Справа №2-20 /2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 року                                           смт. Краснопілля

          Краснопільський районний  суд Сумської  області в складі:

               головуючого             судді  Щербина А.С.,

               при секретарі                    Сотніковій В.А.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Краснопілля  справу  за  позовом ОСОБА_1 до ДП “Краснопільський агролісгосп”, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконними наказів про дисциплінарні стягнення та звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за  час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд постановити рішення, яким Визнати незаконними та скасувати  накази №78 від 11 листопада 2010 року по  ДП “Краснопільський агролісгосп” про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про відрахування із заробітної плати коштів для покриття заподіяної шкоди  у розмірі 2759 грн. 08 коп.,  №79 від 12 листопада 2010 року по ДП “Краснопільський агролісгосп”про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани,  №94к від 12 листопада  2010 року по  ДП Краснопільському агролісгоспі  про звільнення  його з роботи з 12 листопада  2010 року по ст. 40 п.3 КЗ пП України за систематичне невиконання трудових обов’язків та поновити його на роботі на посаді головного інженера ДП “Краснопільський  агролісгосп”, а також стягнути з відповідача на його користь  заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 листопада 2010 року по день поновлення на роботі та 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільнення з роботи.

Позивач та його представник у судовому засіданні  позовні вимоги підтримали повністю, за винятком вимог про визнання незаконним та скасування наказу №79 від 12 листопада 2010 року про застосування до позивача  дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Представник відповідача та третя особа в особі директора ДП “Краснопільський агролісгосп”Сумської області з позовом не погодилися, рахуючи позовні вимоги позивача безпідставними.

У судовому засіданні встановлено, що згідно наказу по ДП “Краснопільський агролісгоп”від 19 червня 2010 року (а.с.5) позивача по справі було прийнято на роботу переводом на посаду головного інженера ДП “Краснопільський агролісгосп”.

Згідно наказу №59к Сумського обласного комунального  агролісогосподарського підприємства "Сумоблагролс"  директором  ДП “Краснопільський агролісгосп” з 17.09.2010 року було призначено ОСОБА_2 –третю особу по справі, та продовжено виконання обов’язків наказами №62к від 15.10.2010 року та №67к від 16.11.2010 року (а.с.170-174).

          01.10.2010 року згідно наказу директора ДП “Краснопільський агролісгосп” №66п  було призначено  відповідальним за нанесення інвентарних номерів на верстатах підприємства головного інженера підприємства ОСОБА_1 –позивача по справі (а.с.22).

11.11.2010 року комісією відповідальних працівників ДП “Краснопільський агролісгосп” було складено акт по проведення огляду сушильної камери підприємства, де було виявлено наявність 2,4м-3 лісопродукції хвойної породи при нормі завантаження сушильної камери 25м-3, визнано нерентабельним  використання сушильної камери і визначено нанесення збитків підприємству в сумі 2759,08 грн. (а.с17).

Наказом №78 від 11.11.2010 року головному інженеру ОСОБА_1 – позивачу по справі, за спричинення значних втрат підприємству під час роботи сушильної камери в період з 04.09.2010 року по 06.102010 року на суму 2759,08 грн. було застосовано дисциплінарне стягнення директором підприємства у вигляді догани. Також наказом №78/1  до позивача було застосовано на підставі ст. 136 КЗпП України відрахування із його заробітної плати  покриття збитків -  шкоди заподіяної з вини позивача в сумі 2759,08 грн. і було доручено відрахувати бухгалтерії підприємства із заробітної плати позивача (а.с.11-13).

12 листопада 2010 року комісією відповідальних працівників ДП “Краснопільський агролісгосп” було складено акт у якому вказувалося, що при проведенні огляду інвентаря ДП “Краснопільський агролісгоп” були відсутні інвентарні знаки на майні підприємства (а.с.23).

12.11.2010 року наказом №79 директора підприємства ДП “Краснопільський агролісгоп”за невиконання наказу № 66п по нанесенню інвентарних номерів головним інженером підприємства –позивачем по справі, та неповажне ставлення до директора, до позивача було застосовано стягнення у вигляді догани. (а.с.30).

