Справа № 2-312/2011 р.

                          Р І Ш Е Н Н Я

                                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«18»січня 2011 р.                Тернівський районний суд м.Кривого Рогу

у складі:

головуючого, судді -                                   Демиденка Ю.Ю.           

      при секретарі -                                Зоріній А.В.

за участю позивача -                                 ОСОБА_1

представника позивача, адвоката -          ОСОБА_2

відповідача                                                 ТОВ БУ «Будкомплекс»

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №3 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ- Будкомплекс»про встановлення факту трудових відносин, визнання недійсними наказів, зобов»язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-                                                                     

                                                 ВСТАНОВИВ:

31.10.2008 р. та уточнено 15.07.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «БУ- Будкомплекс» /далі ТОВ/ про встановлення факту трудових відносин з відповідачем на посаді монтажника, визнання недійсними наказів, зобов»язання проведення записів в трудовій книжці, стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 2875 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 41800 грн., моральної шкоди 5000 грн. та судових витрат.

В обґрунтування вказує, що з 12.07.2005 р. працював на ТОВ монтажником, за усною пропозицією директора з заробітною платою від 800 до 3000 грн., працював в кар»єрі ВАТ «Північний ГЗК»де ТОВ виконувало підрядні роботи. Директору ТОВ він віддав свою трудову книжку, працював по 12 годин на добу, та в серпні 2005 р. отримав заробітну плату за липень в сумі 500 грн. В вересні 2005 р. не отримав заробітної плати взагалі, неодноразово писав заяви про звільнення які ігнорував директор, вимагав повернення трудової книжки, але продовжував працювати, та 01.11.2005 р. самочинно не вийшов на роботу. 16.11.2005 р. він знову вимагав від директора отримання трудової книжки, йому сказали чекати до 16.00 год., але в нього урвався терпець з-за відсутності грошей і свавілля, та він скоїв крадіжку запчастин з автобуса ТОВ за що був засуджений вироком суду.

Трудову книжку він отримав 28.02.2006 р. без всяких записів про прийом та звільнення, тому просить встановити факт трудових відносин та зобов»язати ТОВ провести записи про його прийом на роботу монтажником 12.07.2005 р. та звільнення 30.10.2005 р. за власним бажанням за ст.38 ч.1 КЗпП України. Просить стягнути з ТОВ невиплачену заробітну плату з розрахунку середньої зарплати 760 грн. на місяць за вказаний період 3 місяці 18 днів в сумі 2875 грн., та середній заробіток з того ж розрахунку з 31.10.2005 р. по 31.05.2010 р. в сумі 41800 грн. оскільки в порушення ст.ст.115, 116, 117 КЗпП України під час роботи та в день звільнення до теперішнього часу остаточний розрахунок з ним не проведено. Моральну шкоду в сумі 5000 грн. обґрунтовує порушенням ТОВ його трудових прав, та законодавства про працю, позбавлення права на належну та своєчасну оплату праці що вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Просить визнати недійсними наказ від 09.08.2005 р. про його прийом на роботу різноробочим, та наказ про звільнення від 12.10.2005 р. за прогул, які ТОВ надало в судове засідання, оскільки з наказами він не ознайомлений, та про їх існування не знав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав.

Відповідач ТОВ надало до суду письмові заперечення, якими проти позову заперечує, вказує на укладення з позивачем трудового договору допуск до роботи різноробочим з 09.08.2005 р. а не монтажником при відсутності належної кваліфікації, обґрунтоване звільнення позивача з роботи за прогули 12.10.2005 р. Отримання позивачем заробітної плати різноробочого та її розмір підтверджується даними про нарахування та відомостями про виплату заробітної плати, наказами про прийняття та звільнення, докладними та поясненнями. Оскільки з позивачем було проведено розрахунок, та не порушено його трудові права, відсутні підстави для стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Крім того вважає що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права який становить три місяці. Позивач трудову книжку як вказує отримав 28.02.2006 року а до суду звернувся 31.10.2008 р.

Представник відповідача директор ТОВ Павлючик В.М. в судовому засіданні підтримав заперечення, в судове засідання 18.01.2011 р. не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно згідно особистої розписки.

     Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, матеріали перевірки суд  вважає,  що позов слід задовольнити частково.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд вважає що позивач не довів в суді своє право на встановлення факту трудових відносин та роботи монтажником, визнання недійсними наказів, зобов»язання вчинення записів в трудовій книжці про роботу монтажником та звільнення з цієї посади за власним бажанням не надавши суду доказів на обґрунтування вказаних позовних вимог. Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку  за весь період з часу звільнення ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки позовні вимоги суперечать закону, а вимоги про стягнення моральної шкоди подані з пропуском строку позовної давності, як пропущений вказаний строк і в частині позову про встановлення факту роботи, зобов»язання вчинити певні дії.

