Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2165/21

Провадження № 2/553/1054/2021

У Х В А Л А

Іменем України

16.11.2021 року м. Полтава

                               Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

                               головуючого судді                - Парахіної Є.В.,

                               при секретарі                        - Сіомашко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Департамент служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей по Київському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення місця проживання дитини з батьком, -

В С Т А Н О В И В :

       В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.

       Позивач ОСОБА_3 вказує, що у серпні 2018 року познайомився з відповідачкою, з жовтня 2018 року вони разом проживали у Данії, 06.06.2019 року прибули до України для укладення шлюбу, після чого повернулися до Данії, де проживали однією сім`єю, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 . Поступово стосунки між ними з відповідачкою стали погіршуватися, порозуміння та почуття зникли, відбувались постійні сварки на фоні легковажної та безвідповідальної поведінки ОСОБА_5 відносно дитини, якій вона не приділяла достатньо материнської уваги та піклування.

07.02.2021 року відповідачка без згоди та відома позивача вивезла малолітнього сина до України, внаслідок чого він був вимушений повернутися до України, щоб мати змогу виховувати сина та піклуватися про нього, однак ОСОБА_5 не надала йому такої можливості.Він надавав відповідачу кошти на утримання дитини, які вона витрачала на власні потреби, піклуванням, вихованням та розвитком сина не займалась. У березні 2021 року син проживав разом з позивачем два тижня, потім на прохання відповідачки він повернув дитину, коли він звернувся з проханням повернути сина, відповідач відмовила а цьому. З 15.05.2021 року дитина проживає разом ним, але відповідач інколи приїжджає, чинить сварки з позивачем, безпідставно звинувачує його в тому, що він нібито не надає їй можливості спілкуватися з сином, та періодично намагається викрасти дитину, при тому, що позивач жодним чином не обмежує її у спілкуванні з хлопчиком.У липні 2021 року сторони розлучилися, проте в повній мірі не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати син, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду. Вказав, що добросовісно виконує свої батьківські обов`язки, піклується про виховання, здоров`я та розвиток сина, фінансово здатний в повному обсязі утримувати його, з 01.02.2021 року по 21.07.2021 року працював у Данії та мав дохід у розмірі 328875 грн. 27 коп., має у власності автомобіль, має постійне місце проживання та реєстрації у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві спільної часткової власності належить батьку позивача.

Просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 .

Під час підготовчого судового засідання представника позивача ОСОБА_3 адвоката Сайченко Я.В. звернулась з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви послалась на те, що в теперішній час спільна дитина сторін проживає разом з матір`ю, яка забрала сина після звернення ОСОБА_3  до суду з позовом про визначення місця проживання дитини та створює останньому перешкоди у спілкуванні. З метою максимально обмежити спілкування дитини з батьком відповідачкою було подано заяву про видачу обмежувального припису, яка отримала належну оцінку Ленінським районним судом м, Полтави по справі № 553/2872/21 (про відмову у видачі обмежувального припису за заявою ОСОБА_5 з огляду на необґрунтованість та недоведеність). Позивачем неодноразово подавались заяви до органів поліції та служби у справах дітей, в тому числі щодо викрадення дитини 20.08.2021 року та стосовно перешкод у спілкуванні з дитиною, в тому числі 21.09.2021 року, 30.09.2021 року, 02.11.2021 року, які не були ефективними. У позивача, з огляду на попередній досвід його обмеження у праві виховання, піклування та спілкування з сином є обґрунтовані підозри, що відповідач намагається виключити його з життя сина. Враховуючи вік дитини (2 роки 2 місяця), якщо відповідачка обмежить ще більш тривалий час дитину у батьківській увазі, вихованні та піклуванні, то дитина ризикує втратити зв`язок з татом, що може призвести до настання негативних наслідків. Позивач може втратити емоційний зв`язок з сином, оскільки тривалий розгляд вказаної справи припадає на період формування дитини, її вікових змін як особистості. Позивач хвилюється, що тривале відсторонення дитини від батька, позбавлення батьківської любові та піклування формує у дитини невірне уявлення про роль батька у сім`ї, що може в подальшому призвести до відсторонення сина позивача від власних дітей.