12.11.2010 року директор ДП “Краснопільський агролісгосп” звернувся до директора СКАП “Сумиоблагроліс” з листом про дачу згоди на звільнення позивача з посади головного інженера з 12.11.2010 року (а.с.47).

Згідно листа від 12.11.2010 року СКАП “Сумиоблагроліс” було дано згоду  на звільнення позивача  з посади головного інженера ДП “Краснопільський агролісгоп” (а.с.48).

12.11.2010 року директор ДП “Краснопільський агролісгосп” звернувся до профспілкового комітету підприємства з поданням про надання згоди на звільнення позивача з посади головного інженера підприємства за ст. 40 п. 3 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов’язків.

Згідно протоколу №8 засідання профкому ДП “Краснопільський агролісгосп від 12.11.2010 року профспілковий комітет підприємства дав згоду на звільнення позивача по ст. 40 п.3 КЗпП України (а.с.9, 46).

Наказом №94к від 12.11.2010 року директора ДП "Краснопільський агролісгосп" позивач був звільнений з роботи з посади головного інженера підприємства з 12.11.2010 року по ст. 40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов’язків (а.с.10).

Наказом №104 від 20 грудня 2010 року директора ДП "Краснопільський агролісгосп"  наказ №79 від 12.11.2010 року про застосування позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді догани скасовано (а.с.59).

Вищевказані накази  про застосування дисциплінарного стягнення та нарахування на відшкодування завданих збитків та звільнення з займаної посади  головного інженера підприємства стали причиною звернення позивача до суду 07.12.2010 року з даним позовом.

Так як наказ №79 від 12.11.2010 року було скасовано директором ДП "Краснопільський агролісгосп" , тому позивач від вимог п.2  резолютивної частини позову  відмовився в  частині його  скасування.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов позивача підлягає частковому задоволенню по слідуюючим підставам.

Так, згідно ст. 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вказано в наказі №94-к від 12.11.2010 року  позивача звільнено з роботи за систематичне невиконання посадових обов’язків, але суд не може погодитися з даним наказом по слідуючим підставам .

Так дійсно, згідно наказу №78,№78/1 від 11.11.2010 року позивачу  було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани та визначено відшкодування збитків за рахунок позивача в сумі  2759,08 грн. за завдані збитки з  вини  відповідача.

Згідно вимог ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни передбачено стягнення у вигляді догани та звільнення.

При обранні виду стягнення згідно вимог ст. 149 ч.3 КЗпП України, власник, або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду працівником, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника, про що також наголошується в Постанові Пленуму Верговного Суду України від 6 листопада 1992 року №2  з послідуючими змінами та доповненнями “Про практику розгляду судами трудових спорів” п.22.

Як видно з пояснень даних суду позивачем , що не заперечував представник відповідача та третя особа в особі директора ДП "Краснопільський агролісгосп", позивач працюючи багато років на підприємстві не мав дисциплінарних стягнень, а робота сушильної камери на підприємстві здійснювалась без технічної документації, що підтверджується довідкою на а.с.96-97, тому питання завдання шкоди підприємству  роботи сушильної камери вирішено лише на припущеннях витрати дров на опалення сушильної камери, без врахування зауважень позивача та відсутності технічної документації,  про що було підтверджено  також свідками по справі та допитаним в якості свідка бухгалтером підприємства ОСОБА_3, яка повідомила суду, що розрахунки заподіяної шкоди підприємству  вона зробила виходячи з пояснень охоронців підприємства, які здійснювали опалення сушильної камери, а нарахування заробітної плати охоронцям вказані у розрахунку завданих збитків та нарахування на заробітну  плату не проводилися, так як наказів про додаткову оплату охоронцям за опалення сушильної камери по підприємству не було протягом вересня-жовтня 2010 року.

Свідок ОСОБА_10 . також суду підтвердив про роботу сушильної камери підприємства у вересні –жовтні 2010 року та проведення її опалення обрізками різних порід дерев на яке використовувалось кількість обрізків в залежності від породи дерева.

