УКРАЇНА  

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА  

  Справа №22ц-2690/2394/11  

Головуючий у1-й інстанції – Васильєва Т.М.  

Доповідач – Желепа О.В.  

УХВАЛА  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

25 січня 2011 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:  

    головуючого           Желепи О.В.  

    суддів             Панченка М.М.,  

Кабанченко О.А.  

    при секретарі           Мившук В.М.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва  від 05 листопада 2010 року в справі за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , 3-тя особа: ОСОБА_6, приватний нотаріус КМНО ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, -  

в с т а н о в и л а:  

Позивачка звернулась до суду з вищеназваним позовом, в якому просила визнати недійсним договорі іпотеки укладений між нею та відповідачем  30 червня 2009 року на забезпечення виконання договору позики укладеного між ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_5 на підставі ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України.  Позивач вказувала, що договір іпотеки укладено з порушенням вимог закону, так як він був укладений без попереднього укладення договору поруки, а тому вона позбавлена права зворотної вимоги до боржника ОСОБА_6  

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.  

Не погодившись з таким вирішенням спору, позивачка ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про його задоволення. В скарзі позивач вказувала на те, що суд не повно встановив обставини , які мають значення для вирішення спору, а саме суд не врахував, що відповідач ОСОБА_5 не виконав умови договору позики перед ОСОБА_6, надана ним в борг сума є значно меншою ніж ту яку останній вимагає, а тому на думку позивача, ОСОБА_6 не має боргу перед відповідачем в даній справі, а тому позивачка не повинна відповідати, як іпотекодавець, за невиконання умов договору позики. Крім того в скарзі містяться посилання на припинення поруки на підставі ст. 559 ЦК України.  

В апеляційний суд позивачка та її представник не з ?явились. Про день і час розгляду повідомлені, що підтверджується розпискою на а.с. 93.  

Відповідач проти доводів скарги заперечував .  

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з ?явились до суду, з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.  

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.  

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.  

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка посилалась на те, що лише при укладенні договору поруки, вона набуває статусу майнового поручителя, а тому оскільки укладенню договору іпотеки не передувало укладення договору поруки, вона не матиме права вимагати від боржника за основним зобов ?язаням відшкодування коштів, в разі задоволення вимог кредитора за рахунок майна переданого нею в іпотеку, внаслідок чого будуть порушені її майнові права.  

Відмовляючи в задоволені вимог про визнання недійсним договору, суд першої інстанції виходив з того, що  порука та застава (іпотека) є самостійними способами забезпечення виконання зобов ?язань, а тому не укладення сторонами договору поруки не може свідчити про не відповідність вимогам закону, укладеного ними договору іпотеки.  

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він в повній мірі відповідає вимогам Закону та встановленим судом обставинам справи.  

Так судом першої інстанції було встановлено, що 30 червня 2009 року між відповідачем та третьою особою ОСОБА_6 був укладений договір позики, відповідно до якого відповідач позичив третій особі 78 000 доларів США зі строком повернення до 30 грудня 2009 року. Виконання вказаного договору було забезпечено укладенням в цей же день між сторонами договору іпотеки, відповідно до якого позивач передала відповідачу в іпотеку нежилі приміщення по вул.. Ярославів Вал 14 в м. Києві. Також в цей же день був укладений договір про задоволення вимог іпотеко держателя.  

Відповідно до ст. 11 Закону «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов ?язанням.  

Вказана норма не містить будь-яких вказівок про те, що вона діє лише в тих випадках, коли укладенню договору іпотеки передує підписання договору поруки, а тому відповідно суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору іпотеки та договору про задоволення вимог кредитора.  

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених  позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.  

Норми матеріального права судом застосовані вірно.  

Доводи апеляційної скарги про відсутність боргу у ОСОБА_6 перед відповідачем та передачу нею в позику меншої суми, ніж та що зазначена в договорі не стосуються предмету розгляду даної справи. Позивачкою заявлено позов про визнання недійсним договору, а тому, суд не повинен був досліджувати обставини пов ?язані з виконанням відповідачем умов основного зобов ?язання – договору позики. Вказані обставини не мають правового значення для вирішення вимог про недійсність правочину.  

Посилання позивачки на ст. 559 ЦК України, якою передбачені підстави припинення поруки також на правильність висновків суду не впливають, тому, що вказана норма не підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами.  

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції  дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими ними доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, тому     підстав для скасування рішення немає.  

  Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів  

  УХВАЛИЛА :  

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.  

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва  від 05 листопада 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку  до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

      Головуючий:  

      Судді: