Справа №  1-45/11 .

П О С Т А Н О В А

І м е н е м  У к р а ї н и

20.01.2011

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді: Червоненка Д.В.

          при секретарі: Тур О.О.

          за участю прокурора: Лежнетьова В.С., Покрищенка П.В.

          потерпілого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нова Каховка кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Камишеваха Оріховського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 55 КК України (1960 року) раніше не судимого,  

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він 01.07.2010 року близько 18.00 год., знаходячись на автобусній зупинці біля маячанського переїзду в м. Нова Каховка, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, умисно, відкрито заволодів майном ОСОБА_1, а саме: мобільним телефоном «Моtorola С-385», вартістю 150 грн. та грошима в сумі 80 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 230 грн.

          Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.

У відповідністю зі ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню, зокрема, подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) та винність обвинуваченого у вчиненні злочину.

В судовому засіданні підсудний заперечував свою винність у заволодінні майном ОСОБА_1, зокрема вказував, що майном останнього заволодів ОСОБА_3, а свідчення дані ним на досудовому слідстві не відповідають дійсності, оскільки протоколи допиту від 20.07.2010 року та 09.11.2010 року та очної ставки від 09.11.2010 року він підписував в хворобливому стані не читаючи їх.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що стверджувати про те, що саме ОСОБА_2 заволодів його майном не може, оскільки знаходився в стані сильного алкогольного сп’яніння. Свідчення дані на досудовому слідстві він давав такі, як казав слідчий, тому вони частково не співпадають зі свідченнями даними в суді. Також зазначив, що його дійсно бив ОСОБА_3, проте стверджувати, що його майном заволодів останній, також не може.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні від свідчень даних на досудовому слідстві також відмовився, вказуючи на те, що слідчий Ваюцький В.В. змусив його підписати протокол допиту від 12.07.2010 року. В судовому засіданні підтвердив пояснення ОСОБА_2  

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що на автобусній зупинці він знаходився разом з підсудним та з’ясовував особисті стосунки з потерпілим. В ході розмови з потерпілим він його вдарив, від удару той упав. Після цього він пішов, а ОСОБА_2 залишився, через деякий час ОСОБА_2 його наздогнав та дав мобільний телефон. Коли він бив потерпілого, то умислу на заволодіння його майном не мав, з ОСОБА_2 про викрадення майна не домовлявся та як він ним заволодів не бачив.

Враховуючи, що такі суттєві протиріччя в свідченнях підсудного, потерпілого та свідків не можуть бути усунуті шляхом більш ретельного їх допиту, оскільки кожен наполягає на свідченнях даних саме в ході судового слідства, а їх усунення можливе лише шляхом проведення окремих слідчих дій, зокрема шляхом відтворення обстановки і обставин події за участі підсудного, потерпілого та свідків, а також встановлення та допиту нових свідків, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

При цьому, згідно зі ст. 16-1  КПК України, здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора, а в окремих випадках це вправі робити потерпілий чи його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. З огляду на ці вимоги закону суд при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

За змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК Країни, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних в ході судового слідства.

Відповідних клопотань учасниками процесу заявлено не було.

          Керуючись ст. 281 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 186 КК України повернути на додаткове розслідування прокурору м. Нова Каховка Херсонської області.

          Запобіжний захід – підписку про невиїзд, залишити ОСОБА_2 без змін.

          На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд.

Суддя                                                                                                                       Д.В.Червоненко