Свідки по справі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 суду підтвердили, що вони дійсно здійснювали опалення сушильної камери у вересні-жовтні 2010 року обрізками м’якої породи дерев і за час опалення використовували різну кількість обрізків дров, але точну кількість вони сказати не можуть, так як дрова для сушильної камери  ніхто не переміряв, а вони були уже привезені до сушильної камери. Під час роботи охоронцями підприємства (сторожами) їм доплату за опалення сушильної камери ніхто не проводив.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що працював на посаді директора ДП "Краснопільський агролісосп" до 17 вересня 2010 року  і йому було відомо, що сушильна камера працює. Методика  закладання об’єму деревини  у сушильну камеру  ним, як керівником підприємства, не розроблялася . Ніяких претензій, як до працівника, він за час свого керування до ОСОБА_1 не мав.

Складаючи акт про недозавантаження сушильної камери до 25м-3 комісія виходила не з реальної технічної документації на сушильну камеру, а виходячи з практичної можливості її завантаження, тому витрати на опалення сушильної камери згідно розрахунку на а.с.17 викликають сумнів у суду, так як вони нічим не обгрунтовані, а базуються лише на свідченнях свідків, вказаних вище, пояснення яких надані суду ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 суперечливі  і не підтверджуються іншими доказами наданими суду, в достовірності їх свідчень за відсутністі технічної документації на сушильну камеру. Тому суд рахує, що винесення дисциплінарного стягнення позивачу у вигляді догани та стягнення матеріальної шкоди в сумі 2759,08 грн. на підставі наказу №78 та №78/1 від 11.11.2010 року є безпідставними і підлягають скасуванню.

Не може суд також погодиться з наказом №66п від 01.10.2010 року з наступних підстав.

Так, і наказі №66п від 01.01.2010 року вказано, що відповідальним за нанесення інвентарних номерів на верстати призначається головний інженер  ОСОБА_1 – позивач по справі,  але в даному наказі не вказано час його виконання, що дає можливість сумніватися у його невиконанні позивачем, так як згідно лікарняного листа (а.с.24) позивач в період з 04.10.2010 року по 05.11.2010 року перебував на лікуванні в Краснопільській ЦРЛ, а тому не виконував обов’язки головного інженера підприємства і не міг виконати наказ №66п в силу його відсутності на робочому місці з поважних причин.

Згідно лікарняного листа, позивач приступив до виконання обов’язків лише 08.11.2010 року, тому саме з даного моменту  слід рахувати можливість виконати  вищевказаний наказ(№ 66 П від 1.10.2010 року). До того ж свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він після першого жовтня 2010 року , точної дати не пам’ятає, виконував вказівку позивача про нанесення інвентарних номерів на технічні засоби (техніку підприємства-машини ,трактори ,причепи ) фарбою.

Свідок ОСОБА_12 також суду підтвердив, що він , за вказівкою позивача, після першого жовтня 2010 року наносив інвентарні номери на верстати цеху переробки крейдою, чому не наносились номера фарбою йому не відомо. Номера верстатів під час нанесення  йому називав ОСОБА_1 користуючись якимось журналом.

Вищевказані свідчення також підтвердив і свідок ОСОБА_13

Комісія, яка склала акт від 12.11.2010 року про невиконання наказу №66п від 01.10.2010 року взагалі вказала, що інвентарні номери відсутні на майні підприємства, а не на верстатах, тому скасування наказу №79 від 12.11.2010 року про оголошення догани позивачу за невиконання наказу №66п підтверджує, що виконання можливо бути і після виходу позивача на роботу після 08.11.2010 року, так як час його виконання ніякими термінами згідно наказу не обмежувався.

          Згідно вимог ст. 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи не обумовленої трудовим договором.

          В силу посадових обов’язків позивача як головного інженера підприємства (а.с.6-7) не можна стверджувати , що до компетенції головного інженера входить нанесення інвентарних номерів на майно підприємства, а це можливо лише за наявності відповідних розпоряджень, які не суперечать нормам КЗпП України та в строки передбачені відповідними наказами та розпорядженнями.

