Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

Справа  № 2-а-203/11

Категорія 70

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 січня 2011 року Першотравенський міський суд Дніпропетровської області  в складі:

          головуючого(ої)-судді:           Бондарьова Ганна Миколаївна

судді:  

при секретарі Кобка Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську Дніпропетровської області  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за період 2010 року та зобов’язання  нарахування  підвищення до пенсії як дитині війни в майбутньому,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2010 року позивач звернувся  до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки його законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, Законів України, про належні виплати як дитині війни йому повідомлено не було, про факт порушення його прав йому стало відомо лише після звернення до відповідача в листопаді 2010 року, який видав йому довідку про розмір сплачених надбавок як дітям війни, про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період 2010 року, та про зобов’язання відповідача нараховувати підвищення до пенсії як дитині війни надалі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивачу, як дитині війни, повинна виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач надбавку до пенсії у встановленому розмірі позивачу не нараховував та не виплачував. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам України.

Позивач просить розглянути справу у його відсутність.

Ухвалою суду від 20 січня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області залишено без розгляду в частині заявлених позовних вимог з 01 січня 2010 року до 02 червня 2010 року у зв’язку з закінченням шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідач у справі Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області позов не визнав, надав суду клопотання у якому просить розглянути адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області про визнання неправомірною бездіяльність відносно відмови у підвищенні до пенсії дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії за відсутності управління в порядку письмового провадження.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість решти позовних вимог позивача  за  період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року /по день постановлення рішення у справі/, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. І Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Першотравенську. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу в 2010 році  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»призначалося та виплачувався частково у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, з  01 жовтня 2008 року по теперішній час по 49,8 гривень щомісячно,що підтверджено наданими суду запереченнями  на позов.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань,передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат,вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини,оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги позивача по суті суд приходить до наступного:

Оскільки ухвалою суду від 20 січня 2011 року позовні вимоги позивача до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенськ Дніпропетровської області –залишено без розгляду в частині заявлених позовних вимог з 01 січня 2010 року до 02 червня 2010 року у зв’язку з закінченням шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав, суд вирішує решту позовних вимог  за період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року по день постановлення рішення суду в межах заявлених позовних вимог.

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст. 150 Конституції України, суд вважає, що за період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача за період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням наведених обставин суд вважає,що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача  відносно виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону № 2195-1У-30 відсотків мінімальної пенсії за віком,та зобов’язання відповідача перерахунку та виплаті на користь позивача  підвищення до пенсії  в розмірі, передбаченому ст..6 Закону України № 2195-1У за період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року, тобто в межах шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав ,та в межах заявлених позивачем вимог по день постановлення рішення у справі, оскільки вимоги  на майбутній час  не розглядаються, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Передбачене ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.

Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

На  підставі викладеного,  ст. ст. 2,4,6,8,9,19,69,94,102,104,159,160,163 КАС України, ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Першотравенськ Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання дій неправомірними, про зобов’язання нарахувати та виплатити  недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за період 2010 року, та зобов’язання нарахування підвищення до пенсії як дитині війни в майбутньому -  задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 02 червня 2010 року до 20 січня 2011 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі: судовий збір у розмірі 03/три/ грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя           Г. М. Бондарьова

судді