Справа № 760/26938/20

2-4069/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Свої вимоги мотивує тим, що він працював на посаді заступника директора з наукової роботи Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» з 01 жовтня 2018 року.

Відповідно до наказу від 30 листопада 2020 року № 62-К3 його було звільнено з посади за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

З зазначеним не погоджується з огляду на наступне.

24 листопада 2020 року ним було подано до адміністрації відповідача заповнену 23 листопада 2020 року ним особисто за встановленим зразком форму наказу про надання йому частини тарифної відпустки на 26 та 27 листопада 2020 року. Попередньо ним було узгоджено термін цієї відпустки з т.в.о. начальника відділу кадрів Зубко Н.М. Підставою для цієї відпустки було проведення обстеження димових і вентиляційних каналів у будинку, де він мешкає.

Перебуваючи 26 листопада 2020 року у відпустці він наприкінці робочого дня дізнався про те, що в цей день був складений акт про його відсутність на робочому місці. У зв`язку з цим 27 листопада 2020 року він з`явився на роботу та через канцелярію подав доповідну записку на ім`я т.в.о. директора відповідача ОСОБА_2 .

Вважає, що т.в.о. директора відповідача ОСОБА_2 негативно до нього ставиться через те, що наказом від 23 жовтня 2020 року № 52-К3 за його підписом відповідно до наказу від 22 жовтня 2020 року № 157 ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника директора з науково-практичної роботи.

Зазначає, що на момент звільнення він був членом профспілки відповідача, а тому розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу первинної профспілкової організації.

Крім того, в наказу про звільнення зазначено, що на момент звільнення до нього були застосовані раніше заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків (наказ від 24 листопада 2020 року № 246 та наказ від 25 листопада 2020 року № 247-К5).

24 та 25 листопада 2020 року ним були подані до первинної профспілкової організації заяви про оскарження зазначених наказів. За результатами розгляду на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення, яким вказані накази визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

За результатами засідання профспілкового комітету на ім`я адміністрації відповідача 02 грудня 2020 року Головою профспілкового комітету Діордічук Т. було надано подання від 02 грудня 2020 року № 1, яким комітет вимагає від відповідача скасування наказів від 24 листопада 2020 року № 246 та від 25 листопада 2020 року № 247-К5.

Просить суд ухвалити рішення, яким:

- скасувати наказ від 30 листопада 2020 року № 62-К3 про звільнення його з посади заступника директора з наукової роботи Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України»;

- поновити його на посаді заступника директора з наукової роботи Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України»;

- стягнути з Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2020 року позовна заява залишена без руху.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому вона просить суд відмовити в задоволенні позову.

Посилається на те, що наказ № 52-К3 від 23 жовтня 2020 року про звільнення з посади заступника директора з науково-практичної роботи ОСОБА_2 був підписаний з порушенням вимог трудового законодавства, а саме підписаний не директором, а заступником директора з наукової роботи ОСОБА_1 з перевищенням своїх посадових повноважень. У зв`язку з цим, наказом відповідача від 24 листопада 2020 року № 246-К3 «Про оголошення догани» ОСОБА_1 оголошено догану за перевищення своїх посадових повноважень та як наслідок неналежне виконання посадових обов`язків. Підставою для видання цього наказу стала доповідна записка про порушення трудової дисципліни заступником директора з наукової роботи ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 року. Зазначений наказ позивачем не оспорювався та він не скасований. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 14 січня 2021 року скасовано наказ Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» від 23 жовтня 2020 року № 52-К3 «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з науково-практичної роботи з 23 жовтня 2020 року. У зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків наказом від 25 листопада 2020 року № 247-К3 ОСОБА_1 оголошено догану. Підставою для видання цього наказу стала доповідна записка про порушення трудової дисципліни заступником директора з наукової роботи ОСОБА_1 від 18 листопада 2020 року. Зазначений наказ позивачем не оспорювався та він не скасований. Позивач скористався своїм правом на оскарження зазначених наказів, зокрема, звернувся до профспілкового органу, який розглянув скарги та виніс подання від 02 грудня 2020 року № 1. Відповідачем на зазначене подання була надана відповідь про обґрунтованість винесення доган позивачу.

