Ухвала

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 343/1022/20

провадження № 61-17775ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про реальний розподіл спільного майна та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про реальний розподіл спільного майна,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про реальний розподіл спільного майна.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про реальний розподіл спільного майна.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 24 березня 2021 року позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Виділено в натурі зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні ОСОБА_2 3/4 ідеальні частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі відповідно до варіанту поділу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2021 року № 001/01-2021 з розрахунку виділення одному співвласнику 3/4, а іншому 1/4 його частки, наступні приміщення:

у житловому будинку (додаток № 11 синій колір): коридор, площею 3,1 кв. м, вартістю 25 401,40 грн, кухню, площею 6,7 кв. м, вартістю 54 899,80 грн, прихожу, площею 8,6 кв. м, вартістю 70 468,40 грн, житлову кімнату, площею 12,9 кв. м, вартістю 105 702,60 грн, житлову кімнату, площею 22,6 кв. м, вартістю 185 184,40 грн, кухню, площею 17,2 кв. м, вартістю 140 936,80 грн, комору, площею 6,8 кв. м, вартістю 55 719,20 грн, а всього приміщень у будинку площею 77,9 кв. м вартістю 638 312 грн.;

з господарських будівель та споруд: гараж літ. Б, площею 21,8 кв. м, вартістю 52 799 грн, погріб літ. Б1, площею 20,8 кв. м, вартістю 103 262,00 грн, 1/2 частину огорожі № 2, площею 38,8 кв. м, вартістю 5 379,50 грн, а всього загальною вартістю господарських будівель та споруд 161 440 грн, загальною вартістю реальної частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами 799 752 грн, що становить 71,63% від загальної вартості домоволодіння.

Виділено в натурі зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належну ОСОБА_1 1/4 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , виділивши їй в натурі відповідно до варіанту поділу № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2021 року № 001/01-2021 з розрахунку виділення одному співвласнику 3/4, а іншому 1/4 його частки, наступні приміщення:

в житловому будинку (додаток № 11 червоний колір): житлову кімнату, площею 17,3 кв .м, вартістю 141 756,20 грн, коридор, площею 9,1 кв. м, вартістю 74 565,40 грн, веранду, площею 3,0 кв. м, вартістю 24 582,00 грн; а всього приміщень в будинку площею 29,4 кв. м, вартістю 240 903 грн;

з господарських будівель та споруд: комору літ. В, площею 10,5 кв. м, вартістю 22 521 грн, хлів літ. В1, площею 14,4 кв. м, вартістю 30 130 грн, шопу літ. Г, площею 7,5 кв. м, вартістю 4 685 грн, вбиральню літ. Д, площею 1,6 кв. м, вартістю 4 316 грн; 1/2 частину огорожі № 2, площею 38,8 кв. м, вартістю 5 379 грн; огорожу № 3, площею 86,7 кв. м, вартістю 8 813 грн; а всього загальною вартістю господарських будівель і споруд 75 844 грн, загальною вартістю реальної частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами 316 747 грн, що становить 28,37% від загальної вартості домоволодіння.

У спільному користуванні обидвох співвласників залишено ворота № 1 вартістю 7 292 грн.

Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ліквідувати (закласти) дверні отвори між приміщеннями «8» - «6» та «5» - «4».

Кожного зі співвласників зобов`язано влаштувати індивідуальне електропостачання та опалення своїх приміщень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за перевищення вартості виділеної їй реальної частки над ідеальною (3,37%) у розмірі 37 626 грн.

Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року - без змін.

У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, ОСОБА_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816 грн.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

«Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з первісним та зустрічним позовами) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду із зустрічним позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про реальний розподіл спільного майна та просила суд: провести реальний розподіл майна та виділити їй в натурі 3/4 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , а 1/4 частку цього майна виділити відповідачу.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до відповідача про реальний розподіл спільного майна, в якому просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частку домоволодіння на АДРЕСА_1 ; виділити їй у власність половину житлового будинку; скасувати державну реєстрацію права власності на 3/4 частки спірного домоволодіння за ОСОБА_3 .

Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у повному обсязі.

У разі, якщо в апеляційному або в касаційному порядку оскаржується судове рішення, яке прийнято за наслідками розгляду первісного і зустрічного позовів, то у випадку незгоди заявника з таким рішенням у частині розгляду вимог за обома зазначеними позовами, судовий збір має сплачуватися ним так само з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів (пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10).

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції вартість спірного домоволодіння становить 1 123 793 грн (відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 лютого 2021 року № 001/01-2021).

Отже, за майнові вимоги до сплати підлягала сума у розмірі 10 510 грн, оскільки 1 відсоток оспорюваної суми більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні ОСОБА_1 зустрічної позовної заяви за вимогу немайнового характеру становила 840,80 грн (2 102 грн * 0,4 = 840,80 грн).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 22 701,60 грн (10 510 грн + 840,80 грн) * 200% = 22 701,60 грн).

Оскільки ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 816 грн, то їй необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 20 885,60 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець