Справа №1-185

                                                                                                                            2007 рік

В И Р О К

іменем України

13 червня 2007 року                                                                    місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого  судді                      Войтко Ю.Б.

при секретарі                              Томенко І.В.

з участю прокурора                    Марченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Вітебськ Республіки Білорусь, жителя міста Київ, АДРЕСА_1, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

29 березня 1983 року Шевченківським районним судом міста Києва за ст.ст.117 ч.3, 140 ч.2, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 6 років позбавлення волі (звільнений 14 липня 1987 року на підставі ст.53 КК України (в редакції 1963 року) відповідно до постанови Прилуцького міського суду від 13 липня 1987 року умовно достроково на 3 місяці 29 днів);

05 жовтня 1989 року Шевченківським районним судом міста Києва за ст.188¹ КК України (в редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі (звільнений 20 серпня 1993 року по відбуттю строку покарання);

21 березня 2000 року Київським обласним судом за ст.ст.93 п.п. «а», «г», 142 ч.3, 222 ч.1, 42 КК України (в редакції 1960 року) до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ознаками ст.391 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, будучи засудженим вироком апеляційного суду Київської області від 21.03.00 за ст.ст.93 п.п. «а», «г», 142 ч.З, 222 ч.1, 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 14 років позбавлення волі, відбуваючи з 28.10.05 призначене покарання у Стрижавській ВК УДДПВП України у Вінницькій області (№ 81), на шлях виправлення не став, систематично порушував вимоги режиму відбування покарання, за що на законних підставах 17 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, в тому числі, тричі поміщувався в ДІЗО колонії та один раз переводився в приміщення камерного типу, проте, належних висновків не зробив і продовжив злісно порушувати вимоги режиму відбування покарання.

Відповідно до ст.ст.132, 134 КВК України, постановою від 29.01.07 начальника СВК № 81 на ОСОБА_1 було накладене дисциплінарне стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу на строк 20 діб за те, що 24.01.07 він відмовився виконати законну вимогу начальника відділення соціально-психологічної служби СВК №81 старшого лейтенанта внутрішньої служби Кучера Василя Леонідовича і приступити до прибирання приміщення камери № 2 дільниці посиленого контролю, в якій він проживав, в порядку виконання дисциплінарного стягнення у виді призначення на позачергове чергування з прибирання приміщень і території колонії, яке було накладене на нього наказом № 4 від 22.01.07 начальника колонії за те, що 19.01.07 не виконав команду „відбій".

18.02.07 з ОСОБА_1 була проведена індивідуально-виховна робота і його було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.391 КК України.

Після закінчення відбування стягнення у виді переведення в приміщення камерного типу ОСОБА_1 знову не зробив належних висновків, на шлях виправлення не став і продовжив злісно порушувати вимоги режиму відбування покарання.

Так, 26.02.07 о 08 год. 20 хв. ОСОБА_1 відмовився виходити з камери № 2 ДПК, де він проживав, заважав проведенню заступником чергового помічника начальника колонії Гаврилюком ЯМ. технічного огляду камери, висловлювався на його адресу брутальною лайкою та проявляв обурення режимом утримання. За дане порушення наказом № 17 від 27.02.07 начальника СВК №81 на ОСОБА_1 було накладене дисциплінарне стягнення у виді призначення на позачергове чергування з прибирання приміщень і території колонії.

01.03.07 о 16 год. 20 хв. начальник відділення СПС СВК № 81 Кучер В.Л. в присутності начальників відділень СПС Медюлянова Г.А. та Войтка Р.О. пред'явив ОСОБА_1 законну вимогу приступити до виконання накладеного на нього дисциплінарного стягнення і розпочати прибирання камери № 8 ДПК установи, в якій він проживав. Будучи здоровим, нагодованим, згідно із встановленими нормами, забезпеченим необхідним для роботи інвентарем, ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою ухилення від виконання покладених на нього обов'язків щодо порядку та умов відбування покарання, категорично відмовився виконати законні вимоги Кучера В.Л. і приступити до прибирання.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що дійсно вчиняв зазначений злочин за умов та при обставинах, викладених в обвинувальному висновку.

У зв'язку з заявою підсудного про повне визнання вини на підставі ст.ст.299, 301¹ КПК України суд вважає за недоцільне здійснювати допит свідків та досліджувати письмові докази і при цьому підсудному роз'яснено, що в такому випадку він буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.

На думку суду дії ОСОБА_1, що виразились в злісній непокорі законним вимогам адміністрації виправної установи особою, яка відбуває покарання в вигляді позбавлення волі і яка за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у вигляді переведення до приміщення камерного типу, слід кваліфікувати за ст.391 КК України та дана кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового та досудового слідства.

При призначенні виду та розміру покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що відповідно до ст. 12 КК України він віднесений до злочинів середнього ступеню тяжкості, особу винного, його вік, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, вчиняв злочини під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі, негативно характеризується за місцем відбування покарання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання підсудного, суд встановив визнання вини.

Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання підсудного, суд встановив рецидив злочинів.

Сукупність даних про обставини вчинення злочину та особу винного дають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 представляє підвищену суспільну небезпеку та його виправлення і перевиховання можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства, через що йому слід призначити покарання  у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті. Також при призначенні покарання слід застосувати положення ст.71 КК України призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Київського обласного суду від 21 березня 2000 року.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.391 КК України та призначити покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського обласного суду від 21 березня 2000 року та остаточне покарання призначити у вигляді 14 (чотирнадцяти) років 2(двох) місяців позбавлення волі.

Початок строку покарання рахувати з моменту затримання - з 14 травня 1997 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя:(підпис)

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: