АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-37/11 Головуючий по 1 інстанції

Категорія:   ст. 124, 72 КК України   Горобець О.К.

Доповідач в апеляційній інстанції

Суходольський М.І.

  У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "18" січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

                                   головуючого                    Суходольського  М.І.

                                   суддів                                Торопенка М.В., Шкреби Р.Д.           

                                   з участю прокурора          Свищ Л.А.

                                   адвоката                    ОСОБА_3

                                   засудженого                     ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси кримінальну справу за апеляцією прокурора Коломієць В.В. на вирок  Шполянського районного суду від 03 листопада 2010 року, яким

                                                                                           ОСОБА_4,

                                                                                           ІНФОРМАЦІЯ_1,  в силу ст.89 КК України

                                                                                            не судимий  

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.124 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 1 року і 3 місяців обмеження волі.

          В силу ст.72 КК України ОСОБА_4 зараховано термін попереднього ув’язнення у вигляді 7 місяців і 22 днів, тому він вважається таким, що відбув покарання і його звільнено            із-під варти із залу суду.

          Стягнуто із ОСОБА_4 1340 грн. на користь держави за лікування потерпілого ОСОБА_5 в лікарні.

          Вирішена доля речових доказів.

       Згідно вироку суду ОСОБА_4 засуджений за те, що 8 березня 2010 року близько              21 год. біля бару в с. Капустино Шполянського району Черкаської області, при перевищенні меж необхідної оборони, умисно заподіяв тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5

        На вирок суду прокурором, що приймав участь у розгляді справи в місцевому суді, подана апеляція, в якій він просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, взявши його під варту із залу суду.

          В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд незаконно перекваліфікував дії ОСОБА_4 із ст.121 ч.1 на  ст.124 КК України,  оскільки доказів про  те,  що

потерпілий ОСОБА_5 першим розпочав бійку немає. Крім цього, суд не дав належної оцінки показанням потерпілого та свідків, які на думку прокурора вказали на те, що ОСОБА_4 першим ударив потерпілого ножем, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

         На апеляцію прокурора адвокат ОСОБА_3 подала заперечення, в якому вважає вирок місцевого суду законним та обґрунтованим і просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без змін.

       Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку апеляції, пояснення засудженого та його адвоката про залишення апеляції прокурора без задоволення, а вироку суду без змін, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

    Відповідно до ст.22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що  виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

      Перевіркою матеріалів кримінальної справи встановлено, що органи досудового слідства вказаної норми закону не дотрималися.

       Так, в матеріалах справи знаходиться заява від ОСОБА_4 (а.с.14), де він вказує, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 нанесли йому тілесні ушкодження.

      Дана заява належним чином не перевірена і з цих підстав не прийнято ніякого рішення відносно учасників події.

        Встановлено також, що подія відбулася в барі с. Капустино Шполянського  району у вечірній час, в присутності відпочиваючих там громадян.

         Вчиненню злочину передувала сварка з нецензурними словами, як нібито збоку ОСОБА_5, так і з боку ОСОБА_4, яка потім переросла в бійку, тобто в діях учасників події вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.296 КК України –  хуліганство.

         Однак органи досудового слідства не дали правової оцінки вказаній події.

       Крім цього, органи досудового слідства взагалі не з’ясували чи перебував ОСОБА_4 в стані алкогольного сп’яніння, що є суттєвим для встановлення обтяжуючих обставин його відповідальності.

        Якщо спочатку було вчинено хуліганство, а потім заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, то дії винної особи кваліфікуються за відповідними частинами статтей 296 і 121 КК України.

      Розглядаючи справу по суті суд не звернув уваги на вказані недоліки слідства та ще й сам припустився помилок кримінально-процесуального характеру.

       Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна  містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь  тяжкості вчиненого злочину,  та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим – підстави для цього.

     Мотивувальна частина вироку свідчить про те, що суд не конкретизував встановлене ним обвинувачення, подію описав розмито, роздрібнено, не вказавши мотивів вчинення злочину.

    Крім цього, зазначив обставини, які ніякими доказами не підтверджені, зокрема те, що ОСОБА_5 взяв за одяг ОСОБА_4 і декілька раз ударив останнього рукою в обличчя, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

       Матеріали справи свідчать (показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 а. с. 58-61), що ОСОБА_5 бив лежачого ОСОБА_4 після того як останній поранив його.

       Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_4 зі ст.121 ч.1 на ст.124 КК України суд належним чином не мотивував, з яких підстав він відхилив показання потерпілого та вище зазначених свідків, а взяв до уваги лише показання обвинуваченого.

     Відповідальність за ст.124 КК України за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в разі перевищення меж необхідної оборони настає лише за умови, що здійснений захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, що склалася.

     Встановлено, що коли потерпілий ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_4 вийти на вулицю і розібратися між собою, то ОСОБА_4 добровільно пішов, маючи при собі ніж. При цьому йому ніхто і нічого не загрожувало.

      За поясненнями потерпілого ОСОБА_5, коли він вийшов першим на вулицю, а ОСОБА_4 вийшов за ним, то останній зразу ж наніс йому два удари ножем, після чого потерпілий наніс кілька ударів ОСОБА_4. Це фактично підтвердили свідки.

         За таких обставин в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, і перекваліфікація його дій на ст.124 КК України є незаконною, оскільки в потерпілого не було ніяких предметів, якими він міг погрожувати і не було ніяких дій які могли загрожувати здоров’ю ОСОБА_4.

      Відповідальність за ст.121 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров’ю, але фактично було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.

        Оскільки вирок суду не відповідає вимогам закону, тому такий вирок підлягає безумовному скасуванню.

       З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що органами досудового слідства належним чином не з’ясовано хто ж саме наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4, не дана правова оцінка події, що передувала вчиненню тяжкого злочину, не з’ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд постановив обвинувальний вирок на неповно з’ясованих обставинах, припустився однобічності дослідження доказів, тому такий вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування.

     В ході додаткового розслідування слід належним чином з’ясувати подію, що передувала вчиненню злочину, дати їй правову оцінку і прийняти процесуальне рішення.  Належним чином  перевірити заяву ОСОБА_4 про нанесення йому тілесних ушкоджень і при встановленні винних, дати правову оцінку і прийняти по ньому рішення.

      В залежності від даних перевірки, правильно кваліфікувати дії ОСОБА_4 по події, що відбулася  08.03.2010 року та з’ясувати в якому він стані перебував.

           Виконати інші слідчі дії, передбачені законом.

           Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.

           На підставі викладеного, керуючись ст.ст.362, 366 КПК України, колегія суддів

                                                                у х в а л и л а :

          Апеляцію прокурора задоволити частково.

          Вирок Шполянського районного суду від 03 листопада 2010 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.

          Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді