Справа № 2-а-3/11                                           

                                                                                                                                                                                                                                                ПОСТАНОВА

                                                               Іменем України

04 січня 2011 року       Путивльський  районний  суд  Сумської  області

                у складі:       головуючого     -   судді   Толстого О.О.

                                          при секретарі                    Лавринець О.М.

             за участю:       позивача                            ОСОБА_1

                                      представника  позивача     - адвоката ОСОБА_2

                                        представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4                                                                                                прокурора Путивльського району  Стеценка О.К.                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Путивль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області, третя особа - прокурор Путивльського району Сумської області, про визнання нечинним рішення,   

                                                   ВСТАНОВИВ :          

01.12.2010 р. позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання нечинним рішення 55 сесії 5 скликання Путивльської міської  ради Путивльського району Сумської області “Про протест прокурора району № 2317 вих. 10 від 18.10.2010 р. на рішення 30 сесії 5 скликання Путивльської міської ради від 27.08.08 р.” з підстав відсутності повноважень відповідача на скасування  раніше прийнятого ним рішення від 27.08.2008.р. про передачу їй у власність земельної ділянки для ведення садівництва, посилаючись при цьому на рішення Конституційного Суду України  від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача - Путивльської  міської ради - позов заперечували, вважали, що приймаючи оскаржуване рішення міська рада діяла у відповідності до вимог законодавства і не вийшла за межі наданих їй повноважень, що свідчить про відсутність підстав для визнання його нечинним.

Третя особа - прокурор Путивльського району - заперечував проти позову, посилався на те, що позивачка набула земельну ділянку у власність незаконно, на підставі завідомо неправдивих документів, як це встановлено в ході розслідування кримінальної справи, що і було підставою для опротестування прокурором прийнятого міською радою рішення про передачу землі ОСОБА_1  Звертав увагу і на те, що є підстави для залишення цього позову без розгляду в зв’язку з розглядом судом аналогічного спору в порядку цивільного судочинства.  

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема,  чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Судом встановлено, що на підставі письмової заяви позивачки від 21.03.2008 р. рішенням 26 сесія 5 скликання від 10.04.2008 р. Путивльська  міська рада надала згоду ОСОБА_1 на розробку технічної документації по передачі їй у приватну власність земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої  по АДРЕСА_1,  для ведення садівництва (а.с. 36-37).

Нормами ЗК України (статті 12, 116, 118, 121) закріплено право громадян на  безоплатне одержання у власність земельних ділянок із земель державної і комунальної власності  та компетенцію сільської, селищної, міської ради у вирішенні цих питань.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначив, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до  цього   кодексу   вирішувати    питання   розпорядження   землями територіальних громад,  передачі   земельних  ділянок   комунальної  власності  у  власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності  треба розуміти так, що  при  вирішенні  таких   питань  ці  ради  діють  як  суб'єкти   владних   повноважень;   положення   п. 1  ч. 1   ст.  17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, Путивльська міська рада рішенням 30 сесії 5 скликання від 27.08.2008 р. «Про безкоштовну приватизацію присадибних земельних ділянок для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських споруд та для ведення садівництва мешканцям м. Путивль» передала земельну ділянку площею 0,04 га, розташовану по АДРЕСА_1, у власність позивачці для ведення садівництва із зобов’язанням одержання  державного акта про право власності на землю (а.с.32).

За протестом прокурора Путивльського району від 18.10.2010 р. № 2317 вих.-10, зареєстрованого відповідачем за вх. № 697 від 19.10.2010 р. (а.с.40) Путивльською міською радою прийнято рішення 55 сесії 5 скликання від 09.11.2010 р. “Про протест прокурора району № 2317 вих.-10 від 18.10.2010 р. ”На рішення тридцятої сесії п’ятого скликання Путивльської міської ради від 27.08.08”, яким цей протест задоволено та скасовано наведене рішення 30 сесії 5 скликання Путивльської міської ради від 27.08.2008 р. в частині передачі ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої по АДРЕСА_1 та надання їй права на одержання державного акту на право власності  на вказану земельну ділянку, як незаконне  (а.с. 26-27).

