Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________

Справа  № 2-87/11

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13.01.2011 року                                                                                м. Виноградів

          Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

                                                  головуючого – Дворніченко В.І.

                                                  при секретарі –  Турок Б.Б.

                                                  за участю представника позивача Софілканича Д.Д.

                                                  відповідача ОСОБА_2,

                                                  представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградові цивільну справу за позовом ПАТ ПриватБанк, м.Дніпропетровськ, в інтересах якого діє Янсон Є.В., до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитною угодою №MKG0AK00410086 від 23.06.2006 року в розмірі 11469,53 гривень,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ ПриватБанк, м.Дніпропетровськ, в інтересах якого діє Янсон Є.В., 10.11.2010 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитною угодою в розмірі 35202,84 грн. В ході судового розгляду представником позивача змінено позовні вимоги та 24.12.2010 року подано уточнений позов із вимогою про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитною угодою від 23.06.2006 року в розмірі 11469,53 грн із відшкодуванням судових витрат.

Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору №MKG0AK00410086 від 23.06.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 40446,45 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,76% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.06.2011 року. На порушення умов договору відповідач зобов’язання за договором належним чином не виконав. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором сторони угоди уклали договір застави рухомого майна (транспортного засобу), який належить на праві власності ОСОБА_2 У звязку із зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 23.12.2010 року має заборгованість 11469,53 грн, в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 7745,42 грн, пеня в розмірі 16,11 грн та штрафи в розмірі 3708 грн. тому позивач просить стягнути заборгованість та судові витрати.

Під час судового розгляду справи представник позивача Софілканич Д.Д. повністю підтримав обставини та уточнені вимоги позову та просив такі задовольнити в повному обсязі. Додав, що дійсно Позичальником ОСОБА_2 було передано банку предмет застави (транспортний засіб), який було банком реалізовано за 35 тисяч гривень у грудні 2010 року. Дані кошти було спрямовано на погашення грошових зобов’язань ОСОБА_2 за Кредитною угодою від 23.06.2006 року. Однак із липня по грудень кредитна угода діяла, на даний час не припинена. Залишок заборгованості відповідача станом на 23.12.2010 року становить 11469,53 грн, із яких 7745,42 грн  - залишок по кредиту.

При цьому, представник позивача стверджує, що після того, як за рахунок отриманих від реалізації предмету застави коштів було погашено заборгованість, залишок заборгованості за кредитним договором позичальника ОСОБА_2 станом на 23.12.2010 року становить 11469,53 грн, в тому числі 7745,42 грн заборгованість за кредитом, 16,11 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором, 3708 грн штрафу відповідно до умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_2 під час судового розгляду справи не визнала уточнений позов та пояснила, що вказана позивачем уточнена заборгованість по кредиту станом на 23.12.2010 року в сумі 7745,42 грн ніякими розрахунками не підтверджена. Також безпідставним вважає нарахування штрафу в розмірі 3708 грн та пені 16,11 грн. Крім того на підтвердження заперечень повідомила, що в липні 2010 року на виконання умов кредитного договору та договору застави передала в заклад банку заставлене майно – транспортний засіб та дала довіреність на право реалізації останнього як предмету застави. Розмір позовних вимог згідно позовної заяви від 10.11.2010 року становив 35202.84 грн. Автомобіль було реалізовано кредитором за 35 тисяч гривень. Кошти спрямовано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Однак на які платежі, в якому розмірі та в порядку якої черги було зараховано виручені від продажу заставного майна кошти невідомо, відомості про це відсутні. Тому не визнає уточнені позовні вимоги, вважає їх необгрунтованими, незаконними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 під час судового розгляду справи пояснив, що вважає вимоги позивача необгрунтованими, оскільки банком до уточненого позову не додано жодного розрахунку, що б підтверджував розмір заборгованості, підставу нарахування штрафу, його довірителька не визнає вказаний розмір заборгованості, оскільки банк реалізував предмет застави, а кошти було спрямовано на погашення заборгованості, розмір якої банком постійно змінювався. Тому просить суд відмовити у задоволенні уточненого позову.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив наступне.

23.06.2006 року між ЗАТ КБ ПриватБанк в особі Директора Хустського відділення філії «Закарпатське РУ» Крулько Івана Івановича та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір MKG0AK00410086 (далі-Кредитний договір) про надання позичальнику ОСОБА_2 кредиту в розмірі 40446,45 грн на придбання транспортного засобу  строком до 23.06.2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Позичальник зобов’язався погашати кредит та сплачувати відсотки та інші платежі за договором у порядку, в розмірах та у строки, передбачені умовами договору. На момент судового розгляду спору кредитна угода не є припиненою.

Умовами договору (п.4.1.) встановлена відповідальність позичальника за порушення зобов’язань, передбачених п.п.2.2.2., 2.2.3. Договору, а саме за порушення порядку та строків сплати відсотків, винагороди та комісії. Відповідальність встановлена у вигляді пені в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожний день прострочки.

В забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором сторони угоди уклали Договір застави, згідно якого позичальник надала у заставу автомобіль ВАЗ 21093, 2006 року випуску, р.н.НОМЕР_1, що належить позичальнику на праві власності.

Позичальник ОСОБА_2 допустила прострочення виконання грошових зобов’язань перед кредитором за Кредитним договором.

