Справа № 11-5/11Головуючий у 1-й інстанції КУзьменко І.О.
Категорія - ч.2 ст.125 КК УкраїниДоповідач - Подковський О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.01.2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого –Максимовича Ю.А.;
суддів – Подковського О.А., Лекан І.Є.;
засудженого –ОСОБА_1;
захисника –ОСОБА_2;
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_1 ОСОБА_2 на вирок Підволочиського районного суду від 4 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Колодіївка Підволочиського району, громадянин України, з освітою середньою, одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, не судимий
засуджений за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у вигляді 850 грн. штрафу.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2051 грн. 90 коп. завданих матеріальних збитків та 2000 грн. моральних збитків.
Згідно вироку суду, ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_3 проживають в одному будинку у м. Скалаті Підволочиського району Тернопільської області, зі спільним подвір’ям. У них часто виникають сварки на ґрунті неприязних відносин. 12 червня 2010 р. біля 11.00 год. дружина засудженого - ОСОБА_4 намагалася зачинити двері до сараю ОСОБА_3 В зв’язку з цим між ними виникла сварка, яка переросла у шарпанину. ОСОБА_1, підійшовши до них, став розбороняти їх і при цьому, схопивши ОСОБА_3 за плечі, вдарив її до стіни . В результаті цих дій потерпілій була заподіяна черепно-мозкова травма, яка належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та закрити провадження у справі у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є сусідами сторін, які пояснили, що ОСОБА_1 потерпілу не бив, свідомості вона не втрачала. Суд , в порушенні вимог закону при постановленні вироку взяв до уваги лише показання потерпілої та акт судово-медичного обстеження, висновки якого є неоднозначними.
Заслухавши засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію та просять вирок суду скасувати , вивчивши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково, виходячи з таких міркувань.
Так, відповідно до ч.1 ст.334 КПК України мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів.
Як встановлено в апеляційній інстанції ці вимоги закону судом при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 дотримані не були.
Так, відповідальність за ч. 2 ст. 125 КК України передбачена за умисне нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Як встановлено, формулюючи обвинувачення, суд вказав, що ОСОБА_1 розбороняв потерпілу ОСОБА_3 та свою дружину ОСОБА_4 і при цьому схопивши ОСОБА_3 за плечі, вдарив її до стіни сараю.
Тобто, неконкретизований умисел дій ОСОБА_1, а саме, що саме бажав вчинити засуджений: припинити конфлікт, чи нанести тілесні ушкодження ОСОБА_3 , та які саме.
Відсутність у вироку повно і чітко сформульованого обвинувачення позбавляє ОСОБА_1 можливості належно захищатись, а отже тягне порушення його права на захист, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та відповідно до ст.370 КПК України є безумовною підставою для скасування вироку.
Також, згідно з вимогами ч.3 ст.251, ч.ч.3, 4 ст.286 КПК України підсудному не пізніш як за три доби до слухання справи повинні бути вручені копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання.
Як убачається з матеріалів справи (а.с. 53) в ході судового засідання ОСОБА_1 пояснив, що „отримав копію скарги”. Відомості ж в протоколі судового засідання про те, коли він її отримав, і чи йому не пізніш як за три доби до слухання справи була вручена також копія постанови про порушення справи у протоколі судового засідання відсутні, що також свідчить про порушення права на захист ОСОБА_1
Крім того, відповідно до вимог ст. 367, 368 КПК України вирок підлягає до скасування в разі однобічності або неповноти судового слідства. При цьому однобічним або неповним визнається судове слідство , коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі, коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, а також коли не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого.
Як встановлено судом допущено однобічність та неповноту при дослідженні обставин справи, яка не може бути усунена в апеляційній інстанції.
Так, судом належним чином не встановлені тяжкість і характер наявних у гр-ки ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення. У вироку, погоджуючись із доводами потерпілої про те, що їй нанесені легкі з короткочасним розладом здоров’я тілесні ушкодження, суд послався на акт судово-медичного дослідження , а також на медичну карту потерпілої.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 76 КПК України для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень обов’язково призначається експертиза. Однак експертиза щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_3 судом призначена не була. Тобто, відсутні належні докази про спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3
Та й зміст самого акту судово-медичного дослідження судом належним чином не з’ясовувався. Даний акт ґрунтується на припущеннях і є суперечливим та не в повній мірі висвітлює обставини справи. Так, в резолютивній частині акту спеціаліст спочатку вказав, що встановлена у ОСОБА_3 травма голови зі струсом головного мозку, у тій мірі виразності її клінічних проявів і перебігу, що описані в карті №1126, належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я. В той же час відмітив, що якихось відомостей щодо наявності в ОСОБА_3 зовнішніх ушкоджень в медичній карті №1126 немає, хоча при транспортуванні ОСОБА_3 в лікувальний заклад фельдшером бригади швидкої допомоги відмічена наявність ушкоджень на обличчі та руках. Суд не дав оцінки розбіжностям, які містяться у записах фельдшера бригади швидкої допомоги та медичній карті №1126.
Також, у акті судово-медичного дослідження не висвітлено питання про те, чи могли бути діагностовані у ОСОБА_3 тілесні ушкодження спричинені їй за тих обставин, про які вона вказує, тобто від того, що її вдарив об стіну ОСОБА_1, чи вона отримала від падіння.
Крім того, судом не досліджено протиріччя в показаннях самої потерпілої, яка під час допиту в судовому засіданні пояснювала, що ОСОБА_1 підійшов до неї , схопив за плечі і вдарив до стіни, а в судових дебатах та в кінці судового слідства заявила, що ОСОБА_1 її відштовхнув. Тобто , судом так і не встановлено механізм отримання тілесних ушкоджень потерпілою та умисел засудженого.
Під час проведення судового слідства судом не витребувано дані про судимість ОСОБА_1 В матеріалах справи відсутня копія паспорта або ж іншого правовстановлюючого особу ОСОБА_1 документа, відсутні посилання на реквізити такого документа і в протоколі судового засідання, а тому незрозуміло яким саме чином в судовому засіданні суд ідентифікував особу засудженого, і чи саме останній приймав у ньому участь.
Крім того , судом не дано аналізу постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 червня 2010 року , згідно якої орган дізнання визнав в мотивувальній частині , що в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 формально є ознаки злочину, передбаченого ст.296 КК України і тому відповідно до ст.6 п.2 КПК України відмовив в порушенні кримінальної справи. Гр. ОСОБА_3 перебуває на стаціонарному лікуванні і тому прийняти об’єктивне рішення за ст.122 КК України не представилось можливим. Тобто , дана постанова побудована на взаємовиключаючих твердженнях: вказують , що є хуліганство , однак відмовляють в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях складу злочину, хоча аналогічні події відбуваються не в перший раз.
Викладені порушення кримінально-процесуального законодавства, а також неповноту та однобічність судового слідства колегія суддів, у відповідності до п.п.1, 3 ч.1 ст. 367, ч.2 ст. 374 КПК України вважає підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.
Крім того , цей же вирок підлягає скасуванню і в частині цивільного позову. Відповідно до ст.328 КПК України, постановляючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності, підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. При розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати розмір матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином, вияснити чи відшкодовано її до судового розгляду, навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Всупереч цих вимог, суд першої інстанції в судовому засіданні цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 не оголошував, докази про понесені нею матеріальні витрати та моральні збитки належним чином не досліджував.
Тому апеляція підлягає до часткового задоволення. Твердження апелянтів про відсутність доказів вини засудженого колегія вважає передчасними , оскільки докази належним чином судом не досліджувалися.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Підволочиського районного суду від 4 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.А. Подковський