СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21 червня 2006 року | Справа № 2-22/3932-2004 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Сотула В.В.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, відкритого акціонерного товариства "Сімферопольська кондитерська фабрика";
відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сімферопольська кондитерська фабрика" в особі розпорядника майна Дружина Ю.Г. на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 01.03.2004 року у справі №2-22/3932-2004,
за позовом відкритого акціонерного товариства "Сімферопольська кондитерська фабрика" (вул. Севастопольська, 39, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013, вул. Гоголя, 17, кв. 5, Херсон, 73000, Дружина Ю.Г.)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр" (пров. Мол. Подпольщіків, 7, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95050)
про визнання недійсною угоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2004 року у справі №2-22/3932-2004 (суддя Яковлєв С.В.) відмовлено у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Сімферопольська кондитерська фабрика" в особі розпорядника майна Дружина Ю.Г. до товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр" про визнання недійсною угоди.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, як таке що прийнято за неповно з'ясованих обставин.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що без відповідних доказів та обґрунтувань, суд визнав встановленою ту обставину, що не підлягає доказу факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 541694,00грн.
Також, в ході розгляду спору, судом було неправомірно, на думку позивача, вказано, що є факт придбання відповідачем простого векселя №613249138750 в 1998 році на вторинному ринку у векселедержателя АБ "Кримкредит", який на момент дійсного спору ліквідовано.
Невірними на думку позивача є також посилання суду на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення за векселем №613249138750 сплинув. Позивач вказує на те, що він помилявся в строку придбання спірного векселя та дізнався про те, що його було придбано в 1998 році від відповідача лише в судовому засіданні. При цьому спростувати дану заяву позивач не міг, оскільки всі документи, які підтверджують походження даного векселя, були колишнім керівництвом позивача знищені, про що нове керівництво позивача повідомило до правоохоронних органів і спільно з ними створило на місці комісію з розслідування знищення документів.
Крім того, суд не прийняв до уваги той факт, що в двох різних документах вказано один і той самий номер векселя №613249138751: і в акті звірки від 01.03.2003 на суму 540000,00грн., і в акті прийому-передачі векселя від 01.04.2003 на суму 541694,20грн. Також суд не прийняв до уваги і той факт, що номери бланків векселів йдуть один за одним із значним часовим інтервалом.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 червня 2004 року направлено матеріали справи до прокуратури Автономної Республіки Крим для проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 97 Кримінального процесуального кодексу України та зупинено провадження у даній справі до закінчення перевірки слідчими органами, оскільки вказані обставини викликають сумнів щодо законності спірних векселів.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 листопада 2004 року у справі №2-22/3932-2004, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.06.2004 у справі господарського суду Автономної Республіки Крим №2-22/3932-2004 було залишено без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр" було залишено без задоволення.
Ухвалою Верховного суду України від 24 березня 2005 року у справі №2-22/3932-2004, було відмовлено у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23 листопада 2004 року.
На підставі того, що слідчими органами Центрального району міста Сімферополя від 01.09.2005 року було прийнято постанову про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі пункту 2 статті 6 Кримінального кодексу України з-за відсутності складу злочину, таким чином відпали підстави для зупинення провадження у справі, які передбачено статтею 79 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року було поновлено провадження у даній справі.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2006 у складі судової колегії було здійснено заміну судді Горошко Н.П., у зв'язку з відпусткою, на суддю Прокопанич Г.К.
В судове засідання призначене до розгляду на 21 червня 2006 року представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду були повідомлені належним чином, не надали суду доказів поважних підстав своєї відсутності та не скористались своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольська кондитерська фабрика" звернулося до суду з позовом про визнання недійсною угоди, згідно якої товариство з обмеженою відповідальністю "Крим-Капітал-Регістр" придбано вексель № 613249138750 та була переоформлена заборгованість позивача перед відповідачем шляхом емісії на користь останнього векселя № 613249138751 та відповідною передачею відповідачем позивачу векселя № 613249138750. (а. с. 4-8).
Позов мотивовано тим, що при проведенні аудиторської перевірки позивача не була встановлена заборгованість останнього перед відповідачем у сумі 541694,20грн., на яку видано вексель № 613249138751, у зв’язку з чим вказана угода суперечить вимогам закону та підлягає визнанню недійсною відповідно до статті 48 Цивільного кодексу УРСР. Позивач також вважає, що згадані вище векселі оформлені на вексельних бланках, які мають номери, що йдуть послідовно один за одним із значним часовим інтервалом, тому вказана угода здійснена внаслідок зловмисної угоди колишнього керівника позивача і підлягає визнанню недійсною відповідно до статті 57 Цивільного кодексу УРСР (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) в позові відмовлено, оскільки відповідачем у справі про банкрутство позивача пред’явлені до останнього вимоги на суму 541694,20грн., та визнані ухвалою суду від 04.09.2003, яку залишено без змін постановою апеляційної інстанції, а щодо вимог за векселям № 613249138750, то позивачем пропущений строк позовної давності.
Рішення суду мотивовано тим, що в порядку статті 14 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідач заявив до позивача вимоги на загальну суму 541694,20грн., які були визнані судом ухвалою від 04.09.2003. Вказану ухвалу господарського суду залишено в силі ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 26.12.2003.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, дійшла висновку про те, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони.
