2-2003\07

Рішення

Іменем        України

01 червня 2007 року Калінінський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі:

судді    Зайченко О. В. при секретарі        Білоус Н.О. за участю позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Горлівці Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із позовом 18 травня 2007 року, в якому вказує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві сумісної власності їй, її чоловіку - ОСОБА_3 та їх доньці, відповідачці по справі. Чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті чоловіка вона звернулася з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено, оскільки у свідоцтві про право власності на житло не вказані частки власників. Донька відмовляється від своєї частки у спадщині на її користь.

Тому просить визнати за нею право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, а за відповідачкою право власності на 1\3 частку вказаної квартири.

У попередньому судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала, підтвердила вищевказані обставини.

Відповідачка у попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали по справі, приходить до наступного.

Відповідно свідоцтву про право власності на житло, виданому 01 березня 1996 року Горлівським хімичним заводом, квартира АДРЕСА_1 належить на праві сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно свідоцтву про одруження, позивачка ЗО серпня 1969 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_3.

Згідно свідоцтву про народження, батьками відповідачки є позивачка та    ОСОБА_3.

Згідно свідоцтву про смерть, виданому 13 жовтня 2006 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної

сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними,

законом або рішенням суду.

Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Відповідно ч.З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно ч.З ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Слід визнати за позивачкою право власності на 2/3 (1/3+1/3) частки спірної квартири, за відповідачкою право власності на 1/3 частку спірної квартири. Питання судових витрат вирішити відповідно ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60,88,130,174,213,214, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1витрати по сплаті судового збіру у розмірі 51 гривні та витрати по інформаційно -технічному забезпеченню розгляду справи у розмірі ЗО гривень.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення через даний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через даний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.