ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року                                                   Справа № 924/322/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. ,  суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

органу прокуратури - Манжаюк Д.Л.;                                                                                                                                                                                           

позивача - не з`явився;

відповідача - Антонюк І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року (повний текст складено 28.07.2021) у справі №924/322/21 (суддя Муха М.Є.)

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області

до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод"

про стягнення 714 187,00 грн збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року у справі №924/322/21 позов Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" про стягнення 714 187 грн збитків - задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" на користь держави в дохід Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Кам`янець-Подільської міської територіальної громади 714 187 грн збитків.

Присуджено до стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" на користь Хмельницької обласної прокуратури 10712, 81 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 у справі №924/322/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року у справі № 924/322/21. Призначено справу №924/322/21 до розгляду на 18 жовтня 2021 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі №924/322/21 розгляд апеляційної скарги відкладено на 15 листопада 2021 року.

Прокурор та позивач у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Частинами 11,12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

09.11.2021 на адресу апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній просить поновити строк для подачі додаткових документів, прийняти та долучити до матеріалів справи наступні документи: копії протоколу вимірювання вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел №11/10 від 11.10.2021, договору про організацію замірів вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, укладеного між ТДВ "К-ПЕМЗ" та ПП "Екоплюс", договору про організацію замірів вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, укладеного між ПП "Екоплюс" та ПП "Рутил" №9/21 від 01.07.2021, свідоцтва про відповідність системи вимірювань вимогам ДСТУ 180 10012:2005.

Колегія суддів, розглянувши подане скаржником клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, зазначає наступне.

Згідно вимог ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовий розгляд справи базується на принципах рівності та змагальності.

За приписами ч.3 ст.80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.178 ГПК України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з статей 80, 178, 269 ГПК України, докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанова Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19).

Як вбачається, апелянт надаючи вищевказані докази зазначив, що лише 01.07.2021 ТДВ "К-ПЕМЗ" був укладений з ПП "Екоплюс" договір про організацію замірів вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, яке в свою чергу залучило до проведення даних замірів - ПП "Рутил". З 04.10.2021 по 08.10.2021 ПП "Рутил" проводило вимірювання вмісту забруднюючих речовин в викидах організованих стаціонарних джерелах ТДВ "К-ПЕМЗ", що відображено в протоколі №11/10 від 11.10.2021. За результатами проведених замірів було проведено розрахунок збитків, які складають 164250,19 грн. Таким чином, ТДВ "К-ПЕМЗ" не було надано таких доказів до суду першої інстанції, оскільки рішення Господарським судом Хмельницької області було прийнято 22.07.2021, заміри проводились з 04.10.2021 по 08.10.2021, а протокол вимірювань було складено лише 11.10.2021, тобто з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому мають бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що дані докази не існували на момент розгляду спору судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази не можуть бути прийняті та оцінені судом апеляційної інстанції в силу ст.269 ГПК України, оскільки їх прийняття буде порушенням принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що прийняття відповідних документів матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представник відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора та представника скаржника, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 16.03.2018 №147 доручено Смольському Андрію Юрійовичу – головному спеціалісту відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області – державному інспектору з охорони навколишнього середовища Хмельницької області – у період з 19 по 30 березня 2018 року здійснити планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" (т.1, а.с.11).

16.03.2018 Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області видано направлення на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" у термін з 19 по 30 березня 2018 року. Підставою для здійснення заходу слугував план Держекоінспекції України із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 2018 рік, затверджений наказом Державної екологічної інспекції України №710 від 30.11.2017. Предметом здійснення заходу визначено дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" (т.1, а.с.12).

З 21.03.2018 по 29.03.2018 Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області було проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За результатами перевірки складено Акт №99/02, яким встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТДВ "К-ПЕМЗ" здійснювались на підставі дозволу №6810400000-117 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області 03.11.2010, та який був чинний до 18.11.2014. Під час перевірки встановлено, що ТДВ "К-ПЕМЗ" з 19.11.2014 здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, чим порушено ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Вказаний акт підписаний Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області Смольським А.Ю., керівником ТДВ "К-ПЕМЗ" Дьяконовим Л.О.

Постановою Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 02 квітня 2018 року №37/02 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.78 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.

10.04.2018 адміністративний штраф було добровільно сплачено ТДВ "К-ПЕМЗ", що підтверджується платіжним дорученням №849 від 10.04.2018 на суму 136,00 грн (т.1, а.с.35).

