Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 675/1843/19

провадження № 61-14287св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області у складі судді Короля О. В. від 26 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,від 27 липня 2021 року.

Зміст позовних вимог

У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» (далі - ТОВ «Фармгейт Україна») звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди та скасування її державної реєстрації.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 24 серпня 2016 року між ТОВ «Фармгейт Україна» і ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого останній передав ТОВ «Фармгейт Україна» у строкове платне користування земельну ділянку площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451, розташовану на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Цей договір укладено сторонами на 15 років, право оренди позивача за цим договором зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право:16225150 від 01 вересня 2016 року).

19 травня 2017 року між ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено угоду про розірвання зазначеного договору оренди землі, проведені реєстраційні дії реєстратором Ізяславської районної державної реєстрації Хмельницької області, індексний номер рішення: 35354625.

ОСОБА_1 , будучи виконавчим директором підприємства, не мав та не міг мати повноважень на розірвання договору оренди землі, оскільки керівником та підписантом товариства був директор ОСОБА_5.

Позивач вказував, що укладаючи та підписуючи угоду ОСОБА_1 діяв недобросовісно, з явним перевищенням наданих йому повноважень, у своїх власних інтересах, всупереч інтересам та волі позивача ТОВ «Фармгейт Україна». Інша сторона угоди ОСОБА_2 також не мав волевиявлення на укладення угоди про розірвання договору оренди. Укладена сторонами угода про розірвання договору оренди землі порушує речові права позивача, не відповідає вимогам закону та є недійсною в силу статей 203, 215 ЦК України.

Із урахуванням зазначеного, ТОВ «Фармгейт Україна» просило позов задовольнити: визнати недійсною угоду від 19 травня 2017 року про розірвання договору оренди землі від 24 серпня 2016 року щодо земельної ділянки площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451, що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; скасувати державну реєстрацію угоди від 19 травня 2017 року про розірвання договору оренди землі від 24 серпня 2016 року щодо земельної ділянки площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451, що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, здійснену державним реєстратором Ізяславської районної державної реєстрації Хмельницької області, індексний номер рішення: 35354625.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Фармгейт Україна» відмовлено.

Додатковим рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 червня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фармгейт Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 тис. грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , укладаючи від імені ТОВ «Фармгейт Україна» угоду про розірвання укладеного між товариством та ОСОБА_4 договору оренди, діяв у межах своїх повноважень. Позивачем не доведено перевищення ОСОБА_1 повноважень по укладенню спірної угоди, а тому відсутні підстави для визнання угоди про розірвання договору оренди землі недійсною та скасування державної реєстрації.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Фармгейт Україна» задоволено частково.

Мотивувальну частину рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року змінено з урахуванням мотивів, викладених

у цій постанові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у поведінці ОСОБА_4 відсутні ознаки недобросовісності та нерозумності. Достеменно знаючи, що за змістом договору оренди землі від 24 серпня 2016 року, укладеного з ним щодо цієї ж земельної ділянки, від імені ТОВ «Фармгейт Україна» діяв директор ОСОБА_1 , і вказані договори не оспорювалися товариством та належно виконувалися, у ОСОБА_4 не було підстав для сумніву у повноваженнях ОСОБА_1 на розірвання вказаного договору оренди землі. Позивачем також не доведено відсутності волевиявлення ОСОБА_4 на укладення угоди про розірвання договору оренди землі, а також того, що спірна угода вчинена ОСОБА_1 у своїх власних інтересах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини свідчать про те, що у визнанні оспорюваної угоди недійсною слід відмовити саме з підстав недоведеності того, що ОСОБА_2 знав чи за всіма обставинами не міг не знати про відсутність у виконавчого директора ОСОБА_1 повноважень на розірвання договорів оренди землі, і що ОСОБА_1 при її укладенні діяв у своїх власних інтересах.

Узагальнені доводи касаційної скарги

21 серпня 2021 року ТОВ «Фармгейт Україна» подало касаційну скаргу, в якій

просить скасувати рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального,

вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі

№ 6-147цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня

2018 року у справі № 688/13907/13-ц та постанові Верховного Суду

від 05 лютого 2020 року у справі № 643/1674/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У доданому до касаційної скарги клопотанні ТОВ «Фармгейт Україна» порушує питання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку Верховного Суду України висловленого у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що при вирішенні спору суд першої інстанції, з висновком якого в незміненій частині погодився й апеляційний суд, не врахував тієї обставини, що представник позивача у судовому засіданні заперечував факт видачі довіреності на ім`я ОСОБА_1 . В свою чергу сторона відповідача не представила суду оригінал довіреності, який би знаходився саме у відповідача ОСОБА_1 , якому вона начебто видавалася як представнику підприємства, що позбавило суд можливості виключити сумніви щодо відповідності наданої копії довіреності оригіналу документа. Матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на розірвання від імені ТОВ «Фармгейт Україна» договорів оренди землі. ТОВ «Фармгейт Україна» вважає, що його доводи, а також встановлені у справі обставини достеменно свідчать про недобросовісність дій ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року справу за позовом ТОВ «Фармгейт Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсною угоди про розірвання договору оренди та скасування її державної реєстрації призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451, що розташована на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

24 серпня 2016 року ТОВ «Фармгейт Україна» та ОСОБА_2 уклали договір оренди землі, за умовами якого останній передав ТОВ «Фармгейт Україна» земельну ділянку площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451 у платне користування строком на 15 років.

