Справа № 11/0390/68/11 Головуючий у 1 інстанції:Покидюк М.В.
Категорія:ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Опейда В. О.
У Х В А Л А
25.01.2011 рокумісто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Опейда В. О.,
суддів - Матвієнко Н.В., Пазюка О.С. ,
,
за участю прокурора –Старчука В.М., ,
потерпілого ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Маневицького районного суду від 18 жовтня 2010 року, яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.м.т. Цумань Ківерцівського району Волинської області, мешканець АДРЕСА_2, зареєстрований в АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, приватний підприємець, не судимий, засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнено з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язано засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінальної - виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця проживання і роботи, періодично з’являтися до неї для реєстрації.
Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписка про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, р/р 31256272210012 в УДК у Волинській області, ідентифікаційний код 25574908, МФО 803014, призначення платежу: “За проведення автотехнічної експертизи” 225 (дві двадцять п’ять) гривень 36 копійок за проведення судово – автотехнічної експертизи.
Цивільні позови прокурора Маневицького району в інтересах Маневицької центральної районної лікарні і Волинської обласної клінічної лікарні про стягнення з ОСОБА_2 відповідно в їх користь 153 гривні 01 копійку та 3 738 гривень 83 копійки за лікування потерпілого ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, 15 червня 2010 року, близько 17 години 30 хвилин, керував, належним йому, технічно справним автомобілем марки ,,ГАЗ – 52-01”, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі сполученням «Луцьк – Ківерці – Меневичі – Любешів - КПП Вольськ», яка одночасно є вулицею Луцька с.м.т. Маневичі Волинської області. Під’їжджаючи до території дочірнього підприємства ,,Маневичітранссервіс’’ ВАТ ,,Луцьке АТП № 107827’’, що зліва по вул. Луцькій, 19, ОСОБА_2 з метою здійснення заїзду на його територію, пересвідчившись у відсутності попутного та зустрічного транспорту на автодорозі, включив покажчик лівого повороту після чого повернув кермо ліворуч. Під час здійснення зазначеного маневру ОСОБА_2, передбачаючи настання суспільно – небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи їх запобігти, не переконався у безпечності виконання повороту у зв’язку з обмеженою оглядовістю проїзної частини з’їзду зі сторони напрямку руху автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення лівою частиною автомобіля з мопедом ,,VIPER Shtorm - 50’’ під керуванням ОСОБА_1, який виїжджав з території даного підприємства на головну дорогу.
В результаті даної дорожньо – транспортної пригоди водій мопеда ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №134 від 09 липня 2010 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху, а саме п. 10.1, яким передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; а також п. 2.9 «а» – згідно якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, які знаходяться в прямому причинному зв’язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.
В поданій на вирок апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій засудженого, просить вирок в частині призначеного покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості і постановити новий вирок, обравши ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.286 КК України – 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, прокурора, який частково підтримав подану апеляцію і вважав за необхідне скасувати вирок суду і постановити новий в частині додаткового покарання, думку потерпілого та засудженого, які просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без зміни. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція не підлягає до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та детально наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, і такі висновки суду не оспорюються у апеляції прокурора.
Доводи прокурора про необґрунтоване звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України, на думку колегії суддів, позбавлені підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суд вирішуючи зазначені питання діяв відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України. Так, при визначенні покарання винному, судом були враховані характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину, злочин вчинений з необережності у якому він щиро розкаявся, позитивно характеризується, має постійне місце проживання та праці, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей. Як пом’якшуючі, судом визнані обставинами вини засудженого – його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди. Судом врахована також думка потерпілого, який просив суд суворо не карати винного, а в ході апеляційного розгляду, крім цього, просив також не позбавляти права керування транспортними засобами.
З урахуванням наведених обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_2, звільнивши його від відбування покарання і правильно застосував щодо нього положення ст.75 КК України. При цьому підставно не застосовано додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з підстав наведених в мотивувальній частині вироку, оскільки цей вид діяльності є основним джерелом до існування його сім’ї.
Тому підстав для зміни вироку за м'якістю призначеного покарання, про що йдеться у апеляційній скарзі, немає. Призначене судом покарання з іспитовим терміном не є надто м’яким, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів.
Порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування постановленого у справі судового рішення, не встановлено.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Маневицького районного суду від 18 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту оголошення та може бути оскаржена безпосередньою до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом трьох місяців з часу набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді