УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-2690/2748/2011 Головуючий в суді 1 інстанції: Ліщук Т.О.
Доповідач : Желепа О.В,
У Х В А Л А
Іменем України
25 січня 2011 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді : Желепи О.В.,
суддів: Кабанченко О.А., Панченко М.М.,
при секретарі: Мившук В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року в справі за позовом заступника прокурора Оболонського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення суми відновлювальної вартості земельних насаджень при отриманні у власність земельної ділянки , -
в с т а н о в и л а:
В серпні 2010 року заступник прокурора Оболонського району звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь держави 566272, 00 грн., відновлювальну вартість зелених насаджень, які підлягають видаленню, та які мають бути збережені, та розташовані на земельній ділянці, що виділена у власність ОСОБА_3, так як він не сплатив зазначену суми під час передачі йому земельної ділянки у власність.
Заочним рішенням Оболонскього районного суду м.Києва від 18 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Заступник покора Оболонського району м. Києва просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
В скарзі посилається на те, що суду був наданий висновок обстеження земельних насаджень від 23 лютого 2009 року № 231, з яким був ознайомлений відповідач, а тому він вважає, що суду надано було достатньо доказів про кількість та вартість зелених насаджень відновну вартість яких за законом повинен сплатити відповідач. Також скарга містить доводи, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження, а тому та обставина, що земельна ділянка на якій вони знаходяться вже перебуває у власності відповідача немає правового значення.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів, що зелені насадження відновну вартість яких просив стягнути позивач знаходяться на земельній ділянці, що перебуває у власності відповідача.
Крім того, суд відмовив з посиланням на те, що оскільки земельна ділянка вже належить відповідачу на праві власності, тому відповідно до ст.. 373 Земельного Кодексу України він набув права власності і на зелені насадження, що на ній знаходяться.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні відносини, що склались між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України "Про рослинний світ", "Правилами утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України”, „Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1045.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Як визначено статтею 40 Закону України "Про рослинний світ", відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об’єктів рослинного світу.
Пунктом 1.3 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 року №105, які набрали чинності з 17 серпня 2006 року, утримання зелених насаджень у населених пунктах України є обов’язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами.
Відповідно до п.п. 3-5 „Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2006 року №1045, який набрав чинності з 09 серпня 2006 року,
3. Видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку).
4. Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень.
Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії.
До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, а також інших заінтересованих організацій.
Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню, за зразком, затвердженим Мінбудом.
Акт складається у чотирьох примірниках і подається на погодження з територіальним органом Мінприроди у триденний строк. Три примірники погодженого акта повертається комісії, по одному з яких передається власнику (користувачу) земельної ділянки і заявнику.
Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці.
Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. { Абзац сьомий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 135 ( 135-2010-п ) від 17.02.2010 }
5. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.
Методику визначення відновної вартості зелених насаджень і зразок ордера затверджує Мінбуд.
Відповідно до п.10 цього ж порядку видалення зелених насаджень на земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності, та на присадибній ділянці здійснюється за рішенням власника (користувача) земельної ділянки без сплати їх відновлювальної вартості .
Відповідно до п.11 цього порядку відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній особі,сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачу на підставі рішення Київської міської ради від 18 червня 2009 року, була передана у власність земельна ділянка по АДРЕСА_1, на вказану ділянку ОСОБА_3 отримав акт про право власності.
Заступник прокурора, звертаючись з позовом про стягнення відновної вартості зелених насаджень на вказаній ділянці, надав суду висновок обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 231 від 23 лютого 2009 року.
Досліджуючи вказаний доказ, суд першої інстанції, правильно виходив з того, що вказаний висновок не містить інформації, що предметом дослідження була земельна ділянка, яка виділена у власність відповідача та розташована по АДРЕСА_1
Крім того, суду не надано доказів, та будь-яких обґрунтувань з приводу причин не проведення процедури стягнення відновної вартості зелених насаджень, уповноваженими органами з відповідача, під час вирішення питання про виділення йому земельної ділянки.
Також прокурором суду не було надано доказів, що компетентним органом приймалось рішення про видалення зелених насаджень на земельній ділянці відповідача, йому видавались відповідні документи для проведення ним оплати відновної вартості, а останній відмовився зробити таку оплату. Суду не доведено, що відповідачу видавався ордер на знесення зелених насаджень на земельній ділянці, що йому відводилась, що таке знесення було проведено без оплати відновної вартості зелених насаджень.
Збільшуючи позовні вимоги представник прокуратури просив суд стягнути з відповідача також вартість зелених насаджень, які мають бути збережені на земельній ділянці, але при цьому суду не наведено правових підстав для стягнення вартості зелених насаджень які зберігаються та не доведено, що відповідач знищив на своїй ділянці зелені насадження які мали бути ним збережені.
Таким чином суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено вину відповідача у спричиненні збитків державі про відшкодування яких просив прокурор, не доведено також, що мало місце порушення природно-охоронного законодавства з вини відповідача при вирішенні питання про відведення йому у власність земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги, зазначені вище , висновки суду не спростовують.
Згідно із ч.3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК.
В задоволенні позову, правильно було відмовлено, через ненадання позивачем суду доказів на підтвердження заявлених ним позовних вимог. Сам факт, обстеження ділянки та встановлення наявності на ній зелених насаджень, не може бути підставою для стягнення з фізичної особи відновної вартості цих насаджено, в разі не доведення вини цієї особи.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні. .
Суд при винесенні рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу заступника прокурора Оболонського району м. Києва відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: