Справа №2-а-51/11

П О С Т А Н О В А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року                                                                                                      м.Харків

                            Суд Червонозаводського району м.Харкова у складі головуючого судді Остапчика С.В., при секретарі Вараксіній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Червонозаводського районного суду м.Харкова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського районної в м.Харкові ради про визнання дій протиправними, стягнення суми та зобов’язання здійснити певні дії,

  В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського районної в м.Харкові ради, посилаючись на те, що він має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи, а тому згідно зі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки у передбаченому законом розмірі допомога виплачена йому не була, позивач просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського районної в м.Харкові ради протиправними, стягнути з нього надоплачену допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки в сумі 8.685 грн та зобов’язати його в подальшому виплачувати позивачеві допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Позивач підтримав позовні вимоги і просив розглядати справу у його відсутності. Відповідач свого представника в судове засідання він не направив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди,завданої ушкодженням здоров’ю.    

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід II групи, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_1 від 8 травня 2008 року та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеним до 1 категорії, інвалідам ІІ групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі п’яти  мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначається мінімальний розмір заробітної плати.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 р. по справі «Про соціальні гарантії громадян»визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 29, пункту 13 статті 71, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Також встановлено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (є неконституційними), положень статті 65 пунктів 61,62, 63,66, пункту 3 розділу Ш Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і поданням 101 народних депутатів щодо  відповідності Конституції України (є неконституційними) положень ст.67 розділу 1 пунктів 1-4,6-22,24-100 розділу П Закону України „Про Державний бюджет Украини на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України”, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.28 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” .

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи відповідача,  які надані в довідці, що позивачу правомірно виплачена щорічна допомога на оздоровлення, виходячи із розмірів, що встановлені Постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення  особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає безпідставними та зазначає, що встановлений ще цією постановою розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає розміру, встановленому іншими Законами України.

При цьому відповідні Закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова Кабінету Міністрів України.

Проте, з довідки Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського району м.Харкова вбачається, що у 1997-2009 роках щорічна допомога на оздоровлення позивачеві виплачувалася в розмірі 120 грн, тобто без урахування вимог зазначеного закону.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також вимогами ст.2 ЦПК України, якою передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана  Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин оскаржувані в даній справі дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до грошової допомоги у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування грошової допомоги замість органу, якому надані такі повноваження.

В своєму позові позивач просить суд зобов’язати відповідача і в подальшому утриматися від порушення вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при нарахуванні йому грошової  допомоги на оздоровлення.

Суд вважає, що такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, так як право позивача на вказані перерахунки та виплати ще не порушено, тому не може бути захищено в судовому порядку. Також судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Беручи до уваги наведене, на підставі ч.2 ст.19 Конституції України, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

 П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського районної в м.Харкові ради про визнання дій протиправними, стягнення суми та зобов’язання здійснити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Червонозаводського районної в м.Харкові ради та зобов'язати його нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2007-2009 роки відповідно ч.4 та ч.7 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням раніше виплачених сум.

Решту вимог ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через місцевий суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.

    Суддя                                                     Остапчик С.В.