Звільнення позивача за ст. 40 п.3 КЗпП України згідно наказу №94 від 12.11.2010 року суд рахує незаконним, так як керівником підприємства не додержано вимог закону, тому позивач підлягає поновленню на роботі по слідуючим підствам.

Згідно ст.40 ч.1 п.3 КЗпП України розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженим органом укладеного на невизначений строк допускається за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. В наказі директора №94 від 12.11.2010 року директорам ДП "Краснопільський агролісгосп" взагалі не вказано в чому проявилося систематичне невиконання посадових обов’язків позивачем, за який час і які стягнення застосовувалися до винесення наказу про звільнення.

Як було встановлено судом, позивачу застосовувалась догана за наказом №78 від 11.11.2010 року з яким суд погодитися не може по вищевказаним причинам. Міри громадського стягнення до позивача взагалі не застосовувалися, а посилання відповідача на те, що позивач не виконав вимог №66п від 01.10.2010 року також спростовано в ході розгляду справи в суді.

Допитані судом свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_18 суду підтвердили, що дійсно підприємство, яким раніше керував позивач як директор, а на день звільнення як головний інженер, мало борги по заробітній платі та іншим платежам державі та кредиторам і позивач не завжди тактично відносився до підлеглих, тому  викладені  у поданні до профспілкового комітету директором підстави дали підстави дати згоду на звільнення позивача  за ст. 40 п.3 КЗпП України.

Згідно вимог ст. 235 ч.2 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату  працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж  за один рік.

Розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повинен бути зроблений на підставі Постанови КМ  України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»від 8 лютого 1995 року №100 з послідуючими змініми і доповненнями.

Як видно з матеріалів справи, позивач був звільнений з займаної посади 12.11.2010 року  і не працює до дня винесення рішення, що становить два місяці сім днів.

Згідно наступного розрахунку заробітна плата позивача за повні місяці перед звільненням становила: серпень -  2883,07 грн.., вересень 2757,34 грн. Заробітна плата за два місяці становить 5640, 41 грн. /  на два місяці , що становить  середню зарплату за місяць 2820,20 коп.

Кількість робочих днів у січні 2011 року становить 19 робочих днів.

Позивачем з вини підприємства  допущено невихід на роботу з 12 листопада по 12 грудня 2010 року та з 12 грудня 2010 року по 12 січня 2011 року = два місяці і на час поновлення на роботі 20 січня 2011 року –7 днів.

Середня заробітна плата за один день січня місяця виходячи із  визначеної середньої  заробітної плати на день звільнення становить 148,43 грн. з розрахунку: середньомісячна зарплата 2820, 20 грн.  /19 днів  = 148,43 грн.

Втрата заробітку за час  вимушеного прогулу становить: 2820,20 х 2 міс.=5640, 40 грн. +  1039,02 (з/п за 7 днів січня 2011 року)  = 6619,42 грн.

Згідно вимог ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати  нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода заявлена позивачем в сумі 5000 грн., суд рахує, підлягає частковому задоволенню, так як згідно вимог Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 з послідуючими змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди», суд повинен врахувати, що відповідно до ст. 237 КЗпП України за наявності порушень право працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення та ін.), яке призвело до маральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок про відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноваженим ним органом не залежно від форм власності, виду діяльності чі галузевої належності, то виходячи з матеріалів справи, суд розцінює завдані моральні збитки позивачу в сумі 3000 грн. виходячи з кількості днів в які позивач не працював з вини відповідача, так як дійсно позивач не працював  більше двох місяців, тому порушився його ритм життєвої діяльності, та виникли  переживання у зв’язку  зі звільненням.

