Справа №  1-139/11

П О С Т А Н О В А

попереднього розгляду про

направлення справи на додаткове розслідування

18 січня 2011 року. Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Поступайло В.В., при секретарі Уманенко Н.С., за участю прокурора Бардиш О.В., обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, розглянувши під час попереднього розгляду кримінальну справу по обвинуваченню:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України,

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

27 грудня 2010 року на розгляд до Кіровського районного суду м.Кіровограда надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та, окрім цього, по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, тобто злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Згідно із пред’явленим за ч.2 ст.187 КК України органом досудового слідства обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 04 листопада 2010 р. близько 1 год. за попередньою змовою між собою, маючи намір на заволодіння чужим майно (розбій), поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, будучи у стані алкогольного сп’яніння, неподалік гаражного кооперативу «Мрія»у м. Кіровограді, діючи умисно із корисливих спонукань, погрожуючи ножем, нанесли потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у виді кровопідтіків, садин в області обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, а також ран зовнішньої поверхні правого бедра, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоров’я. Таким чином припинивши опір потерпілого ОСОБА_3 заволоділи належним йому майном на загальну суму 5266, 85 грн. З місця злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зникли, кожний розпорядився викраденим на власний розсуд.  

Окрім цього, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 02.07.2010 року, між будинками №13 та №15 по вул. А. Корольова, у м. Кіровограді, діючи умисно та повторно, вчинив відкрите викрадення чужого майна шляхом ривку з шиї  золотого ланцюжка ОСОБА_4 вартістю 478 грн., а також цього ж дня він біля будинку №7 к.3 по проспекту Правди в м. Кіровограді, діючи умисно та повторно, вчинив відкрите викрадення чужого майна шляхом ривку з шиї, золотого ланцюжка ОСОБА_5 вартістю 1020 грн. 60 коп.

Заслухавши думку прокурора та обвинувачених, які вважали за можливе призначити кримінальну справу до судового розгляду, вважаю, що кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування, оскільки під час досудового слідства допущено грубі порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України, які потягли за собою порушення права на захист обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду та які не можуть бути усунуті під час судового засідання.

Так, відповідно до ст.237 КПК України у справі, що надійшла від прокурора, суддя з’ясовує щодо кожного з обвинувачених, зокрема, наступні питання: чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу; чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно з вимогами ст.246 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів допущення порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу України під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства може мати місце лише тоді, коли без усунення вказаних порушень справа не може бути призначена до судового розгляду.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»№2 від 11.02.2005 року кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, зокрема, якщо при провадженні досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист.

Згідно із роз’ясненнями, викладеними у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24.10.2003 р. «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, у ньому повинно бути зазначено час, місце та інші обставини його вчинення кожним з обвинувачених (у тому числі дії обвинуваченого та спосіб), наскільки вони відомі слідчому. Спосіб та дії (або бездіяльність), якими вчинено злочин, обов’язково вказуються також у вироку суду. Недодержання вказаних вимог може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Із змісту обвинувального висновку та обвинувачення, яке пред’явлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вони обвинувачуються у тому, що за попередньою змовою групою осіб, скоїли напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу.

Водночас, пред’явлене обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України є суперечливим та неконкретним оскільки в ньому не вказано конкретно, в чому полягали дії кожного із обвинувачених осіб при вчиненні злочину, як саме здійснювався напад, яке конкретно насилля та дії кожним обвинуваченим були вчинені (чи наносились потерпілому удари, ким, у який спосіб та якій кількості тощо), яким чином саме  погрозами ножем можливо нанести тілесні ушкодження потерпілому, хто погрожував ножем, яким чином обвинувачені та хто з них конкретно заволодів майном потерпілого, коли між обвинуваченими виникла попередня змова на вчинення злочину та на вчинення якого саме злочину, чи розподілися між ними у зв’язку з цим ролі.