02.04.2018 Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області направлено на адресу ТДВ "К-ПЕМЗ" припис від 02 квітня 2018 року №99/02 про усунення виявлених порушень, серед яких зазначено: до 02.07.2018 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та надати Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області належним чином завірену копію цього дозволу та звіту по інвентаризації (т.1, а.с. 20-21).

29.10.2018 ТДВ "К-ПЕМЗ" отримано дозвіл №6810400000-333 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Отже, з 19.11.2014 по 29.10.2018 ТДВ "К-ПЕМЗ" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області.

04.08.2020 Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області у відповідності до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 №277, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 за №414/34697, було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод", відповідно до якого загальна сума збитків становить 714187,00 грн (т.1, а.с. 23-24).

04.09.2020 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області звернулась до ТДВ "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" з листом, в якому просила в добровільному порядку відшкодувати збитки, завдані державі у сумі 714187 грн (т.1, а.с.57).

У відповідь на вищевказаний лист ТДВ "К-ПЕМЗ" у листі від 25.09.2020 зазначило про відсутність підстав для відшкодування визначених Держекоінспекцією у Хмельницькій області збитків, мотивуючи свою відмову тим, що інспекція здійснила розрахунок на підставі "Методики розрахунку №414/34697", яка на час перевірки з 21.03.2018 по 29.03.2018 не була чинною, оскільки вступила в законну силу лише 15.05.2020. Крім того, вказало, що Держекоінспекцією у Хмельницькій області не було надано товариству інформації про вихідні дані, на основі яких здійснювався розрахунок (т.1, а.с.58).

06.10.2020 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області в листі, адресованому директору ТДВ "К-ПЕМЗ", зазначила, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №826/3820/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018, визнано протиправним та не чинним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064. Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.10.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 скасовано, в задоволенні позову про скасування наказу відмовлено. Крім того, Держекоінспекція зазначила, що наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 №277, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 за №414/34697, затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка є аналогічною протиправно скасованій. Також Держекоінспекція разом з даним листом надала ТДВ "К-ПЕМЗ" вихідні дані, які були використані в ході проведення розрахунку (т.1, а.с.59).

10.03.2021 Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області з запитом №15/1-174вих-21 від 10.03.2021 про те, чи відшкодовані ТДВ "К-ПЕМЗ" збитки у сумі 714187 грн (т.1, а.с. 60).

Листом №1448/0.11 від 25.03.2021 та листом №7027-21 від 23.03.2021 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області повідомила про вжиття нею заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення ТДВ "К-ПЕМЗ" претензії, при цьому, в суд з позовом не зверталась у зв`язку з відсутністю коштів для оплати судового збору (т.1, а.с. 61-62).

Листом від 26.03.2021 №15/1-2463вих-21 Хмельницька обласна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області про намір відповідно до ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до  ТДВ "К-ПЕМЗ" про стягнення збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в сумі 714187 грн (т1, а.с.63-64).

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів ТДВ "К-ПЕМЗ" без спеціального дозволу завдано збитків в розмірі 714187 грн, перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" про відшкодування завданих збитків.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором у даній справі, то колегія суддів враховує наступне.

Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Подаючи позов до суду, прокурор обґрунтовував його подання порушенням інтересів держави та зазначив, що Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області самоусунулась від виконання своїх повноважень в частині забезпечення відшкодування збитків завданих державі та не звернулась до суду з позовом про відшкодування збитків, що дає прокурору право на підставі статті 23 Закону України "Про прокуратуру" на звернення до суду.

Державна екологічна інспекція є органом, уповноваженим здійснювати захист порушених інтересів держави зокрема щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу та наділена повноваженнями виступати позивачем у суді із вимогами про відшкодування збитків заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері навколишнього природного середовища.

Водночас у спірних правовідносинах позивач обмежився лише направленням відповідачу претензії №3990/0.11 від 04.09.2020, не вчинивши дій щодо звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави позивачем, що відповідно, порушує інтереси держави.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2021 Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури направив на адресу запит №15/1-174вих-21 від 10.03.2021 про те, чи відшкодовані ТДВ "К-ПЕМЗ" збитки у сумі 714187 грн.

Листом №1448/0.11 від 25.03.2021 та листом №7027-21 від 23.03.2021 Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області повідомила про вжиття нею заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення ТДВ "К-ПЕМЗ" претензії, в суд з позовом не зверталась у зв`язку з відсутністю коштів для оплати судового збору.