26 та 27 листопада 2020 року комісією відповідача у складі менеджера персоналу ОСОБА_3 , завідувача канцелярії ОСОБА_4 , в.о. ученого секретаря ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_5 була встановлена відсутність на робочому місці протягом робочого часу заступника директора з наукової роботи ОСОБА_1 , про що комісією складені акти про відсутність на робочому місці від 26 листопада 2020 року та від 27 листопада 2020 року. Враховуючи відсутність позивача на робочому місці протягом двох днів без поважних причин, а також відповідно до наказів № 246-К3 від 24 листопада 2020 року та № 247-К3 від 25 листопада 2020 року до останнього вже застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків, наказом Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» від 30 листопада 2020 року № 62-К3 позивача було звільнено за прогули без поважних причин з 01 грудня 2020 року. Підставою для видання зазначеного наказу є доповідні записки менеджера з персоналу ОСОБА_3 про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 від 26 листопада 2020 року та 27 листопада 2020 року.

Посилання позивача про те, що 26 та 27 листопада 2020 року він перебував у відпустці спростовується наступним. Порядок надання працівникам установи щорічних основних відпусток визначений п. 3.10 колективного договору. Пунктами 3.16-3.19 колективного договору встановлений перелік категорій осіб, яким надаються додаткові відпустки. Позивач не належить до жодної із вказаних категорій. Візою т.в.о. директора установи ОСОБА_2 від 23 листопада 2020 року на бланку наказу про надання відпустки, поданого позивачем, вказана необхідність подання останнім відповідної заяви із зазначенням підстав надання відпустки у зв`язку з тим, що графіком відпусток, затвердженим в установі, вказаний позивачем період відпустки (26-27 листопада 2020 року) не узгоджувався. Таким чином, відповідач не відмовляв позивачу у наданні відпустки, а установою було запропоновано йому вчинити конкретні дії, спрямовані на дотримання порядку надання відпусток, встановленого законодавством та колективним договором. Таких дій позивачем вчинено не було, проте останній самовільно прийняв рішення про взяття відпустки та не з`явився на робоче місце в цей період. Посилання позивача на оголошення ОСББ «Паркленд» про проведення обстеження димових та вентиляційних каналів як на підтвердження поважності причини його відсутності на робочому місці є необґрунтованим з огляду на наступне. В оголошенні вказаний період 26 листопада 2020 року з 13.00 по 19.30, проте позивач був відсутній на робочому місці 26 та 27 листопада 2020 року протягом усього робочого дня. З цього оголошення не вбачається, що воно стосується саме будинку та квартири позивача. Крім того, позивачем не надано установі доказів на підтвердження, що він є власником квартири, у якій планується здійснення обстеження димових і вентиляційних каналів, та складеного акту за результатом проведення обстеження.

Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Позивач на момент звільнення обіймав посаду заступника директора відповідача з наукової роботи, таким чином згода профспілкового органу відповідача на розірвання з ним трудового договору за ініціативою установи законом не вимагається.

З відповіді на відзив на позовну заяву представника позивача вбачається, що він підтримує викладене у позові. Зазначає про те, що він є єдиним хто проживає у квартирі АДРЕСА_1 , користується нею та є відповідальним за її стан, а тому лише він має можливість забезпечити доступ до квартири та димових і вентиляційних каналів для перевірки. Таким чином, відсутність позивача на роботі 26 та 27 листопада 2020 року була зумовлена об`єктивними та поважними причинами. Статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та п. 2.5. колективного договору на 2020-2023 роки було передбачено додаткові порівняно з чинним законодавством (ст. 43-1 КЗпП України) гарантії при звільненні працівників інституту, а саме встановлено, що адміністрація зобов`язується звільнення працівників з ініціативи роботодавця здійснювати за попередньою згодою з профспілковим комітетом. Разом з тим, інститутом не отримано попередню згоду профспілки на звільнення позивача, чи порушено положення п. 2.5. колективного договору на 2020-2023 роки та положення ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди». Зазначає про те, що відсутністю позивача на роботі не було заподіяно інституту жодної шкоди. Крім того, в цей час інститут не працював, оскільки діями карантинні обмеження, що пом`якшує факт відсутності позивача на робочому місці.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора з наукової роботи Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» з 01 жовтня 2018 року.