Судом встановлено наказами ТОВ, табелями обліку робочого часу, докладними, актами, трудовою книжкою позивача а.с.6, 39-45, 47-54, 58-61, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ 09 серпня 2005 р. робочим /різноробочим/ згідно наказу №14-к від 09.08.2005 р., та звільнений 12 жовтня 2005 р. за прогули вчинені 1-4, 6, 11 жовтня 2005 р. за ст.40 п.4 КЗпП України згідно наказу №21-к від 12.10.2005 р. Записи про вказану роботу в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні та відповідачем не проведені всупереч ст.24, 48 КЗпП України. Суд вважає необхідним захистити порушене право позивача, та зобов»язати ТОВ провести вказані необхідні записи в трудовій книжці стосовно прийняття та звільнення позивача з роботи.

Відповідно до ст.24 КЗпП України –трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Тобто в судовому порядку можливо визнання трудового договору укладеним, а не факту роботи як того вимагає позивач. Але незалежно від правомірності позовних вимог, позивач не довів в суді роботу в ТОВ  з 12.07.2005 р. монтажником та звільнення з цієї посади за власним бажанням.

Допитаний з боку позивача свідок ОСОБА_4 дала загальні пояснення що їй відомо про роботу позивача зі слів матері останнього ОСОБА_5 та самого позивача. Разом з тим з табеля обліку робочого часу за липень 2005 р. а.с.23 видно що  ОСОБА_1 в табелі не значиться, позивач відмічений в табелі за серпень лише з 09 серпня 2005 р. з дня прийому на роботу а.с.26, на посаді різноробочого. Робота позивача на вказаній посаді, вчинення неодноразових прогулів до звільнення підтверджується табелями виходів на роботу в серпні, вересні та частково в жовтні 2005 р. до звільнення, наказами про оголошення дисциплінарних стягнень а.с.42-44, 53-54, 61. Робота позивача робочим, та порушення ОСОБА_1 правил трудового розпорядку, скоєння прогулів підтверджується поясненнями свідка –головного інженера ОСОБА_6, його докладними, докладними майстра ОСОБА_7 Позивач раніше працював помічником машиніста екскаватора, не має спеціальної освіти для роботи монтажником а.с.6, при відсутності доказів такої роботи позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими.

Стосовно звільнення за власним бажанням 30.10.2005 р. за ст.38 ч.1 КЗпП України, то вказані позовні вимоги також є незаконними та необґрунтованими. Звільнення за власним бажанням відповідно до ст.38 ч.1 КЗпП України повинно бути проведено на підставі заяви робітника, в якій було б виявлено його бажання звільнитися. Такої заяви ОСОБА_1 не подавав, та сам вказує в позові та пояснює в судовому засіданні що самочинно не вийшов на роботу але в інший час з 31.10.2005 р. Тобто звільнення за власним бажанням не було, наказ про звільнення за прогули від 12.10.2005 р. позивач не оскаржив, позов про поновлення на роботі, або зміни формулювання причин звільнення відповідно до ст.235 КЗпП України не подав.

Вимагаючи стягнення з ТОВ невиплаченої заробітної плати з розрахунку середньої зарплати монтажника згідно довідки а.с.7 в сумі 2875 грн., позивач як вказувалося не надав суду доказів роботи на вказаній посаді, але і відповідач ТОВ не надало суду належних доказів виплати позивачу заробітної плати, та доказів остаточного розрахунку з ОСОБА_1

Ст.97 КЗпП України передбачає що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно Положення про оплату праці від 14.03.2005 р. розділи 4-5  а.с.28-32, оплата праці робітників здійснюється погодинно або відрядно, з урахуванням доплат та коефіцієнтів трудової участі, залежно від прибутку підприємства, проводитьтся розподіл колективного заробітку між членами бригади. Такий розподіл проводився і ОСОБА_1 кожен місяць, якому було нараховано за серпень 2005 р. –633 грн. а.с.25, за вересень 2005 р. –151 грн. а.с.46, за жовтень 2005 р. –135 грн. а.с.57. Вього було нараховано позивачу 919.00 грн., але належні докази сплати цих сум суду не надано. Так згідно відомостей на отримання заробітної плати то в платіжній відомості за вересень а.с.45 підпис ОСОБА_1 в отриманні 121.00 грн. відсутній, в відомості за жовтень також відсутня розписка в отриманні грошей а.с.56, платіжна відомість за серпень 2005 р. відсутня та суду не надана.

