241/440/21

2/241/219/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

08 листопада 2021 року Першотравневий районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

за участю секретаря Небиліченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом Приватного підприємства «ЧАРА» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивача звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, в якому просить стягнути з відповідача на користь підприємства суму боргу у розмірі 42569 грн., мотивований тим, що 12.04.2006 року ОСОБА_1 уклала з АКБ «Райффайзенбанк Україна» кредитний договір №СМ 102/160/2006, відповідно до умов якого отримала кредит в сумі 700000 грн на споживчі цілі на 7 років з датою остаточного повернення кредиту 12.04.2013р., в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань приватним підприємством «Чара» були укладені 12.04.2006 з АКБ «Райффайзенбанк Україна» (03.11.2006г. реорганізованим в ЗАТ «ОТП Банк») такі договори: Договір іпотеки №РСМ 102/159/2006; договір поруки №SR 160/2005, згідно якого ПП «Чара» взяло на себе зобов`язання нести відповідальність за повне і своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед банком в повному обсязі. Виконуючи умови двох перерахованих вище договорів, ПП «Чара», як поручитель, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань перед кредитором в період з травня 2006 по квітень 2007р. перерахувало в погашення заборгованості по поверненню основної суми кредиту та відсотків за користування за кредитними коштами за кредитним договором такі суми: платіжним дорученням №1010 від 15.05.06- 18142,92грн; платіжним дорученням №1251 від 14.06.06- 17713,48 грн; платіжним дорученням №1491 від 14.07.06-1760,45 грн; платіжним дорученням №1727 від 14 08.06- 17792,58 грн; платіжним дорученням №1931 від 14.09.06- 17675,81 грн; платіжним дорученням №2133 від 16.10.06- 17856,62 грн; платіжним дорученням №2289 від 06.11.06- 16854,56 грн; платіжним дорученням №33 від 14.12.06- 17035,39 грн; платіжним дорученням №62 від 15.01.07- 17494,97 грн; платіжним дорученням №247 від 14.02.07 -16809,36 грн; платіжним дорученням №413 від 13.03.07- 16138,82 грн; платіжним дорученням №604 від 13.04.07 - 16487;51 грн; платіжним дорученням №633 від 16.04.07 - 1144 грн. А всього перерахувало 208746,47 з яких 100000 грн на погашення кредиту, 108746,47 на погашення відсотків за кредит. 31.05.2007 підприємство вимушено було звернутися з позовною заявою в Першотравневий районний суд з проханням стягнути зі Збандут на користь ПП «Чара» грошові кошти в сумі 208746,47 грн. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02.09.2011г. позовні вимоги підприємства були задоволені, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь підприємства 208746 грн. Ухвалою від 20.12.2011г. Апеляційного суду Донецької області апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення районного суду залишено в силі. Дане рішення набрало законної сили. Оскільки на сьогоднішній день ОСОБА_1 свій борг перед підприємством не погасила, договір поруки № SR 160/2005 та рішення суду не виконала, тому позивач вважає, що окрім основного боргу, що становить 208746 грн. підприємство має право на пред`явлення до відповідача грошової вимоги, передбаченої ст. 625 ЦК України за період з 22.09.2018 по 31.12.2020, а саме 3% річних у розмірі 14258 грн., та інфляційних витрат - 28311грн, а всього 42569 грн., у зв`язку із чим позивач був змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 22.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Чудопалової С.В. відмовлено.

Ухвалою суду від 30.06.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 31.08.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача Мізрахін І.В. в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судовому засіданні 29.09.2021 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, тому суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В матеріалах справи наявний відзив в якому відповідач просить відмовити у задоволені позову за його безпідставністю та застосувати строки позовної давності.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Так, рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02.09.2011 позовні вимоги ПП «Чара» до ОСОБА_1 , треті особа ЗАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення грошових коштів у розмірі 208746,47 грн. задоволено частково та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПП «Чара» грошові кошти у розмірі 208746,47 грн. та судовий збір у розмірі 1700 грн. (а.с.10-36).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.12.2011 зазначене вище рішення суду залишено без змін (а.с.37-44).

Як встановлено в постанові Донецького апеляційного суду від 19.12.2018 ухвалою Першотравневого районного суду Донецької області від 11.10.2018 заяву голови ліквідаційної комісії Мізрахіна І.В. про видачу дублікату виконавчого листа задоволено та видано голові ліквідаційної комісії ПП «Чара» Мізрахіну І.В. дублікат виконавчого листа №2-1/2011 від 02.09.2011 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПП «Чара» заборгованості у розмірі 208746,47 грн. та судового збору у розмірі 1700 грн.(а.с.138).

Однак, постановою Донецького апеляційного суду від 19.12.2018 зазначену ухвалу Першотравневого районного суду Донецької області від 11.10.2018 скасовано, а в задоволенні заяви ПП «Чара» про видачу дублікату виконавчого листа відмовлено (а.с.138-140).

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд, який своєю постановою від 26.02.2020 касаційну скаргу голови ліквідаційної комісії ПП «Чара» Мізрахіна І.В. залишив без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від 19.12.2018 - без змін (а.с.134-137).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Згідно частини першої статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Згідно із положеннями частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного Суду від 06.03.2019 справа № 757/44680/15-ц Верховний Суд сформував наступну правову позицію:

«Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:

1) натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;

2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;

3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.»

Такої ж позиції Верховний Суд притримується у постановах №569/12918/16-ц від 02.09.2020 р., №442/398/15-ц від 18.03.2020 р., №390/880/16-ц від 11.12.2019 р.

Правова позиція Верховного Суду свідчить про те, що суди мають відмовляти у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на вимогу у натуральному зобов`язанні, за безпідставністю, тобто навіть без заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

В даному випадку існує рішення суду про стягнення основної заборгованості, але кредитор, яким виступає ПП «Чара» пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Вимога кредитора захищена у судовому порядку, але він не може вимагати його примусового виконання, а тому зобов`язання в даних правовідносинах стало натуральним.

Ураховуючи, що судовими рішеннями у даній справі, які набрали законної сили, відмовлено стягувачу ПП «Чара» у видачі дубліката виконавчого документа, тобто його вимоги, які виникли на підставі рішення суду, не можуть бути захищені в судовому (примусовому) порядку, між сторонами виникло натуральне зобов`язання, до якого не може бути застосовано положення статті 625 ЦК України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо доводів відповідачки про застосування до даних правовідносин строку позовної давності суд вважає, оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 19, 28, 184,263 ЦПК України, ст.ст.509,625 ЦК України, Постановами ВС, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «ЧАРА» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.11.2021 року.

Суддя С.В.Чудопалова