Наказом № 62-К3 від 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю 26 листопада 2020 року та 27 листопада 2020 року на робочому місці без поважних причин, а також відповідно до наказів № 246-К3 від 24 листопада 2020 року та № 247-К3 від 25 листопада 2020 року до ОСОБА_1 вже застосувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків.

Звертаючись в суд з позовом, ОСОБА_1 посилається на незаконність та безпідставність його звільнення, оскільки 24 листопада 2020 року ним було подано до адміністрації відповідача заповнену 23 листопада 2020 року ним особисто за встановленим зразком форму наказу про надання йому частини тарифної відпустки на 26 та 27 листопада 2020 року. Попередньо позивачем було узгоджено термін цієї відпустки з т.в.о. начальника відділу кадрів ОСОБА_3 . Підставою для відпустки було проведення обстеження димових і вентиляційних каналів у будинку, де він мешкає.

Представник відповідача заперечує доводи позивача, посилаючись на наступне.

23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписав наказ № 52-К3 про звільнення з посади заступника директора з науково-практичної роботи ОСОБА_2 .

Відповідно до п.п. 5, 7, 10 п. 6.14. Статуту Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» директор установи має право:

- приймати на роботу та звільняти з роботи працівників установи, визначати їх посадові обов`язки, застосовувати до них заходи заохочення та стягнення;

- перевіряти якість роботи працівників установи та діяльність, спрямовану на методичне, організаційне забезпечення та координацію наукової діяльності;

- видавати у межах своїх повноважень накати та розпорядження.

У порушення вимог п. 6.14. Статуту наказ про звільнення ОСОБА_2 був підписаний не директором установи, а заступником директора з наукової роботи ОСОБА_1 з перевищенням своїх посадових повноважень.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 14 січня 2021 року скасовано наказ Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» від 23 жовтня 2020 року № 52-К3 «Про звільнення ОСОБА_2 » та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника директора з науково-практичної роботи з 23 жовтня 2020 року.

У зв`язку з цим, наказом Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» від 24 листопада 2020 року № 246-К3 «Про оголошення догани» ОСОБА_1 оголошено догану за перевищення своїх посадових повноважень.

Підставою для видання цього наказу стала доповідна записка про порушення трудової дисципліни заступником директора з наукової роботи ОСОБА_1 від 17 листопада 2020 року.

У зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків наказом від 25 листопада 2020 року № 247-К3 ОСОБА_1 оголошено догану.

Підставою для видання цього наказу стала доповідна записка про порушення трудової дисципліни заступником директора з наукової роботи ОСОБА_1 від 18 листопада 2020 року.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що зазначені накази не скасовані.

Позивач звернувся до первинної профспілкової організації з заявами про оскарження зазначених наказів.

З позову вбачається, що за результатами розгляду на засіданні профспілкового комітету було прийнято рішення, яким вказані накази визнано такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

За результатами засідання профспілкового комітету на ім`я адміністрації відповідача 02 грудня 2020 року Головою профспілкового комітету Діордічук Т. було надано подання від 02 грудня 2020 року № 1, яким комітет вимагає від відповідача скасування наказів від 24 листопада 2020 року № 246 та від 25 листопада 2020 року № 247-К5.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем на зазначене подання була надана відповідь про обґрунтованість винесення доган позивачу.

26 листопада 2020 року та 27 листопада 2020 року комісією відповідача у складі менеджера персоналу ОСОБА_3 , завідувача канцелярії ОСОБА_4 , в.о. ученого секретаря ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_5 була встановлена відсутність на робочому місці протягом робочого часу заступника директора з наукової роботи ОСОБА_1 , про що комісією складені акти про відсутність на робочому місці від 26 листопада 2020 року та від 27 листопада 2020 року.