При цьому, орган досудового слідства, пред’являючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2 ст.187 КК України сам безпосередньо не визначився із кваліфікацією дії обвинувачених, оскільки вказав про застосування обвинуваченими насилля, небезпечного для життя або здоров’я особи, яка зазнала нападу, тобто не встановив у якому обсязі застосоване до потерпілого насилля було небезпечним, чи для його життя, чи для його здоров’я, або одночасно для життя та здоров’я.          

Таким чином, орган досудового слідства не вказав у обвинуваченні, які саме дії вчинив кожний із обвинувачуваних осіб, спосіб вчинення злочину, наявність попередньої змови, чітко не визначив, у якому обсязі насилля було небезпечним для потерпілого, тобто не встановив об’єктивну та суб’єктивну сторону злочину.

Вищевикладене є грубим порушенням вимог ст.ст.43, 132 КПК України та позбавило обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можливості знати в чому вони обвинувачуються, здійснювати належний та ефективний захист своїх прав в ході досудового слідства, та унеможливлює здійснення захисту прав підсудних при судовому розгляді справи.

Порушення права на захист віднесено ст.370 КПК України до істотних порушень кримінально-процесуального закону, і таке, що не може бути усунуто у судовому засіданні та без його усунення справа не може бути призначена до судового розгляду. Вказане порушення унеможливлює призначення справи до судового розгляду і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування з метою відновлення порушених прав обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Окрім цього, складений у справі обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.ст.223, 224 КПК України. Так, згідно із п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30.05.2008 року «Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції»суттєвими порушеннями при складанні обвинувального висновку є такі, що виключають можливість здійснювати обвинуваченим свого захисту, зокрема, коли в обвинувальному висновку не зазначені докази, що зібрані у справі, а також затвердження обвинувального висновку не тим прокурором, якому надано таке право, тощо. При цьому, під викладенням доказів розуміється посилання не тільки на джерела доказів, але й наведення короткого їх змісту, оскільки за вимогами ст.65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні данні, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд установлюють наявність та відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.   

Водночас обвинувальний висновок у кримінальній справі у порушення вимог ст.229 КПК України затверджений невідомою особою, оскільки її прізвище не зазначено.

У порушення ст.223 КПК України в описовій частині обвинувального висновку зазначено як докази протоколи слідчих дій та матеріали експертиз (т.2 а.с.195-196) без розкриття їх змісту та обставин, які вони підтверджують або спростовують.

Вищевикладені порушення вимог Кримінально-процесуального кодексу України під час провадження досудового слідства віднесені до істотних та не можуть бути усунуті у судовому засіданні, у зв’язку із порушенням права обвинувачених на захист та без їх усунення справа не може бути призначена до судового розгляду, що відповідно до ст.246 КПК України є підставою для повернення справи прокурору для організації та проведення додаткового розслідування, у ході якого необхідно:

- належним чином встановити обставини вчиненого злочину стосовно потерпілого ОСОБА_3, та, з урахуванням наявних доказів, за наявності до того підстав, пред’явити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 конкретне обвинувачення, належно кваліфікувавши їх дії;

- з дотриманням вимог ст.ст.218-220 КПК України оголосити обвинуваченим про закінчення слідства і пред'явити їм пронумеровані та прошиті матеріали справи із складеним описом, вирішивши, у разі необхідності, їх клопотання відповідно до ст.221 КПК України;

- за наявності підстав скласти у справі обвинувальний висновок з додатками з дотриманням вимог ст.ст.223-224 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.237, 246 КПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.186 КК України, та ОСОБА_2,  у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, у зв’язку з допущенням порушень вимог Кримінально-процесуального кодексу України під час провадження досудового слідства повернути прокурору міста Кіровограда для організації та проведення додаткового розслідування, у ході якого провести слідчі дії, викладені у мотивувальній частині постанови.

Міру запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити взяття під варту строком на один місяць з моменту отримання справи прокурором.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 7 діб з моменту проголошення.  

Суддя   Кіровського

районного суду

м.Кіровограда В. В. Поступайло