Справа № 265/7408/21

Провадження № 2/265/1629/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

19 листопада 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А.М., за участю секретаря  судового засідання Гавшиної А.С., розглянувши  у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання особи втратившою право користування приміщенням, -

В С Т А Н О В И В

22 вересня 2021 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. В обґрунтування вимог зазначила, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідач, яка є її онуком, зареєстрований у помешканні, однак не проживає у ньому з дати реєстрації, а саме з 2019 року. Особистих речей в спірній квартирі відповідач не має, комунальні послуги не сплачує. Наявність реєстрації відповідача у помешканні створює низку додаткових витрат з оплати житлово-комунальних послуг, а також чинить перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нерухомістю. Просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, визнавши відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Відповідно до ухвали суду від 28 вересня 2021 року справа розглядається у спрощеному позовному провадженні за участю сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, просила вирішувати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала, а також зазначила про згоду на вирішення справи у заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку повідомленою про час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не прибула за невідомих причин, відзиву на позов чи будь-яких інших заяв по суті справи не надала.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі в порядку заочного розгляду, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на праві особистої приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполі від 17 липня 2018 року.

Згідно акту про фактичне проживання та довідки про склад сім`ї видані КСН «Теремок-54» від 28.07.2021 в квартира АДРЕСА_1 мешкає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місце проживання Департаменту адміністративних послуг, в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дана інформація також підтверджена і відомостями, які 06.10.2021 надійшли на запит суду від Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради.

Згідно заяв наданих сусідами позивача, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які зазначили, що в квартирі АДРЕСА_1 , мешкає тільки ОСОБА_1 , 1946 р.н.

Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з  ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Згідно ж із ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В аспекті ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом за наявності двох юридичних фактів: по-перше, відсутність члена сім`ї власника понад 1 рік; по-друге, відсутність поважних причин його не проживання.

Разом зі тим, відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно із положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідач ОСОБА_1 , не прибувши у судове засідання та не надавши відзиву на пред`явлений позов, не побажала реалізувати своє процесуальне право на спростування доводів позову і доказування наявності зв`язку із спірним жилим приміщенням, і тим самим не оспорює наведених обставин.

Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідач понад встановлені законодавством строки у належному на праві власності позивачеві помешканні не проживає без поважних причин, а наявність її реєстрації чинить позивачеві об`єктивні перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженні власністю.

Відтак, суд вважає можливим постановити рішення про усунення позивачеві ОСОБА_1 перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнавши відповідача ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, тим самим задовольнивши пред`явлений позов по суті.

У відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у сумі 908 гривень.

На підставі п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 259, 263-265, 280, 281, 285 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_1 про визнання особи втратившою право користування приміщенням – задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні і розпорядженні власністю – квартирою АДРЕСА_1 , визнавши ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування вказаним жилим приміщенням.

Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.

Повний текст рішення складено 19 листопада 2021 року.

Відомості про сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя _________________________________________