Представник відповідача у відзиві зазначає про те, що враховуючи відсутність позивача на робочому місці протягом двох днів без поважних причин, а також відповідно до наказів № 246-К3 від 24 листопада 2020 року та № 247-К3 від 25 листопада 2020 року до останнього вже застосовувались заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов`язків, наказом Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» від 30 листопада 2020 року № 62-К3 позивача було звільнено за прогули без поважних причин з 01 грудня 2020 року.

Підставою для видання зазначеного наказу є доповідні записки менеджера з персоналу ОСОБА_3 про порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 від 26 листопада 2020 року та 27 листопада 2020 року.

Порядок надання працівникам установи щорічних основних відпусток визначений п. 3.10 колективного договору, згідно якого надавати щорічну основну відпустку працівникам установи відповідно до Закону України «Про відпустки». Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються директором за погодженням з профспілковим комітетом і доводить до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси установи, особисті інтереси працівників та можливості ї відпочинку.

Пунктами 3.16-3.19 колективного договору встановлений перелік категорій осіб, яким надаються додаткові відпустки.

З відзиву встановлено, що позивач не належить до жодної із вказаних у цих пунктах категорій.

У матеріалах справи міститься бланк наказу про надання відпустки, що був поданий позивачем, на якому міститься віза т.в.о. директора установи ОСОБА_2 від 23 листопада 2020 року із вказівкою про необхідність подання позивачем відповідної заяви із зазначенням підстав надання відпустки у зв`язку з тим, що графіком відпусток, затвердженим в установі, вказаний позивачем період відпустки (26-27 листопада 2020 року) не узгоджувався.

Позивач зазначену заяву до Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» не подав.

Факт не подання такої заяви позивачем не оспорюється.

На підтвердження поважності його відсутності на роботі 26 та 27 листопада 2020 року позивачем у відповіді на відзив на позовну заяву зазначено, що він є єдиним хто проживає у квартирі АДРЕСА_1 , користується нею та є відповідальним за її стан, а тому лише він має можливість забезпечити доступ до квартири та димових і вентиляційних каналів для перевірки. Таким чином, відсутність позивача на роботі 26 та 27 листопада 2020 року була зумовлена об`єктивними та поважними причинами.

Вбачається, що відповідачем було запропоновано позивачу вчинити певні дії, спрямовані на дотримання порядку надання відпусток, встановленого законодавством та колективним договором. Зокрема, позивач мав подати заяву із зазначенням підстав надання відпустки.

Разом з тим, позивач зазначену вимогу не виконав, заяву до установи не подав, самовільно прийняв рішення про взяття відпустки та не з`явився на робоче місце 26 листопада 2020 року та 27 листопада 2020 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Позивач посилається на те, що на момент звільнення він був членом профспілки відповідача, а тому розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу первинної профспілкової організації.

Зазначає, що положеннями п. 2.5. колективного договору на 2020-2023 роки було передбачено додаткові порівняно з чинним законодавством (ст. 43-1 КЗпП України) гарантії при звільненні працівників інституту, а саме встановлено, що адміністрація зобов`язується звільнення працівників з ініціативи роботодавця здійснювати за попередньою згодою з профспілковим комітетом.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України «Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами» від 30 січня 2009 року № Н-35267-18 у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Відповідно до абзацу 7 ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Позивач на момент звільнення обіймав посаду заступника директора з наукової роботи, таким чином згода профспілкового органу відповідача на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору за ініціативою установи законом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

З огляду на встановлені судом обставини, а саме: відсутність позивача на робочому місці 26 листопада 2020 року та 27 листопада 2020 року, не надання ним на вимогу відповідача заяви із зазначенням підстав надання відпустки, дії Державної установи «Інститут медицини праці ім.. Ю.І. Кундієва НАМН України» щодо звільнення позивача згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідали законодавству та не є протиправними.

Суд вважає, що в такому випадку відсутні підстави для скасування наказу від 30 листопада 2020 року № 62-К3 та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Не підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від первинних вимог.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 40, 43-1, 147, 149 КЗпП України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Інститут медицини праці ім. Ю.І. Кундієва НАМН України» (м. Київ, вул. Саксаганського, 75, код ЄДРПОУ 22946309) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: