ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 1-21/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 20                                                                        

21 січня 2011 року

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя - Піскунов В.М.  

секретар - Яцук О.П.

з участю прокурора - Богельської О. Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Костопіль, зареєстрованого АДРЕСА_1 м. Костопіль Рівненської області, проживаючого АДРЕСА_2 Рівненської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, раніше судимого 06.03.2001 року за ч. 1 ст. 142 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 45 КК України засуджений умовно з випробувальним строком 3 роки; 14.06.2002 року Костопільським районним судом за ст. 141 ч. 2 КК України (1960 р.), ст. 185 ч. 2 КК України (2001 р.) на строк 3,6 роки позбавлення волі, 04.04.2005 року Костопільським районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України на строк 3,6 років позбавлення волі в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя м. Костопіль АДРЕСА_3 Рівненської області, громадянина України, українця, розлученого, освіта повна середня, не працюючого, раніше не судимого в скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

  24 березня 2010 року, біля 21 год ОСОБА_1 за попередньою змовою з гр. ОСОБА_2, з метою викрадення чужого майна прибули до господарського приміщення г-ки ОСОБА_3, розташованого біля будинку АДРЕСА_4 в м. Костопіль. Перебуваючи у вище зазначеному місці, діючи спільно, ОСОБА_2 слідкував за місцевістю, щоб їх не побачили сторонні особи, а ОСОБА_1 за допомогою металевого предмета витягнув скобу кріплення для навісного замка, відкрив вхідні двері в приміщення та викрав велосипед марки «Україна» бувший у використанні, вартістю 230 грн., чим заподіяли потерпілій шкоду на зазначену суму.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що в березні місяці 2010 року за його пропозицією разом з ОСОБА_2 вирішили викрасти та продати велосипед. Пішли до сараїв, що знаходяться біля будинку АДРЕСА_4 Він ножем витяг скобу з коробки дверей сараю і таким чином відкрив двері. ОСОБА_2 в цей час перебував біля нього. Коли відкрив двері, та вивів велосипед, то разом з ОСОБА_2  віддали ОСОБА_4 для продажу.  Отримали 50 грн. та потратили на власні потреби.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що в березні місяці 2010 року до нього зайшов ОСОБА_1 і вони пішли на вулицю. Коштів на те, щоб відпочити у них не було. ОСОБА_1 запропонував викрасти  у його сусіда ОСОБА_3 велосипед і продати. Пішли до сараїв, які були навпроти його будинку по АДРЕСА_4, де ОСОБА_1 ножем витягнув скобу і таким чином відчинив двері. Він стояв та дивився, щоб ніхто їх не застав зненацька з сторонніх людей. ОСОБА_1 швидко вивів велосипед і пішли до ОСОБА_4, віддали йому велосипед, щоб той його продав.  Отримали 50 грн. та потратили на власні потреби.

Потерпіла ОСОБА_3 в своїй заяві підтвердила показання дані на досудовому слідстві, з приводу того, що вночі 24 березня 2010 року в неї з сарая викрали велосипед та що велосипед їй повернуто, цивільний позов не заявлявся.

Враховуючи те, що підсудні  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю визнають свою вину у вчиненні вказаного злочину, а також те, що заперечень від учасників судового розгляду щодо доцільності дослідження інших обставин справи, його скоєння не надходило, і вони ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудними та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України дослідження доказів у більшому об’ємі по даній справі є недоцільним.

Суд, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, вважає, що вина підсудного ОСОБА_1, яка виразилась  в таємному викраденні чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщення доведена повністю.

Органами досудового слідства його дії вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 185  КК України.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та конкретні обставини справи.

Обтяжуючою обставиною є рецидив злочину, вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Пом’якшуючою обставиною є щире каяття

По місцю проживання підсудний характеризуєються негативно.

Суд, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, вважає, що вина підсудного ОСОБА_2, яка виразилась  в таємному викраденні чужого майна, поєднаного з проникненням в приміщення доведена повністю.

Органами досудового слідства його дії вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 185  КК України.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та конкретні обставини справи.

Обтяжуючою обставиною є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Пом’якшуючою обставиною є щире каяття

По місцю проживання підсудний характеризуєються посередньо.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 299, 323, 324  КПК України,  суд-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч.3 ст. 185 КК України та обрати йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 "взяття під варту" залишити в силі до набрання  вироком законної сили.  

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України та обрати йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців.

Покласти на засудженого обов”язки, передбачені п.п. 3, 4 ст.76 КК України –  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання та роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_2 "взяття під варту" змінити на  „підписку про невиїзд”, звільнити його з під варти в залі суду.

Речовий доказ велосипед марки „Україна” залишити потерпілій ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Костопільський районний суд. .  

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.