Справа № 638/7115/21

Провадження № 2/638/4238/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича, ОСОБА_2 про витребування безпідставно стягнутих грошових коштів під час виконання виконавчого напису нотаріуса, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В., ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 62018,38 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі виконавчого напису нотаріуса 18.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. відкрито виконавче провадження. Постановою Харківського апеляційного суду від 16.07.2020 року стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 за виконавчим написом припинено, проте в порушення судового рішення приватний виконавець провів списання грошових коштів з позивача в сумі 62018,38 грн та перерахував їх на ОСОБА_2 . В подальшому рішенням суду виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак позивач просить стягнути безпідставно набуті грошові кошти.

30.08.2021 року надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки оскарження дії приватного виконавця в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису належить до юрисдикції адміністративних судів; хоча виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, але з цього не випливає, що договірні зобов`язання між сторонами припинилися; позивач не визначився чи вимагає стягнення грошових коштів в солідарному чи субсидіарному порядку з відповідачів; ст.1215 ЦК України визначено випадки, коли не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти, зокрема аліменти, при цьому правильність виконаних розрахунків, а також добросовісність набувача презумуються; оскільки позивач не погоджується з порядком стягнення аліментів, проте це є підставою для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця; спірна сума була стягнута на виконання виконавчого напису, як аліменти, а відтак підстави для її повернення відсутні.

11.10.2021 року надійшов відзив на позовну заяву приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки він не може бути відповідачем у вказаній справі, так як не є набувачем коштів у розмірі 62018,38 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись вчасно та належним чином, представник позивача та відповідач приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, ОСОБА_2 причин неявки не повідомила, клопотання про відкладення слухання справи не надходило.

15.11.2021 року представником позивача також подано заяву про зміну предмету позову і збільшення позовних вимог.

Щодо поданої заяви суд зазначає наступне.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Так, спрощене провадження з повідомленням сторін по справі відкрито 19.05.2021 року, перше судове засідання за участю сторін відбулось 12.10.2021 року, з заявою про зміну предмету позову представник позивача звернувся 15.11.2021 року.

Враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що до уточненої позовної заяви не додано жодних доказів направлення копії заяви та доданих до неї документів відповідачу приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Попляк В.В., заява подана з порушення строків визначених ЦПК України, суд не приймає до розгляду заяву про зміну предмету позову та повертає її заявнику.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

10.06.2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладено договір про участь у вихованні дитини, яким визначено, зокрема, розмір аліментів який сплачує ОСОБА_1 на утримання дитини.

13.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 заборгованості за вищевказаним договором у розмірі 743556 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області від 18.11.2019 року за зазначеним виконавчим написом відкрито виконавче провадження №60637079. 07.08.2020 року зупинено вчинення виконавчих дій на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 16.07.2020 року по справі №638/18285/19. 26.04.2021 року приватним виконавцем закінчено виконавче провадження у зв`язку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За повідомленням приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича під час виконання виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №60637079 були стягнути та перераховані кошти стягувачу ОСОБА_2 в сумі 62018,38 грн, що підтверджується також платіжними дорученнями №71 від 14.08.2020 року та №613 від 17.12.2019 року.

Рішенням Дзержинського районного суду від 09.03.2021 року по справі №638/18285/19, яке набрало законної сили, визнано виконавчий напис №1967 від 13.11.2019 про звернення стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 1501983,12 грн за Договором від 15.06.2019 між батьками про участь у вихованні дитини, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Н.І. таким, що не підлягає виконанню.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18, від 08 вересня 2021 року справа № 201/6498/20.

Також, Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 року по справі №206/2212/18 зазначив, що аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі. Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Оскільки під час виконання приватним виконавцем виконавчого напису нотаріуса з ОСОБА_1 утримано грошові кошти у розмірі 62018,38 грн та рішенням суду виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, зазначені грошові кошти є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

Щодо посилань відповідача ОСОБА_3 на ст.1215 ЦК України, суд зазначає, що згаданою нормо визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Так, рішенням суду від 09.03.2021 року по справі №638/18285/19 встановлено, що ОСОБА_1 має документальне підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 , що спростовує факт безспірності заборгованості.

Також, нормою ст.1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті аліменти, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно. При цьому, ст. 189 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, звернення ОСОБА_2 до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса, яким пізніше визнаний судом, таким що не підлягає виконанню, свідчить про відсутність такої умови як добровільність.

Враховуючи викладене, норма ст.1215 ЦК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та посилання відповідача є помилковими.

Щодо позовних вимог до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича суд зазначає наступне.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Ст. 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

При цьому, зазначеними законами не передбачено отримання приватним виконавцем грошових коштів на підставі вчиненого виконавчого напису, а саме аліментів визначених договором від 10.06.2015 року, зазначені грошові кошти отримані ОСОБА_2 , що підтверджується платіжними дорученнями №71,613.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 62018,38 грн з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича безпідставні та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 62018,38 грн з ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.1212ЦК України, ст.ст.12,13, 141,263,264,265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про витребування безпідставно стягнутих грошових коштів під час виконання виконавчого напису нотаріуса - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 62018 (шістдесят дві тисячі вісімнадцять) грн 38 коп.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк Володимира Володимировича (м.Харків, пров.Подільський, 5, офіс, 11) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 18.11.2021 року.

Головуючий Є.В.Невеніцин