка здійснює контроль за діяльністю ПАТ «Земельний банк», як тимчасовий адміністратор, а саме —заявник ОСОБА_1

Ніхто інший не міг виконувати обов»язки тимчасового адміністратора. І органу досудового слідства було достовірно відомо про зазначене. Але справу було порушено не відносно особи, а за фактом. Таким чином, прокурор не виконав вимогу Рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. та ст. 98-2 КПК України, і вживши невірне формулювання, не роз»яснив та не забезпечив ОСОБА_1 конституційне право на судове оскарження постанови про порушення кримінальної справи після її винесення.

Суд вважає, що постанова була прийнята з порушенням вимог ч. 2 ст. 94 КПК України, за відсутністю достатніх даних, які вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. З ст. 365 КК України.

Згідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли маються достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Достатні дані, які можуть бути підставою для вчинення злочину, на момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи, повинні містити відомості про об’єкт і об’єктивну сторону злочину.

Суд вважає, що оскаржувана постанова порушена безпідставно, оскільки в  наданих суду матеріалах справи, не міститься жодних даних, які вказували б на факт перевищення службовими особами тимчасової адміністрації ПАТ «Земельний баню» службових повноважень, що потягли тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 365 КК України.

Таким чином, кримінальна справа порушена без достатніх приводів та підстав, з  використанням даних, які стали підставою для винесення постанови про порушенні  справи, з порушенням кримінально-процесуального закону, який передбачає порядок  прийняття рішення, а саме з порушенням встановленого законом порядку проведення перевірки, без забезпечення прав на судовий захист, без дотримання вимог закону, щодо належного оформлення постанови про порушення кримінальної справи.

Вимоги заявника про винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи задоволенню не підлягають, оскільки це не є компетенцією суду

На підставі викладеного, керуючись ст. 236-7, 236-8 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Скасувати постанову прокурора м. Харкова Попович Є.М. від 23.09.2010 р. про порушення   кримінальної  справи   за   фактом  перевищення   службовими   особами тимчасової адміністрації ПАТ «Зембанк»службових повноважень, що потягло тяжкі наслідки, за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 365 КК України.

В задоволенні скарги в частині винесення постанови про відмову у порушенні    кримінальної справи - відмовити.          

     Постанова може  бути  оскаржена до  апеляційного  суду Харківської області протягом 7 діб з дня його винесення.

Суддя