Листом від 26.03.2021 №15/1-2463вих-21 Хмельницька обласна прокуратура повідомила Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області про намір відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до Господарського суду Хмельницької області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до ТДВ "К-ПЕМЗ" про стягнення збитків за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в сумі 714187 грн, оскільки виявленні порушення залишилися не відшкодованими, Державна екологічна інспекція з позовом до суду не зверталась, що як наслідок в подальшому може призвести до закінчення строків звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Враховуючи те, що Державною екологічною інспекцією досі не вжито заходів щодо стягнення з відповідача збитків, заподіяних викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, внаслідок чого спливають строки позовної давності та порушуються інтереси держави у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, що в свою чергу свідчить про нездійснення останньою належним чином своїх повноважень, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення 714 187,00 грн збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів суб`єкта господарювання без спеціального дозволу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно із ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Положення ст.50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст.66 Конституції України).

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України "Про охорону атмосферного повітря", а також іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;

За приписами ч.ч. 1, 5, 6 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений   постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №302   передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

При цьому, державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.

За приписами ч.1 ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Як передбачено ст.33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища: а) взаємозв`язок усієї управлінської, науково-технічної та господарської діяльності підприємств, установ та організацій з раціональним використанням природних ресурсів та ефективністю заходів по охороні навколишнього природного середовища на основі економічних важелів; б) визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; в) встановлення лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище; г) встановлення ставок екологічного податку; д) надання підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам податкових, кредитних та інших пільг при впровадженні ними мало відхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій та нетрадиційних видів енергії, здійсненні інших ефективних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; е) відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно із ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства про оцінку впливу на довкілля, у тому числі поданні завідомо неправдивого звіту з оцінки впливу на довкілля чи висновку з оцінки впливу на довкілля; г) неврахуванні у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля та невиконанні екологічних умов, визначених у висновку з оцінки впливу на довкілля; е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об`єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; к) невиконанні вимог охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; л) відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення; м) приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров`я; н) порушенні природоохоронних вимог під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами; о) порушенні вимог законодавства України при здійсненні стратегічної екологічної оцінки.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів влади відповідно до Закону. При цьому, відповідно до положень ст.34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: (1) протиправна поведінка особи; (2) наявність шкоди; (3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; (4) вина завдавача шкоди.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на викладене, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

У даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування майнової шкоди, а саме:

- протиправна поведінка відповідача, яка полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу, що підтверджується актом Держекоінспекції в Хмельницькій області, інформацією ТДВ "К-ПЕМЗ" щодо роботи джерел утворення викидів за період з 19.11.2014 по 29.10.2018 та постановою Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області від 02.04.2018 (судом встановлено, що дозвіл №6810400000-117 діяв до 18.11.2014, а дозвіл №6810400000-333 отримано лише 29.10.2018, тобто наднормативні викиди ТДВ "К-ПЕМЗ" за відсутності спеціального дозволу здійснювались у період з 19.11.2014 по 29.10.2018);

- шкода в розмірі 714187,00 грн, наявність якої підтверджена розрахунком старшого інспектора з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області від 04.08.2020, проведеним на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 №277;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Відповідач, в процесі своєї діяльності здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, в порушення ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", спричинивши державі шкоду (причинно-наслідковий зв`язок);

- вина відповідача полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади (дозвіл був виданий лише 29.10.2018), що підтверджено постановою про накладення адміністративного стягнення за ст.78 КУпАП, добровільною сплатою адміністративного штрафу винною особою, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у період 21.03.2018 по 29.03.2018, не оскарження результатів перевірки органу контролю, продовження здійснення викидів в атмосферне повітря без отримання спеціального дозволу за умови обізнаності про необхідність його отримання.

В силу приписів ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

Водночас, товариством з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" відсутність вини у факті здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря без спеціального дозволу належними, допустимими і достовірними доказами не доведено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" 714187,00 грн збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів за відсутності дозволу на викиди.

При цьому, посилання скаржника щодо усунення допущених порушень шляхом отримання дозволу №6810400000-333 від 29.10.2018 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт отримання вказаного дозволу підтверджує лише законність діяльності відповідача, яка пов`язана із викидами в атмосферне повітря з моменту його отримання, та жодним чином не усуває допущені відповідачем порушення у період з 19.11.2014 по 29.10.2018 та передбачає відшкодування завданих такими діями збитків.