Крім того, для визнання недійсним правочину, в ході якого відповідачем було придбано вексель №613249138750 було пропущено строки позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, в порядку статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у відношенні до відкритого акціонерного товариства „Сімферопольська кондитерська фабрика” були заявлені вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Крим-Капітал-Регистр” на загальну суму 541694,20грн.
Відповідно до пояснень відповідача, вексель №613249138750 було придбано на вторинному ринку у іншого векселедержателя Акціонерного банку „Кримкредит” в 1998 році на суму 540000,00грн., а потім переоформлено з урахуванням заборгованості відкритого акціонерного товариства „Сімферопольська кондитерська фабрика” перед товариством з обмеженою відповідальністю „Крим-Капітал-Регістр” на вексель №613249138751 на суму 541694,20грн., після чого вексель №613249138750 було погашено і знищено. (а. с. 17).
Проте, з моменту здійснення операції, в ході якої відповідачем було придбано вексель №613249138750, пройшло більше трьох років. Приймаючи до уваги, те, що позивачем не заявлено клопотання про відновлення пропущеного ним строку позовної давності для розгляду вимог з визнання цієї операції недійсною, а також не надано будь-які докази того, що позивач з поважної причини пропустив строк для звернення до суду з вимогами про визнання недійсною цієї операції, керуючись статтями 71, 80 Цивільного кодексу УРСР, на думку судової колегії, суд першої інстанції правомірно визнав, що не підлягають задоволенню вимоги позивача з визнання недійсною операції, в ході якої відповідачем було придбано вексель №613249138750.
Згідно з поясненнями позивача, проведеною аудиторською перевіркою відкритого акціонерного товариства „Сімферопольська кондитерська фабрика”, не виявлено відповідної заборгованості в балансі підприємства, а також відповідних їй первинних документів.
З акту звірки заборгованості від 01.03.2003 вбачається, що за станом на 1 березня 2003 року, позивач має заборгованість перед відповідачем за векселем №613249138751 в сумі 540000,00грн., проте, вексель за номером №613249138751, належно завірену копію, якого кредитор надав до суду було виписано 1 квітня 2003 року і на суму 541694,20грн. При цьому, акт прийому-передачі векселя №613249138751, виписаного позивачем на користь відповідача 01.04.2003 свідчить про зворотне - наявність заборгованості позивача перед відповідачем за векселем №613249138750, а також відповідне її переоформлення на заборгованість за векселем №613249138751, про що свідчить передача векселя № 613249138751 від відповідача до представника позивача за актом прийому-передачі векселя від 01.04.2003.
Як зазначено в статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Позовні вимоги позивача з визнання недійсною операції, в ході якої була переоформлена заборгованість позивача перед відповідачем шляхом емісії на користь останнього векселя №613249138751 і відповідної передачі відповідачем позивачу векселя №613249138750, ґрунтуються на тому, що аудиторська перевірка діяльності позивача не підтвердила наявності перед відповідачем заборгованості на вказану суму і надання відповідачем будь-яких послуг на цю суму.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України не вимагає повторного доведення факт наявності заборгованості позивача перед відповідачем в сумі 541694,20грн., оскільки, як було зазначено вище, господарський суд Автономної Республіки Крим і Севастопольський апеляційний господарський суд при розгляді справи №2-8/7163-2003, встановили факт визнання позивачем заборгованості перед відповідачем у вказаній сумі.
Також судова колегія вважає, що господарським судом обґрунтовано не прийнято до уваги як доказ наявності зловмисної угоди між представником позивача і відповідачем те, що векселі №№ 613249138750, 613249138751 оформлені із значним тимчасовим інтервалом на вексельних бланках, номери яких йдуть послідовно один за одним, оскільки позивачем не представлено доказів того, що в цей період часу позивачем були емітовані інші векселі на вексельних бланках, що мають ті ж номери, а також не представлено будь-яких доказів того, що позивач не міг емітувати протягом такого тривалого періоду часу векселя на бланках, що номери яких йдуть послідовно один за одним.
Також, судом першої інстанції вірно зроблено висновок і про те, що є не відповідними вимогами чинного законодавства вказівки позивача на те, що ця операція підлягає визнанню недійсною в порядку статті 48 Цивільного кодексу УРСР, оскільки вексель №613249138751 емітований позивачем не як оплата за зобов'язанням, сума якого співпадає з вексельною сумою. Як було зазначено вище, сторони підтвердили в ході судових засідань, що відбулися у справі №2-8/7162-2003, вказаний вексель був емітований позивачем в результаті оформлення сторонами акту звірки заборгованості рамках діючого між сторонами договору доручення №49 від 01.01.2003. Відповідно до вказаного акту звірки, позивач прийняв на себе зобов'язання оформити заборгованість перед відповідачем у тому числі і за векселем №613249138750 шляхом емісії простого векселя на суму 541694,20грн., оформленого на вексельному бланку №613249138751. Проте, жоден з нормативних (підзаконних) актів з питань вексельного обігу в Україні не містить заборонних норм щодо пролонгації строків оплати векселя як шляхом внесення змін до старого тексту векселя, так і шляхом видачі нового векселя.
Таким чином, на думку судової колегії, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги з визнання недійсною операції, в ході якої була переоформлена заборгованість позивача перед відповідачем шляхом емісії на користь останнього векселя № 613249138751 і відповідної передачі відповідачем позивачу векселя № 613249138750.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2004 року у справі №2-22/3932-2004 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сімферопольська кондитерська фабрика" в особі розпорядника майна Дружина Ю.Г. залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.В.Сотула
Г.К. Прокопанич