Справа № 2-а-544/11   

П О С Т А Н О В А
  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

13.01.2011  року                                                                                м. Тульчин

суддя Робак С.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Тульчині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії відповідно Законів України «Про соціальний захист дітей війни»та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  

                                        ВСТАНОВИВ:

17.12.2010 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області про зобов’язання провести перерахунок пенсії як дитині війни і як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Посилаючись на те, що вона 1937 року народження і є дитиною війни, а також є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, особою, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (щільність забруднення ґрунту цезієм –137 від 1 до 5 кі (кв2)), що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок  Чорнобильської катастрофи (категорія 4) НОМЕР_1  виданим Вінницькою облдержадміністрацією 10.02.1994 року. В жовтні 2010 року вона дізналась, що пенсія нараховується їй не у відповідності з діючою редакцією Законів України  «Про соціальний захист дітей війни»та «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і тоді ж  звернулась в управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі про перерахунок їй пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком і додаткової пенсії як постраждалій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, що складає 15% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб. Однак в задоволенні заяви було відмовлено.

Вважає дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними, тому змушена була звернутися в суд з даним позовом.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї доказами, заперечення відповідача, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Встановлено, що ОСОБА_1 1941 року народження і відповідно до ст. 1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни.

Як пенсіонер, з 23.01.1992 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 128919, виданого Тульчинським УСЗН . В зв’язку з наведеним позивач має право на отримання як дитина війни відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, ОСОБА_1 являється постраждалою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії, що підтверджується копією посвідчення категорія 4, НОМЕР_1, виданого Вінницькою облдержадміністрацією 29.06.1993 року, а тому має право на отримання  відповідно до ст. 49, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

В жовтні  2010 року позивач звернулась з заявою до управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі про перерахунок їй пенсії відповідно до вищевказаних Законів. Проте, управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі 18.11.2010 року за № 540-Ф-03 відмовило їй в перерахунку призначеної її пенсії і надало останній розрахунок назначеної і виплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2007 року і додаткової пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.01.2008 року.

. Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі доплату до пенсії як дитині війни в 2007 році позивачу не проводило, а в 2008-2010 р.р. виплачувало не в повному розмірі.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю позивача виплачується на підставі ст. 51 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із змінами, внесеними ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Вищезазначені дії відповідача є незаконними, оскільки згідно п.17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік»дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року на цей рік зупинено.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік»виключено п. 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, протягом 2006 року  Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік». А тому пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, у 2006 році запровадженні не були.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V  «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 6 Закону № 2195-ІV зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 цього Закону № 489-V.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоуправління, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі  як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплати до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

22 травня 2008 року рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року знову почали діяти в їх первинній редакції.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення  до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Згідно Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік, на 2010 рік»Кабінету Міністрів України передбачено право у 2009, 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм яких є розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягають застосуванню, починаючи з січня 2009 року по даний час.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.

Також Рішенням  Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-ІV, якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни зокрема до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

Отже: з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року, а саме: особам віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Вище вказаним Рішенням Конституційного Суду України, зокрема п. 5.4 було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя в законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Згодом, 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України приймає Постанову Кабінету Міністрів України № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян», встановивши пунктом 4, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»виплачується у розмірі до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність: 4) тим, що належать до категорії 4-5%, яким Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі керувалось при нарахуванні позивачу додаткової пенсії впродовж 2008-2010 р.р.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при визначені розміру додаткової пенсії застосуванню підлягає ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Оскільки Управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі є єдиним органом, якому згідно закону делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, а останнє цих своїх обов’язків щодо дітей війни, постраждалих 4 категорії від Чорнобильської катастрофи в повній мірі не виконувало, суми пенсій повинні виплачуватися без обмеження будь-яким строком.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ст. 41, 51, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 9, 99, 161-163,183-2 КАС України,                                                          

                                                         ПОСТАНОВИВ:          

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2010 року як дитині війни та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року із 22 травня 2008 року по 1 грудня 2010 року протиправними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по грудень2010 року включно з урахуванням фактично отриманих сум;

додаткову пенсію за шкоду,  заподіяну здоров’ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року з урахуванням мінімальної пенсії за віком, визначеної за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», починаючи з 22 травня 2008 року по 01 грудня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.

         Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання її копії, через Тульчинський районний суд  до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя:                                                                                С.О. Робак