Суд також рахує необхідним стягнути з відповідача судові витрати по справі відповідно до ст. 81, 88 ЦПК України, так  як  позивач  на  підставі вище  вказаних статей звільнений  від сплати  судового  збору  та  витрат на ІТЗ розгляду справи при зверненні  до  суду, а витрати  підлягають стягненню після  розгляду  справи.(ч.Зст.81 та ч.3ст.88 ЦПК України). Виходячи із частини задоволених вимог  витрати становлять судовий збір - 96 грн. зі  сплатою   на користь держави - від суми  задоволених  позовних  вимог (6619,42 грн. втрата з/плати + 3000 грн. відшкодування моральної шкоди = 9619,42грн.) та 120 грн. витрат на інформаціно технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Згідно ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу  або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Оскільки незаконне звільнення позивача було допущено з вини директора підприємства, третьої особи по справі ОСОБА_2, то суд рахує за необхідне стягнути з директора підприємства завдані збитки незаконним звільненням позивача 12.11.2010 року вказані вище.

Згідно вимог ст. 367 ч.1 п.4 ЦПК України, рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Тому  дане рішення суду за позовом позивача підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 81, 205 ч.1 п.3, 212, 215,  367 ЦПК України,  ст.43 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року “ Про практику розгляду судами трудових спорів ” з подальшими змінами та доповненнями, ст.ст.31, 40 ч.1 п.3, 147, 232, 233, 235, 237-1КЗпП України, суд -

      В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.

1. Визнати незаконним та скасувати наказ №78 від 11 листопада 2010 року по  ДП “Краснопільський агролісгосп”про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення  у вигляді догани та про відрахування  із заробітної плати коштів для покриття шкоди заподіяної з його вини у розмірі 2759 грн. 08 коп.

2. Визнати незаконним наказ №94к від 12 листопада 2010 року по ДП Краснопільському агролісгоспу”Сумської області про звільнення ОСОБА_1  з роботи з 12 листопада 2010 року по ст. 40 ч.1 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання  трудових обов’язків , поновивши  його на роботі, на посаді головного інженера ДП “Краснопільський агролігосп”Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Сумиоблагроліс”.

3. Стягнути з ДП “Краснопільський агролігосп”Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Сумиоблагроліс”, ЄДРПОУ 14027155, р/р “2600279014488 в Сумській філії ПАТ КБ “Хрещатик”на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 6619,42 грн.

4. Стягнути з ДП “Краснопільський агролігосп”Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Сумиоблагроліс”, ЄДРПОУ 14027155, р/р “2600279014488 в Сумській філії ПАТ КБ “Хрещатик”на користь ОСОБА_1 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

5. Вимоги позивач в частині скасування наказу №78  від 12.11.2010 року ДП “Краснопільський агролігосп”про застосування позивачу стягнення у вигляді догани залишити без розгляду в силу відмови позивача від позову в даній частині

6. Стягнути з ДП “Краснопільський агролігосп”Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Сумиоблагроліс”, ЄДРПОУ 14027155, р/р “2600279014488 в Сумській філії ПАТ КБ “Хрещатик”судовий збір  в сумі 96  грн. на користь держави.  

7.  Стягнути з ДП “Краснопільський агролігосп”Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Сумиоблагроліс”, ЄДРПОУ 14027155, р/р “2600279014488 в Сумській філії ПАТ КБ “Хрещатик”витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн. на р/р 31219259700172, отримувач коштів –Державний бюджет, код платежу 22050000, код ОКПО 23635238, банк: ГУДКУ в Сумській області, МФО: 837013, призначення платежу “за ІТЗ до Краснопільського районного суду Сумської області”.

8. Стягнути з ОСОБА_2  на користь ДП “Краснопільський агролігосп”Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства “Сумиоблагроліс”, ЄДРПОУ 14027155, р/р “2600279014488 в Сумській філії ПАТ КБ “Хрещатик”9835,42 коп. завданих збитків незаконним звільненням працівника.

Рішення суду, в частині поновлення на роботі, на підставі ст.367 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

                    Апеляційна скарга на рішення  суду може бути подана  до апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд  Сумської області  протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які  брали участь у справі, але не  були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення  виготовлено 26.01.2011 року.

          Суддя:                                                           А.С.Щербина