Відповідно до ст.115, 116, 117 КЗпП України - заробітна плата працівникам повинна виплачуватися регулярно не рідше двох разів на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В разі спору про розміри належних працівнику сум, власник повинен сплатити вказане відшкодування лише в тому разі коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, відшкодування за час затримки вирішує орган який виносит рішення по суті спору

Згідно ст.233 ч.1-2 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. У разі порушення законодавства про оплату праці, працівник може звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Тобто ст.117 КЗпП встановлює відповідальність роботодавця у вигляді обов»язку виплати сумм заробітку за весь час затримки лише при звільненні працівника, та в разі відсутності спору про розмір сумм які підлягають виплаті.

Оскільки ОСОБА_1 необгрунтовано вимагає стягнення заробітної плати по спеціальності по якій він не працював, а на вимоги про стягнення заробітної плати строк позовної давності не поширюється, то позовні вимоги в частині оплати слід задовольнити частково та стягнути на користь позовача 919,00 грн. неотриманої заробітної плати за період з серпня по жовтень 2005 р.

При частковому задоволенні вимог про оплату праці, суд вважає необхідним відповідно до ст.235 ч.4 КЗпП України стягнути з ТОВ на користь ОСОБА_1 його середній заробіток з часу звільнення 12.10.2005 р. по 28.02.2006 р. за час затримки відповідачем видачі трудової книжки. Суд враховує, що за вказаний період ОСОБА_1 не міг працевлаштуватися, відповідач ТОВ порушило законні права позивача не видаючі трудову книжку, а вчинення позивачем злочину, та заподіяння матеріальної шкоди ТОВ а.с.17 не є причиною для ухилення від виконання трудового законодавства.

Середньоденний заробіток позивача, оскільки позивач працював неповні місяці згідно довідки ТОВ складає 19,55 грн. а.с.17, період затримки видачі трудової книжки з 12.10.2005 р. по 28.02.2006 р. складає 100 робочих днів, та стягненню з ТОВ підлягає 1955.00 грн. середнього заробітку за вказаний період.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди то суд вважає що законні права позивача порушені тривалою невиплатою заробітної плати, але в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відповідно до ст.237-1 КЗпП України, власне як і в частині позову про встановлення факту роботи позивачу крім необґрунтованості слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Позивач, як вказує, отримав трудову книжку 28.02.2006 р., дізнавшись таким чином про відсутність записів про роботу, та порушення своїх законних прав. Але до суду первинно звернувся 13.02.2007 р. відповідно до ухвали суду від 22.04.2008 р. а.с.122, якою позов ОСОБА_1 про встановлення факту трудових відносин, стягнення заробітної плати та моральної шкоди був залишений без розгляду. Тобто до суду позивач звернувся майже через рік після того як достовірно дізнався про порушення своїх прав.

Перервавши строк позовної давності зверненням до суду, після винесення ухвали 22.04.2008 р., позивач повторно звернувся до суду 31.10.2008 р.  після спливу шести місяців, знову пропустивши строк звернення до суду без поважних причин.

Оскільки ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 08.50 грн. а.с.1, хоча відповідно до Декрету КМ України „Про державне мито” звільнений від сплати судового збору, позов частково задоволено, згідно ст.81, 88 ЦПК України частково понесені позивачем витрати по судовому збору слід стягнути на його користь, а судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід стягнути з відповідача на користь держави.

Стосовно витрат на правову допомогу, то позивачем крім договору а.с.100, де встановлена оплата за домовленістю не надано суду інших доказів сплати вказаних витрат.

На підставі ст.ст.24, 97, 115-117, 233, 235, КЗпП України, керуючись ст.10,27,31,60, 81,88, 209 ч.3, 212-215 ЦПК  України, суд-

                                                                        ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ- Будкомплекс»на користь ОСОБА_1 –919 .00 грн. невиплаченої заробітної плати за серпень, вересень та жовтень 2005 року, 1955.00 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 12.10.2005 року по 28.02.2006 року, 08 грн. 50 коп. судового збору а всього  2882 грн. 50 коп.

Зобов»язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ- Будкомплекс»провести записи в трудовій книжці ОСОБА_1 про його прийом на роботу  в Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ- Будкомплекс»09 серпня 2005 р. різноробочим згідно наказу №14-к від 09.08.2005 р., та звільнення 12 жовтня 2005 р. за прогули за ст.40 п.4 КЗпП України згідно наказу №21-к від 12.10.2005 р.

В частині позову про встановлення факту трудових відносин, визнання недійсними наказів, зобов»язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку ОСОБА_1 –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ- Будкомплекс»51.00 грн. судового збору 120.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 10 днів з дня проголошення  рішення апеляційну скаргу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський  районний суд м.Кривого Рогу.

                                                                    СУДДЯ: