УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
22-2690/2683 /2011 Головуючий в суді 1інстанії – Васильєва Т.М.
Доповідач : Желепа О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі
головуючого : Желепи О.В.
суддів:Кабанченко О.А., Панченко М.М.
при секретарі: Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач 16 лютого 2010 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_5 боргу в сумі 298 297, 60 грн. з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, що складає суму 27 781, 16 грн., а також понесених ним судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2011 року позов задоволено .
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача борг в сумі 298297, 60 грн., три відсотків річних - 27781 грн. 16 коп., судовий збір 1700 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ .
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та постановити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову до нього та стягнення суми боргу з відповідача ОСОБА_6, посилається на те, що договір позики був укладений між ним та позивачем, але кошти в сумі 15 000 євро він в присутності позивача передав ОСОБА_6, тому вказані кошти позивач в дійсності позичив ОСОБА_6, а не йому, тому борг повинен повертати ОСОБА_6, а не він.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_5 доводи скарги підтримав. Пояснив, що в борг надавались кошти 15 000 євро, а розписка була написана на 30 000 Євро, так якза домовленістю між ОСОБА_6 та позивачем, 15 000 євро складали проценти за користування грішми.
Позивач поти доводів скарги заперечував, зазначав, що він позичав кошти в сумі 15 000 євро ОСОБА_5, так як ОСОБА_6 не знав і ніколи йому б гроші не позичив. Відповідач ОСОБА_6 доводи скарги підтримав, просив суд покласти обов ?язок по поверненню боргу на нього.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов , виходив з того, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт не виконання відповідачем ОСОБА_5зобов’язань за договорами позики.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та підтверджуються зібраними доказами.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 26 червня 2007 року відповідач ОСОБА_5 взяв у позивача в борг 30 000 євро, які зобов ?язався повенути до 01 жовтня 2007 року. Факт укладання договору позики між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, а також отримання грошей в борг підтверджується письмовою розпискою. (а.с. 6)
Відповідач ОСОБА_5 не заперечував свій підпис на розписці.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не надав в суд жодного доказу тому, що він борг позивачу повернув повністю в сумі 30 000 євро, а тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що зобовязання відповідачем не були виконані належним чином.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Виходячи з вказаної норми суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення суми боргу з врахуванням 3% річних та відмовив в задоволенні стягнення індексу інфляції, оскільки кошти в борг передавались в іноземній валюті , а не в гривні.
Доводи апеляційної скарги про те, що кошти в сумі 15 000 євро в присутності відповідача ОСОБА_5, позивач передав відповідачу ОСОБА_6 на правильність висновків суду не впливають, так як судом було встановлено, що зобов ?язання повернути вказані кошти на себе взяв відповідач ОСОБА_5, а тому передача коштів іншій особі не звільняє його від відповідальності за договором, що був ним укладений.
Крім того вказані пояснення відповідачів про те, що в дійсності кошти в борг позивач передавав ОСОБА_6 не можуть бути прийняті в якості доказу відповідно до вимог ст.. 59 ЦПК України, відповідно якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Так відповідно до ст.. 1051 ЦК України, якщо договір позики укладено в письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором.
Позивач на підтвердження передачі ним коштів ОСОБА_5 надав письмову розписку, а відповідачі надали суду лише пояснення, що кошти передавались ОСОБА_6
Та обставина , що ОСОБА_6 визнав позов і підтвердив, що кошти позивач в сумі 15 000 євро передав йому, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову ОСОБА_7 про їх стягнення з відповідача ОСОБА_5, який взяв на себе зобов ?язання перед позивачем повернути всі кошти за договором позики, укладеному в письмовій формі.
Відповідач ОСОБА_5 в разі виконання свого обов ?язку за договором, має право вимагати повернення йому цих коштів ОСОБА_6, який визнав, що кошти отримані в борг ОСОБА_5, були передані йому.
Посилання відповідачів на те, що часткове повернення боргу здійснювалось за рахунок коштів відповідача ОСОБА_6 є недоведеним. Крім того, не має правового значення за рахунок яких коштів боржник за договором позики, частково виконував свої зобов ? язання.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для вирішення справи.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.
Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313, п.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: