Справа № 2-а-282           2011 рік  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

24 січня 2011 року                                         Тельманівський районний суд Донецької області  

  у складі: головуючого судді                                                                                   Ольховської О.В.,  

при секретарі                                                                                            Папаяні С.М.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій     державного органу про відмову в перерахунку пенсій та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії,  

В С Т А Н О В И В:  

  П   озивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій, скасування рішення, перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має захворювання пов’язане з наслідками Чорнобильської катастрофи (категорія 1).  09.07.2003 року  за висновком МСЕК йому була встановлена III група інвалідності, яка пов’язана з виконанням обов’язків по ліквідації аварії на ЧАЕС. Розмір його основної пенсії у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як  інваліда III група   не могла бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, розмір додаткової пенсії згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для інвалідів III групи повинен складати 50 % мінімальної пенсії за віком. Пенсія позивачу нараховувалась  з порушенням діючого законодавства України, тому він звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, але отримав відмову у цьому. Позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії незаконними з 12.01.2005 року, зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст. 67, ст. 71  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю – із розрахунку – 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з  12.01.2005 року  по 23.10.2007 року,  скасувати рішення УПФ України в Тельманівському районі Донецької області № 171/03 від 17.01.2011 року щодо відмови у перерахунку пенсії.  

Представник відповідача надав заперечення проти позову, у якому вказує, що відповідач дійсно знаходиться на обліку в УПФУ в Тельманівському районі Донецької області та отримує державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду завдану здоров’ю, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року. Позивач вимагає встановлення йому основного розміру пенсії та додаткової пенсії, виходячи з мінімального розміру пенсії, який встановлено частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,  але частиною 3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Також в запереченні вказується, що відповідно до ст. 117 Конституції України, Кабінет міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими для виконання.  

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Позивач ОСОБА_1 віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №  НОМЕР_1 від 14.07.1993 року та є  інвалідом IIІ групи згідно довідки МСЕК № 045120 від  09.07.2003р.  

Вказані факти сторонами не оспорюються.  

Позивач звернувся до УПФ України в Тельманівському районі Донецької області  із заявою  про перерахунок основної та додаткової пенсії  на підставі ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

17.01.2011 року своїм листом Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області відмовило у перерахунку пенсії з огляду на відсутність законних підстав.  

Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006р. "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен право має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.  

Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.  

Стаття 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що  пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю для інвалідів ІІІ  групи – 50 % мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1. Згідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ  групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).  

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 (із змінами та доповненнями) " Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", затверджено новий порядок, при цьому в ньому продубльовані вказані положення Закону стосовно того, що розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.  

Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з встановлених розмірів.  

Крім того, суд приймає до уваги, що стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком для інвалідів ІІІ групи.  

З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.02 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 №894, з 01.09.2004 року).  

Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі Закон України №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.  

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 Закону України № 2017 від 05.10.2000р., основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 зазначеного Закону основні    державні    соціальні гарантії   встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.  

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-VI, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій.  

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.  

Згідно до абз. 1  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний  розмір  пенсії  за  віком  за  наявності  у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у   розмірі   прожиткового   мінімуму   для   осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом. Згідно до ч. 3 цієї ж статті мінімальний  розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується  виключно для визначення  розмірів  пенсій,  призначених  згідно  з цим Законом.  

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року. Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що   прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.  

Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України – конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об’єму існуючих прав та свобод.  

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком.  

Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.  

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.  

Колегією суддів Судових палат  в Верховному суді України неодноразово  розглядалася проблема, пов'язана з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулювало правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. Визнавалися дії управлінь Пенсійного фонду  неправомірними. Були винесені постанови  Верховного суду України, щодо зобов'язань управлінь Пенсійних фондів здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії,відповідно до вимог чинного законодавства України. Постанова Верховного суду України є остаточною і не може бути оскаржена.  

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Тельмановському районі Донецької області, щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести такий перерахунок із розрахунку шести мінімальних прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 12.01.2005 року по 22.10.2007 року, оскільки з 23.10.2007 року перерахунок пенсії позивачу був зроблений на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 року.  

Враховуючи, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами щодо скасування рішення УПФ України в Тельманівському районі Донецької області № 171/03 від 17.01.2011 року щодо відмови в перерахунку пенсії, суд виходить з того, що лист № 171/03 від 17.01.2011 року не є рішенням, обов’язковим до виконання, а являє собою відповідь на письмове звернення позивача щодо призначення пенсії по   ІІІ   групі інвалідності, носить роз’яснювальний характер, а тому скасуванню не підлягає.  

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1, 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір стягненню з ОСОБА_1  не підлягає.  

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями статей 16, 50, 55, 124 Конституції України, статтями 1, 13, 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року з наступними змінами та доповненнями до нього, ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року,  п.18 ч.1 ст.4  Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993, ст.ст. 2, 5, 8, 9, 18, 104, 105  Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

ПОСТАНОВИВ:  

    Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій, скасування рішення, перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю задовольнити частково.  

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1  пенсії по III групі інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 січня 2005 року виходячи із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.  

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1  перерахунок та виплату пенсії по III  групі інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 12 січня 2005 року по 22 жовтня 2007 року із розрахунку шести  мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно, що розраховуються виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.  

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня  отримання її копії з одночасним надсиланням до суду апеляційної інстанції особою, яка її подає, копії  апеляційної скарги, а в разі надходження повідомлення про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді - протягом десяти днів з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

  Суддя