ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 року                    м.Дніпро                Справа №  904/6357/20

Центральний   апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді:   Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 (суддя Манько Г.В.)

у справі №904/6357/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОРІВАЖ", м. Дніпро

про розірвання договору та стягнення заборгованості за Кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області    з позовом та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить: розірвати Кредитний договір № DNHSLON06941, укладений 13.12.16р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж"; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 230 036 645 грн. 05 коп., яка виникла на підставі Кредитного договору    № DNHSLON06941 від 13.12.16р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Від відповідача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, проведення якої пропонував доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 задоволено клопотання відповідача, призначено у справі № 904/6357/20 судову експертизу та зупинено провадження у справі № 904/6357/20 на час проведення експертизи.

Не погодившись з вказаною ухвалою Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у справі №904/6357/21    та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, а питання її призначення повинне вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін.

Апелянт наголошує, що саме обов`язком суду, а не експерта, є встановлення розміру заявлених позовних вимог. Вважає, що попри обов`язок суду здійснити оцінку доказів, на яких ґрунтується розрахунок грошових вимог Позивача до Відповідача з перевіркою правильності такого розрахунку, суд, за наявності розбіжності у розрахунках грошових вимог, замість здійснення оцінки доказів зібраних у справі, в порушення приписів ГПК України, безпідставно вирішив призначити судову експертизу.

За твердженням скаржника, прийняття судом ухвали про зупинення провадження у справі є безпідставним та порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у справі №904/6357/20; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 28.10.2021р. о 15 год. 00 хв.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судове засідання 11.11.2021 року з`явилися представник позивача (апелянта) та представник відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 11.11.2021 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наголошував на її необґрунтованості та необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області  з позовом та просить:

- розірвати Кредитний договір № DNHSLON06941, укладений 13.12.16р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж";

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 203 036 645 грн. 05 коп., яка виникла на підставі Кредитного договору  № DNHSLON06941 від 13.12.16р.

03.08.2021р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог у справі №904/6357/20 та просить:

- розірвати Кредитний договір № DNHSLON06941, укладений 13.12.16р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж";

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" прострочену заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 230 036 645 грн. 05 коп., яка виникла на підставі Кредитного договору  № DNHSLON06941 від 13.12.16р.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Боріваж" до суду 03.08.2021 подано клопотання про призначення у справі №904/6357/20 судової економічної експертизи.

У вказаному клопотанні заявник просив суд призначити експертизу, проведення яких доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи відповідач просив суд поставити наступні питання, з яких має бути проведена експертиза: 1. Чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами наданий до суду AT КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості по процентам у розмірі 230 036 645 грн. за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. умовам укладеного між банком та ТОВ «Боріваж» кредитного договору №DNHSLON06941 від 13.12.2016р.?; 2. Який документально підтверджений розмір заборгованості по процентам за користування кредитом у ТОВ «Боріваж» перед AT КБ «Приватбанк» за період з 26.12.2019 по 25.09.2020 року на час надходження позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області (25.11.2020р.) та на час призначення судової експертизи (03.08.2021р.)?

Клопотання обґрунтовано тим, що у позовній заяві та її невід`ємній частині - розрахунках значаться різні розміри нарахування за процентами станом на 25.09.2020 року, які суттєво між собою відрізняються, та ТОВ «Боріваж» ставиться під сумнів правильність розрахунків Позивача, оскільки для встановлення дійсного розміру нарахувань по процентам за період з 26.12.2019 по 25.09.2020 має значення погашення процентів з початку дії договору - на розмір процентів за цей період впливає не лише встановлення суми процентів за цей період, а й наявність/відсутність переплат за попередні періоди. Як вбачається із матеріалів справи, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, складність справи з огляду на значну ціну позову, а також враховуючи загальний розмір усіх арифметичних розрахунків, що входять до предмету доказування та значний обсяг документів, які мають їх документально підтверджувати, ТОВ «Боріваж» вважає, що існує складність подальшого дослідження та аналізу обґрунтованості складеного Банком розрахунку процентів за період з 26.12.2019 по 25.09.2020. Зазначає, що на переконання ТОВ «Боріваж» для з`ясування всіх обставин, що складають предмет доказування, з огляду на правову природу та тривалість спірних правовідносин, зокрема, обсяг та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, ТОВ «Боріваж» існують підстави для призначення у справі судової економічної експертизи.    

Позивач заперечував проти проведення судової експертизи, вважає, що позовні вимоги підтверджені наявними у справі доказами, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Призначаючи експертизу у даній справі місцевий господарський суд виходив з обгрунтованості доводів відповідача та наявності підстав для задоволення його клопотання та призначення у справі судової експертизи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про призначення експертизи (п. 11), про зупинення провадження у справі (п. 12).

Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Отже, вказаними приписами процесуального закону прямо передбачено, що суд розглядає справу на підставі поданої позовної заяви, при цьому саме учасник спору розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, підтверджує свої вимоги відповідними доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову AT КБ «Приватбанк» у даній справі є вимоги про стягнення з ТОВ «Боріваж» простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020 у розмірі 203   036   645,05 грн.

Даний спір ініційовано за зверненням позивача, яке виражене ним шляхом подання до господарського суду відповідної позовної заяви, що цілком відповідає приписам ст. 4, 14, 171 Господарського процесуального кодексу України, і розглядається в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обгрунтовуючи наявність правових підстав для розірвання Кредитного договору внаслідок істотного порушення ТОВ «Боріваж» його умов: AT КБ «Приватбанк» посилається на порушення відповідачем, що виразилося у несплаті процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020, яке на думку позивача є істотним і визначене Банком в позовній заяві як підстава для розірвання договору.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі відносяться встановлення факту наявності/відсутності заборгованості відповідача перед позивачем щодо сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020, її розміру та наявності правових підстав для розірвання Кредитного договору № DNHSLON06941, укладеного 13.12.16р. між сторонами.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як передбачено абз. 2 п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012  № 4 (далі - Постанова № 4) судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

А за положеннями п. 5 Постанови № 4 питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Апеляційний суд зауважує, що як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви АТ КБ «Приватбанк», позивач просить стягнути з ТОВ «Боріваж» заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом за період з 26.12.2019 по 25.09.2020р. у розмірі 203 036 645 грн. 05 коп..

Розрахунок заборгованості був наданий АТ КБ «Приватбанк» разом з позовною заявою (т. 3 а.с. 135-137).

У зв`язку з допущенням технічної помилки, позивачем 03.08.2021 було подано до господарського суду Дніпропетровської області заяву про збільшення розміру позовних вимог (т. 6 а.с. 38-40), в якій зазначено правильну суму заборгованості за вказаний період і яка за розрахунком позивача склала 230   036 645,05 грн.

Водночас, звертаючись до суду 03.08.2021 з клопотанням про призначення у справі №904/6357/20 судової економічної експертизи, відповідач зазначав, що до позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» було долучено розрахунки:

- за період з 26.12.2019 по 25.03.2020, за яким залишок заборгованості за процентами на 25.03.2020 складає 76   121   217,10 грн.;

- за період з 26.03.2020 по 25.06.2020, за яким залишок заборгованості за процентами на 25.06.2020 складає 152   242   434,19 грн.;

- за період з 26.06.2020 по 25.09.2020, за яким залишок заборгованості за процентами на 25.09.2020 складає 306   994   354,04 грн..

ТОВ «Боріваж» у відзиві на позов (т. 5 а.с. 1-8) наводило контр розрахунок з урахуванням погашення процентів за договором з моменту його укладення, за яким, згідно даних відповідача, заборгованість з оплати процентів за період з 13.12.2016 по 25.09.2020 (за 1382 дні) становить 1   156   038   701,98 грн..

На підтвердження здійснених оплат та взаєморозрахунків по процентам за користування кредитом відповідачем долучено відповідні первинні документи та інші докази (т. 5 а.с. 9-47).

Згідно ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем до матеріалів справи долучено докази на підтвердження підстав позову, які в силу вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України мають бути оцінені судом, а результат такої оцінки має бути викладений у мотивувальній частині рішення суду (ст. 238 Господарського процесуального кодексу України), як і надана правова оцінка  заперечень відповідача щодо таких доказів.

Разом з тим, необхідно наголосити, що у матеріалах справи №904/6357/20 міститься Вимога АТ КБ «Приватбанк» з вих. № 20.1.0.0.0/7-181053, додатком до якої є розрахунок заборгованості за договором станом на 21.09.2020, в якому відображено нарахування та погашення процентів з моменту укладення договору (т. 6 а.с. 51-53) і який містить певні невідповідності наявним в матеріалах справи доказам.

Зокрема, як вбачається з платіжного доручення № 867 від 23.06.2017 ТОВ «Боріваж» перерахувало АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення процентів у розмірі 76   957   714,00 грн. (т. 3 а.с. 138).

В той же час, за вказаним розрахунком позивача зі сплаченої суми банком враховується не уся сума, а лише її певна частина – 75   284   719,49 грн. Натомість 26.06.2017 відображено сплату процентів у розмірі 1   672   994,51 грн., яку відповідач цього дня не здійснював (т. 3 а.с. 138, 155 зв.б.).

Також, за платіжним дорученням № 1223 від 25.09.2017 року ТОВ «Боріваж» перерахувало АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти для погашення процентів у розмірі 76   957   714,00 грн. (т. 3 а.с. 138).

Водночас, за вказаним розрахунком позивача зі сплаченої суми банком враховується не уся сума, а лише її певна частина – 76   957   713,29 грн. (т. 3 а.с. 138). При цьому банком не наведено обґрунтованих підстав для неврахування всієї суми в якості сплати процентів за користування кредитом, виходячи з відповідного призначення платежу.

Апелянт наголошує, що саме обов`язком суду, а не експерта, є встановлення розміру заявлених позовних вимог. Вважає, що попри обов`язок суду здійснити оцінку доказів, на яких ґрунтується розрахунок грошових вимог Позивача до Відповідача з перевіркою правильності такого розрахунку, суд, за наявності розбіжності у розрахунках грошових вимог, замість здійснення оцінки доказів зібраних у справі, в порушення приписів ГПК України, безпідставно вирішив призначити судову експертизу.

З даного приводу слід зазначити, що кредитні правовідносини мають ряд суттєвих особливостей, серед яких регламентована процедура користування кредитом, визначення форми та графіку нарахування/сплати процентів за його користування, інших фінансових інструментів, комісійних платежів, винагород тощо, які розраховуються, у своїй переважній більшості, з використанням складних математичних формул, які містять безліч змінних величин, арифметичних знаків та інших складових, що не є достатньо зрозумілими та прозорими для пересічної особи, яка не володіє спеціальними знаннями, освітою чи навичками у відповідній сфері життєдіяльності.

Не є таким винятком з загального правила й Кредитний договір № DNHSLON06941 від 13.12.16р. (т. 1 а.с. 21-26), який містить різні умови щодо сплати процентів за користування кредитом, яка за загальним правилом обліковується за ставкою 10,5 % річних (п.п. А.6, 4.1 Договору), а у випадку порушення Позичальником будь-якого з грошових зобов`язань, розраховується вже від суми залишку непогашеної заборгованості ( п.п. А.7, 4.2 Договору). Також, відповідно до п. 4.6. Договору сторонами визначено порядок зарахування платежів, а саме: зобов`язання за цим Договором виконуються у наступній послідовності: кошти, отримані від Позичальника, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються на погашення прострочених процентів, далі – процентів, далі – простроченого кредиту, далі – кредиту, якщо інше не передбачене п. 7.3. цього Договору. В свою чергу, розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів, а також за період, який починається з попередньої дати сплати процентів, до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту (п. 4.7 Договору). А як передбачено п. 4.8. Договору нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.

При цьому, суд апеляційної інстанції зважає на існування сталої судової практики у відношенні обчислення пені, 3% річних та інфляційних втрат, яка не потребує спеціальних знань, оскільки їх розмір визначається шляхом математичних розрахунків з урахуванням норм законодавства та умов договору, що віднесено до компетенції суду.

Водночас, враховуючи специфіку кредитних справ, виходячи з цілого ряду особливостей нарахування процентів за користування кредитом за Кредитним договором № DNHSLON06941 від 13.12.16р. та порядку зарахування платежів, господарський суд не може виконати вимоги статей 79, 86 ГПК України та самостійно з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, тим більше за наявності контр розрахунку відповідача, який посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем, та містить дещо інші вихідні дані.

Колегія суддів також зауважує, що згідно абз. 3 п. 2 Постанови № 4 якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (подібний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, від 24.01.2018 у справі № 917/50/17, від 14.07.2021 у справі № 902/834/20, від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19).

Як вбачається з матеріалів даної справи, у позовній заяві та наданих позивачем розрахунках вказано різні розміри нарахування за процентами станом на 25.09.2020, які суттєво між собою відрізняються, тобто сам позивач наводить суперечливі дані щодо дійсного розміру заборгованості відповідача станом на певну дату.

З огляду на викладене, а також враховуючи наданий ТОВ «Боріваж» контр розрахунок, який обґрунтовується відповідними доказами, що можуть спростовувати доводи позивача щодо наявності заборгованості чи її дійсного розміру, апеляційний суд констатує, що в матеріалах справи наявні взаємно суперечливі докази, для перевірки яких (відомостей з них) існує необхідність призначити експертизу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд відзначав, що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Лобо Мачадо проти Португалії» (LoboMachado v. Portugal) і «Фермьойлєн проти Бєльгії» (Vermeulen v. Belgium) від 20 лютого 1996 р., Reportsof Judgmentsand Decisions 1996-I, сс. 206-07, п. 31 і п. 23, п. 33, відповідно, та рішення у справі «Нідерост-Губер проти Швейцарії» (Nidero?st Huberv. Switzerland) від 18 лютого 1997 р., Reports 1997-I, с. 108, п. 24).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

У будь-якому випадку має бути гарантований доступ до матеріалів, що є «життєво важливими» для результатів справи (рішення у справі «Мак Майкл проти Сполученого Королівства» (Mc Michael v. The United Kingdom), пп. 78- 82).

Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 у справі № 921/1061/15-г/6 нагадав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, "Кресс проти Франції" (Kress v. France), [GC], no. 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; "Ф.С.Б. проти Італії" (F.C.B. v. Italy), рішення від 28 серпня 1991 року, Серія A no. 208-B, п. 33; "Т. проти Італії" (Т. v. Italy), рішення від 12 жовтня 1992 року, Серія A no. 245-C, п. 26; та "Кайя проти Австрії" (Kaya v. Austria), no. 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

ЄСПЛ у рішеннях від 27.10.93 (n. 33) у справі "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", від 23.10.96 (n. 38) у справі "Ankerl v. Switzerland" та від 26 липня 2018 року у справі "Вартая проти Грузії" зазначив, що учасникові судочинства повинна бути дана можливість представити свою справу в умовах, які не призводять до "істотної незручності" порівняно з його опонентом. Право на справедливий судовий розгляд, серед іншого, включає право сторін висловлювати зауваження, які вони вважають такими, що стосуються справи. Причому це повинне бути не ілюзорне, а практичне й ефективне право. Таким воно може вважатися тільки в тому випадку, якщо суд фактично "чує" сторону, тобто її твердження належним чином аналізує. що  у рішенні ЄСПЛ "Дульський проти України" від 01.06.2006 року (заява N 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

У рішенні ЄСПЛ "Дульський проти України" від 01.06.2006 року (заява N 61679/00), зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури. Більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав позову, наявністю фактів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, з огляду на встановлені обставини та подані сторонами докази, колегія суддів доходить висновку про необхідність у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, які не можуть бути самостійно з`ясовані судом на підставі наявних матеріалів справи, оскільки підтвердити чи спростувати обставини, на які посилаються сторони, можливо лише шляхом залучення особи, яка володіє спеціальними знаннями у галузі економіки та фінансової системи, зокрема, сектору кредитування, відхиляючи доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що зупинення провадження порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 03.08.2021 суд першої інстанції з посиланням на ст. 229 ГПК України дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи.

З даного приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродньо встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У пункті 74 рішення ЕСПЛ від 01.06.2006 у справі "Дульський проти України" (Заява N 61679/00) Суд нагадав, що "розумний строк" провадження має бути оцінений відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних державних органів, а також важливість предмета спору для заявника (див. серед інших "Фридлендер проти Франції" [GC], N 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VI).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012), «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10)).

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Аналіз статті 228 ГПК України засвідчує, що зупинення провадження у справі може бути зумовлене об`єктивною необхідністю дотримання процесуальних строків розгляду справи та у випадках призначення судом експертизи також неможливістю проводити відповідні процесуальні дії, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому такий захід є цілком виправданим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2018 у справі №910/9883/17.

В той же час, така процесуальна дія не може свідчити про порушення розумних строків розгляду справи, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 117 ГПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, тобто ним не спростовано наявності достатніх правових підстав для призначення судово-економічної експертизи у даній справі та доцільність такого призначення.

При цьому щодо мотивації оскаржуваного судового рішення суд звертається до правової позиції, наведеної в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до постановлення помилкової ухвали, апеляційним судом не виявлено.

Суд апеляційної інстанції додатково зазначає, що оцінка змісту наявних у справі документів, як і їх оцінка як доказів в підтвердження або спростовування певних обставин, здійснюється судом першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, і при здійсненні даного апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не здійснювалась оцінка саме змісту поданих доказів на предмет наявності або відсутності правових підстав для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, а межі апеляційного провадження стосувались саме оскаржуваної ухвали суду першої інстанції щодо процесуальних підстав призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі.

Необхідно також наголосити, що висновок судового експерта для господарського суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється господарським судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу (стаття 104 ГПК України).

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.73-81, 86, 228 ГПК України, колегія суддів погоджується також з висновком місцевого господарського суду про наявність обґрунтованих підстав для зупинення провадження у справі на час проведення експертизи.

За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у справі № 904/6357/20.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись статтями   269,   275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у справі № 904/6357/20 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 у справі №904/6357/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.11.2021

Головуючий суддя                                                                      В.Ф. Мороз

Суддя                                                                                           Л.А. Коваль

Суддя                                                                                           В.О. Кузнецов