Зі змісту прийнятого рішення видно, що в ньому не зазначено правових норм, які були правовими підставами для скасування попереднього рішення міської ради від 27.08.2008 р., а є тільки посилання на протест прокурора.

Між тим, у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     

Системний аналіз положень законодавства України та п. 5 ст. 121, п. 9 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування.  Закон України “Про прокуратуру”, прийнятий до набуття чинності Конституцією України, є чинним у частині,  що не суперечить Основному Закону України, і передбачає порядок зупинення рішень  органів  місцевого самоврядування  з  мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України.

Цим законом визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право опротестовувати акти виконавчих органів місцевих рад та вносити подання або протести на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень. Протест прокурора приноситься до органу, який видав цей акт і зупиняє його дію, прокурору надається право звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним, і подача такої заяви зупиняє дію правового акта (частини 1,3,4 ст. 21 Закону України “Про прокуратуру”).

У той же час сам факт внесення протесту не є підставою для автоматичного скасування опротестованого рішення, оскільки з доводами викладеним у протесті міська рада може не погодитися, обґрунтувавши відмову в задоволенні протесту прокурора належним чином. Підставою для скасування такого рішення може бути його невідповідність нормам діючого законодавства, визначеній законом компетенції органу що його прийняв тощо.      

За приписами частин 1 і 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”  відповідна рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та  інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності  Конституції  або  законам  України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно позиції Конституційного  Суду України, викладеної в п. 5 рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, до прийняття  відповідачем оспорюваного рішення від 09.11.2010 р. позивачкою на виконання скасованого радою рішення від 27.08.2008 р. було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 390413 (а.с. 11), тобто вчинено дії направлені на його реалізацію, що є підставою для висновку про те, що скасоване рішення вичерпало свою дію фактом свого виконання і рада не мала право його скасувати самостійно.

При цьому, у випадку невідповідності даного рішення чинному законодавству рада чи інші заінтересовані особи, мають право звернутися з позовом до суду згідно підвідомчості спору.     

За встановлених обставин, наявні у справі докази та їх належна оцінка свідчать про те, що оспорюване рішення прийняте міською радою із перевищенням наданих законом повноважень, що є підставою для визнання його нечинним, що відповідає положенням  п. 1 ч. 4 ст. 105,  п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України.

Доводи прокурора про залишення цього позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України через розгляд Путивльським районним судом аналогічного спору є безпідставними,  оскільки як вбачається з ухвали цього суду від 20.12.2010 р. в провадженні перебуває цивільна справа за позовом Путивльської міської ради до ОСОБА_1 з вимогами про визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на землю, скасування його державної реєстрації, які ґрунтуються на рішенні міської ради від 09.11.2010 р., правомірність якого оскаржується ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства з підстав відсутності повноважень у міської ради на скасування своїх попередніх рішень, тому слід дійти висновку про те, що судом розглядаються взаємопов’язані, але не аналогічні за своїм предметом і підставами спори.  

У зв’язку із задоволенням позову, в силу ч. 1 ст. 94, пп. 2  п. 3 розділу VII КАС України, підлягає присудженню з державного бюджету м. Путивля на користь позивачки 3,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, рішенням Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010,  ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16 жовтня 1996 року,  ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року,  ст.ст. 2, 7, 11, 86, 94,160-163 КАС України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ :

1.  Позов ОСОБА_1  задовольнити повністю.

2.  Визнати нечинним рішення п’ятдесят п’ятої сесії п’ятого скликання Путивльської міської ради Путивльського району Сумської області від 09 листопада 2010 року “Про протест прокурора району № 2317 вих.-10 від 18.10.2010 р. ”На рішення тридцятої сесії п’ятого скликання Путивльської міської ради від 27.08.08”.

3.  Стягнути з місцевого бюджету м. Путивля на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судового збору.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Путивльський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання  копії постанови апеляційної скарги.

Постанова  суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано.  Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  встановлений строк,  постанова  суду  набирає законної сили після закінчення цього строку.  У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення, якщо його  не   скасовано,  набирає  законної  сили  після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або  набрання  законної  сили  рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 06 січня 2011 року.

Суддя: підпис

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду                                                      О.О.Толстой