01 вересня 2016 року зареєстровано право оренди позивача щодо вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 16225150).

Згідно з пунктом 37 договору оренди землі від 24 серпня 2016 року дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі за взаємною згодою сторін.

19 травня 2016 року між ТОВ «Фармгейт Україна» в особі директора ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6822182600:04:017:0451 за взаємною згодою сторін.

На підставі цієї угоди рішенням державного реєстратора Ізяславської районної державної адміністрації Скоць Н. П. від 19 травня 2017 року (індексний номер 35354625) припинено право позивача на оренду вказаної земельної ділянки.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2017 року, посвідченого Шмигельським Ю. П., приватним нотаріусом Ізяславського районного нотаріального округу (зареєстровано в реєстрі за № 1057 від 26 травня 2017 року), ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451, що знаходиться на території Клубівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2017 року продавець - ОСОБА_2 гарантував покупцю, що земельна ділянка яка є, як предметом договору, так і предметом судового розгляду, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання такого договору продавець чи покупець не могли знати, не знаходиться під арештом і судових справ щодо неї немає.

26 травня 2017 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, номер запису про право власності 20624734.

Наказом (розпорядженням) директора ТОВ «Фармгейт Україна» ОСОБА_5 № 7 від 01 липня 2011 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду виконавчого директора.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004655406 від 13 лютого 2018 року станом на день укладення оспорюваного правочину про припинення договору оренди землі керівником та підписантом ТОВ «Фармгейт Україна» був лише ОСОБА_5 .

Відповідно до наданої суду представником ОСОБА_1 копії довіреності від 13 лютого 2017 року № б/н ТОВ «Фармгейт Україна» уповноважило ОСОБА_1 укладати та/або розривати від імені директора ТОВ «Фармгейт Україна» договори оренди землі (пункт 6 довіреності). Довіреність видана строком на один рік та дійсна до тринадцятого лютого 2018 року, підписана директором ОСОБА_5 та містить відтиск печатки товариства.

Відповідно до представленої представником позивача копії довіреності № 6 від 17 березня 2017 року ТОВ «Фармгейт Україна» уповноважує ОСОБА_1 укладати від імені директора ТОВ «Фармгейт Україна» договори оренди землі (пункт 6 довіреності). Довіреність видана строком на один рік та дійсна до 17 березня 2018 року, підписана директором ОСОБА_5 та містить відтиск печатки товариства.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

У відповідності до положень частини першої статті 91, частини першої статті 92 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною третьою статті 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У відповідності до статті 97 ЦК України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 99 ЦК України встановлено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Згідно положень частин першої - третьої статті 145 ЦК України, частини першої статті 29, статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються Законом, іншим законом і статутом товариства.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом указаних норм права юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочини від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною третьою статті 238 ЦК України визначено, що представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також, щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достовірно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 760/8121/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, на які зокрема посилався заявник у касаційній скарзі.

Підстав для відступу від вказаних правових висновків колегія суддів не знаходить.

Відповідно до статей, 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не доведено обізнаності відповідача - ОСОБА_2 про обмеження виконавчого директора ОСОБА_1 щодо представництва ТОВ «Фармгейт Україна», а саме про відсутність повноважень на розірвання укладеного 24 серпня 2016 рокуміж ним та ТОВ «Фармгейт Україна» договору оренди земельної ділянки площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822182600:04:017:0451.

При вирішенні спору апеляційним судом надано належну оцінку поведінці ОСОБА_4 , встановлено відсутність в його діях ознак недобросовісності. Суди встановили, що орендодавець не мав сумніву у компетенції ОСОБА_1 , як особи яка діяла від імені ТОВ «Фармгейт Україна», оскільки саме ОСОБА_1 підписав 24 серпня 2016 року від імені товариства договір оренди землі.

Позивачем також не надано достовірних доказів, які б вказували на відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на укладення угоди про розірвання вказаного договору оренди землі.

Разом з тим суд апеляційної інстанції дослідив копію довіреності від 13 лютого 2017 року № б/н і встановив, що цією довіреністю ТОВ «Фармгейт Україна» уповноважило ОСОБА_1 укладати та/або розривати від імені директора ТОВ «Фармгейт Україна» договори оренди землі.

Із урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання оспореного правочину недійсним.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції в незміненій частині, а також апеляційним судом при винесенні судових рішень щодо відмови у задоволенні позовних вимог були належним чином оцінені наведені сторонами доводи й подані докази, об`єктивно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах у постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 6-147цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 688/13907/13-ц та постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 643/1674/17, є необґрунтованими, а висновки апеляційного суду не суперечать зазначеним висновкам.

Доводи заявника про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, є необґрунтованими.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармгейт Україна» залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2021 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян С. Ф. Хопта

В. В. Шипович