Просила суд на час розгляду справи зобов`язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди зустрічам, спілкуванню та проведенню спільного часу ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на дитячих майданчиках, у розважальних центрах та кінотеатрах у м. Полтаві, заборони ОСОБА_5 перешкоджати спілкуванню, вчиняти будь-які дії, спрямовані на вчинення перешкод, у побаченнях та проведенні часу ОСОБА_3 та малолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у м. Полтаві, встановити ОСОБА_3 час для спілкування, зустрічей та проведення спільного часу з малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної другої суботи з 10-00 год. до 18-00 год. та кожної другої неділі з 10-00 год. до 18-00 год з урахуванням денного (обіднього) сну дитини та/або відвідування дитиною груп розвитку, гуртків та інше, покласти зобов`язання на позивача ОСОБА_3 супроводжувати дитину на групи розвитку, гуртки та інші розвиваючі заняття, на які дитина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та відвідує, якщо час вказаних занять співпадає з часом перебування дитини з батьком.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні заяву підтримав, просив задовольнити. Позивач також просив врахувати, що він звертався до поліції та служби в справах дітей з метою вирішення питання спілкування з дитиною, однак ці звернення результатів не дали, на даний час він спілкується з дитиною лише 1 раз на тиждень за допомогою відеодзвінків.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Головань Т.Г. проти застосування заходів забезпечення позову заперечувала. зазначила, що дана заява є передчасною, заявником не доведено факт існування перешкод позивачу з боку ОСОБА_5 у спілкуванні з дитиною, на підтвердження обґрунтованості клопотання подано лише звернення ОСОБА_3 до правоохоронних органів, проте не надано відповіді на них, які б могли підтвердити або спростувати достовірність наведеної інформації. Також зазначила, що звернулась в інтересах ОСОБА_5 з зустрічним позовом, питання прийняття якого до спільного розгляд з первісним не вирішене. До вказаного позову приєднані документи щодо особистості позивача.

       Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       Згідно ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними в п.п. 4, 7, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитись, зокрема, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Зі змісту позову ОСОБА_3 вбачається, що предметом спору є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 .

При цьому, зміст обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, та встановлених судом обставин справи, свідчить про те, що малолітній син сторін ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення позивача до суду з позовом, який вирішується у даному провадження, проживав разом з батьком в м. Харкові, з чим не погоджувалась відповідач – мати дитини ОСОБА_5 . На теперішній час дитина, який нещодавно виповнилось 2 роки, проживає разом з відповідачем ОСОБА_5 .

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача стверджує про те, що відповідач ОСОБА_5 чинить перешкоди батьку дитини ОСОБА_10 у спілкуванні з дитиною.

Разом з тим, жодних об`єктивних доказів на підтвердження вказаних обставин представником позивача у заяві про застосування заходів забезпечення позову не зазначено та до неї не приєднано. Натомість сам позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив той факт, що в теперішній час періодично раз на тиждень спілкується з сином за допомогою відеозв`язку, що об`єктивно спростовує твердження про те, що відповідач не дає йому можливості спілкуватись з дитиною.

При цьому, стороною позивача не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, не обґрунтовано, яким чином невжиття запропонованих представником позивача заходів забезпечення позову може перешкодити фактичному виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить суд забезпечити позов шляхом усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Проте судом у даному провадженні не вирішуються вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, а відтак суд приходить до висновку про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову, обраним представником заявника, і предметом позову.

А тому суд не знаходить підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-150, 153 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В :

       В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката САЙЧЕНКО Яни Василівни про забезпечення позову – відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - до Полтавського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

       Повний текст ухвали складений 18.11.2021 року.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Є. В. Парахіна