Суд констатує, що правовідносини, яким відповідають встановлені судом факти, врегульовані нормами ЦК України (§§ 1,2 Гл.71), Законом України «Про заставу» та ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись  належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Право позивача достроково вимагати повернення  всієї суми кредиту передбачене ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України, як наслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту.

Крім того, право Банку вимагати дострокового повернення кредиту передбачене п.2.3.3. Кредитного договору.

Разом із тим, із повідомлених відповідачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_3 обставин, які повністю визнані представником позивача Софілканичем Д.Д, встановлено, що в липні 2010 року на виконання умов Договору застави в звязку із допущенням прострочення грошового зобов’язання боржником ОСОБА_2 було передано у заклад Банку предмет застави – транспортний засіб (а.с.37), а також дана довіреність на право реалізації предмету застави з метою погашення виниклої заборгованості та дострокового повернення залишку кредиту (а.с.36). У грудні 2010 року транспортний засіб – предмет застави було реалізовано заставодержателем – позивачем за ціною 35 тисяч гривень.

Із пояснень представника позивача Софілканича Д.Д., що визнано відповідачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_3, встановлено, що кошти, виручені від реалізації предмету застави, було спрямовано на погашення заборгованості за Кредитним договором.

Згідно поданого позивачем розгорнутого розрахунку заборгованості, станом на 08.07.2010 року існувала прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 11534,75 грн, за відсотками в розмірі 8099,31 грн, та з комісії в розмірі 721,62 грн. А також заборгованість із нарахованої пені в розмірі 2015,93 грн, та нараховано штраф в загальному розмірі 2152,52 грн. Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором перед позивачем станом на 08.07.2010 року розрахована в сумі 35202,84 грн із урахуванням залишку по кредиту в розмірі 10678,71 грн.

Заперечуючи проти розміру заявленої уточненої позовної вимоги (а саме 7745,42 заборгованості за кредитом, 16,11 грн пені та 3708,00 грн штрафу, що розраховано станом на 23.12.2010 року), відповідачка ОСОБА_2 посилається на те, що позивачем не подано жодних відомостей про напрямки спрямування коштів, виручених від реалізації предмету застави, не наведено розрахунків та підстави нарахування пені та штрафу. Як наслідок відповідачка сумнівається у правильності та підставності нарахування пені та штрафу, визначенні розміру залишку заборгованості за Кредитним договором.

Крім того, подані відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження заперечень отримані нею поштою вимоги Кредитора в період із липня по грудень 2010 року містять суперечливі відомості про розмір заборгованості за кредитним договором. Так, згідно розгорнутого розрахунку заборгованості станом на 08.07.2010 року (а.с.5-6) загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 35202,84 грн. А відповідно до отриманих відповідачкою вимог кредитора (а.с.39-42), розміри заборгованості визначено наступні: станом на 09.08.2010 року 25112,56 грн; станом на 20.08.2010 року 25844,25 грн; станом на 27.08.2010 року 27314,28 грн; станом на 03.09.2010 року 27844,61 грн.

За правилами, встановленими ст.ст.60-61 ЦПК України, Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із ст.58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд знаходить доводи відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 підставними, а наведені позивачем обставини, на які той посилається як на підставу уточнених позовних вимог такими, що підлягають доказуванню належними доказами.

Натомість подана позивачем на підтвердження обставин уточнених позовних вимог Довідка-розрахунок залишку заборгованості (а.с.43) містить лише загальну суму заборгованості за кредитним договором та її складові, розраховану станом на 23.12.2010 року, не містить інформації про рух коштів по розрахункам за кредитним договором в період із липня по грудень 2010 року, підставу нарахування пені та штрафу, не містить інформації про погашення заборгованості за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету застави, що не дозволяє суду повно та всебічно перевірити правильність визначення залишку заборгованості по тілу кредиту, дотримання встановленої умовами кредитного договору черговості погашення заборгованості, підставу та правильність нарахування пені, підставу та правильність нарахування штрафу.

Інших достатніх, беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження обставин уточненого позову, що б містили необхідну для доказування інформацію, позивачем ні до судового розгляду, ні під час такого не подано.

Крім того, судом із поданих письмових доказів встановлено, що відповідальності за порушення зобов’язань за Договором у вигляді штрафу умовами Кредитного договору не передбачено. Підстави нарахування штрафу позивачем не зазначено. Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу є безпідставною.

Відповідно до норм ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не зазначено і не подано належних, достатніх, беззаперечних та достовірних доказів на підтвердження обставин уточненого позову, то є неможливим здійснити повне і всебічне з’ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу уточнених вимог, а відтак постановити обгрунтоване рішення про їх часткове чи повне задоволення.

Таким чином, розглянувши цивільну справу в межах заялених позивачем вимог та на підставі поданих особами, що беруть участь у справі, доказів, оцінивши досліджені докази у їх сукупності,  суд приходить до переконання про недоведеність уточнених позовних вимог та про необхідність залишення таких без задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 27, 31, 58-61, ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, чинного із 01.01.2004 року, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні уточнених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитною угодою №MKG0AK00410086 від 23.06.2006 року в розмірі 11469,53 гривень  - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції.

ГоловуючийВ. І. Дворніченко