Справа № 758/3005/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Климович Дар`ї Сергіївни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі представника адвоката Климович Д.С. звернулась до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Свою заяву заявниця обґрунтувала тим, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2019 по справі № 758/3005/18 задоволено подання приватного виконавця Авторгова А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України на строк до виконання зобов`язань за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.12.2018 про стягнення в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_1 вартості частини автомобіля у розмірі 199 850 грн та 1 998 грн 50 коп судового збору.

Заявниця вважає обмеження незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

У діях ОСОБА_1 відсутній будь-який умисел ухилення від виконання рішення суду. Невиконання нею рішення суду викликане виключне тією підставою, що у неї відсутні кошти для погашення заборгованості у повному обсязі одночасно. На сьогоднішній день заявницею здійснюються регулярні платежі в рахунок погашення боргу.

Просила скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2019 по справі № 758/3005/18.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.06.2021 цивільна справа за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Климович Д.С., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов А.М., про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, прийнята до провадження та призначено розгляд справи.

Заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов А.М. до суду подав заперечення на заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

В судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, в заяві на адресу суду просила розглянути заяву у її відсутність.

Заінтересована особа приватний виконавець Авторгов А.М. в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву з проханням розглянути заяву без його участі, підтримав обставини викладені ним у запереченнях.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується подання, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2019 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 18.12.2018 Подільським районним судом м. Києва було видано виконавчі листи про стягнення в порядку поділу майна подружжя з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість частини автомобіля Porsche Cayenne, н.з НОМЕР_1 , у розмірі 199850 грн. та судовий збір в розмірі 1998 грн. 50 коп.

01.03.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Авторговим А.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.11.2019 по справі № 758/3005/18 задоволено подання приватного виконавця Авторгова А.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Як вбачається з наданих суду заявницею копій квитанцій, остання систематично здійснює погашення заборгованості за судовим рішенням, що розцінюється судом як свідоме бажання заявниці виконати зобов`язання, покладені на неї рішенням суду та свідчить про відсутність в її діях будь-яких навмисних, свідомих діянь (дії або бездіяльність), спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України допускається за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні

Системний аналіз зазначених положень ст. 441 ЦПК України дає суду можливість дійти висновку про те, що для обмеження особи у праві виїзду за межи України необхідно встановити умисне ухилення її від виконань зобов`язань, яке включає в себе обізнаність особи про наявність в неї зобов`язань та вчинення дій по ухиленню від їх виконання, а також наявність виконавчого провадження.

Згідно з п. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах, національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав чи свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2013р. у справі «Хлюстов проти Росії». Згідно ч. 3 указаної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013р. ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв`язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини переборної сили, події тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами)від 21 січня 1994 року, яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

Державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

На вищевказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в узагальненнях від 01 лютого 2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України».

У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Климович Д.С. про скасування тимчасового обмеження щодо неї у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06 листопада 2019 року у справі № 758/3005/18, оскільки на даний час, відсутні правові підстави вважати, що заявниця ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду.

При цьому суд звертає увагу на те, що приватний виконавець відповідно до положень п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності до того підстав може ініціювати відповідні обмежувальні заходи щодо боржника у виконавчому провадженні, яке перебуває у нього на виконанні.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Климович Дар`ї Сергіївни, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Авторгов Андрій Миколайович, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України - задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою Подільського районного суду Київської області від 06 листопада 2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д. В. Петров