Заперечення скаржника про те, що в акті перевірки відсутні посилання на джерела інформації про викид наднормативних забруднюючих речовин в атмосферне повітря та відсутня інформація про параметри джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини, а також те, що під час перевірки не було визначено маси викидів забруднюючих речовин та не встановлено, які саме види забруднюючих речовин потрапляють в атмосферне повітря, колегією суддів до уваги не беруться з огляду на таке.

Як вбачається, розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі відповідачем в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів виконаний старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області Вишомірською О.Ю. 04.08.2020 на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2020 за № 414/34697, яка була чинною на момент здійснення розрахунку завданих відповідачем збитків (т.1, а.с.23-24).

Суд зазначає, що форма акту не передбачає обов`язок посадової особи державного нагляду контролю зазначати інформацію у акті щодо параметрів джерел викидів, джерел інформації та інші показники, оскільки така інформація має бути відображена виключно у звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який додано до матеріалів справи.

Згідно п.3.7. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за: характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва); результатами інструментально-лабораторних вимірювань; затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

З огляду на зазначене, посадовою особою державного нагляду контролю під час проведення розрахунку збитків, визначення маси забруднюючих речовин здійснено за параметрами, які викладені у Звіті по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТДВ "К-ПЕМЗ", який затверджено керівником товариства 29.10.2018. При цьому, звіт по інвентаризації здійснено за даними лабораторних вимірювань, на які наявне посилання у Звіті (протоколи лабораторних вимірювань 2015-2016 років).

Враховуючи те, що Методика дозволяє проведення визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря шляхом використання Звіту, інструментально-лабораторні вимірювання не застосовувались.

Крім того, акт № 99/02 підтверджує факт вчинення правопорушення, який є підставою для застосування Методики.

Також безпідставними є доводи апелянта щодо необхідності розрахунку завданих збитків з моменту складання акту №99/02, тобто з 29.03.2018, оскільки відповідно до п.3.7 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за затвердженими методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Крім того, апеляційним судом береться до уваги те, що в акті перевірки відображено початок періоду наднормативних викидів - з 19.11.2014, тобто з наступного дня дати закінчення попереднього дозволу на викиди та до моменту отримання наступного такого дозволу.

Доводи скаржника про припинення ТДВ "К-ПЕМЗ" своєї діяльності суперечить наданим останнім доказам, таким як: відомостями структурного підприємства ТДВ "К-ПЕМЗ" за період з 2013 по 2018 роки, довідками ТДВ "К-ПЕМЗ" про виконання основних показників за період з 2013 по 2018 роки, з яких вбачається факт реалізації (надані послуг) підприємством своїх послуг, а наявність скорочення штату працівників та зменшення обсягу виробництва на підприємстві не є обставиною, яка вказує на припинення останнім своєї діяльності.

Що стосується заперечень скаржника щодо застосування у спірних правовідносинах строку позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено у ст.261 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності у спорах, пов`язаних із стягненням завданої шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства починається з дня складання акта про відповідне порушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/10452/17).

З матеріалів справи вбачається, що позивач про факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства дізнався під час здійснення планової перевірки з 21.03.2018 по 29.03.2018,  за результатами якої було складено відповідний акт.

Відповідно ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначене, про факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, Державній екологічній інспекції у Хмельницькій області стало відомо саме 29.03.2018, тобто в день завершення перевірки та складання акту №99/02.

Тобто, перебіг трьохрічного строку позовної давності розпочався з 29.03.2018 і сплив 29.03.2021, тоді як позов про стягнення збитків, завданих державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у сумі 714187 грн, поданий позивачем до суду 26.03.2021, тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що період нарахування збитків з 19.11.2014 по 29.10.2018 є таким, що визначений поза межами трьохрічного строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки строк позовної давності - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу і він починає свій перебіг з того моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а не сам період нарахування збитків.

Відтак, твердження апелянта про те, що оскільки прокурор звернувся з позовом до суду 26.03.2021, тому початком перебігу строку вважатиметься 26.03.2018, а враховуючи, що 29.10.2018 було усунуто порушення та отримано дозвіл на викиди стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, розрахунок мав бути проведений саме з 26.03.2018 по 29.10.2018, не відповідають приписам ст.ст. 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.   

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Кам`янець-Подільський електромеханічний завод" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2021 року у справі №924/322/21    залишити без змін.    

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

4. Справу №924/322/21 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "17" листопада 2021 р.

Головуюча  суддя                                                                        Коломис В.В.

Суддя                                                                                              Миханюк М.В.  

Суддя                                                                                              Саврій В.А.