Справа № 2-а-56/11   

П О С Т А Н О В А
  І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

20 січня 2011 року                                                  м. Тульчин

               В складі головуючого судді                  Берегового О.Ю.

               при секретарі                                          Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  місті Тульчині справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,-         

                                                                     ВСТАНОВИВ:   

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду, визнати дії відповідача неправомірними,  та зобов’язати Управління ПФУ у Тульчинському районі виплатити їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 1 грудня 2010 року та з даного періоду у вказаному розмірі здійснювати виплату в подальшому.

          В судовому засіданні позивачка на позовних вимогах наполягла, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення проти позову.

Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача зазначив, що дії УПФУ у Тульчинському районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень, у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені з вказаних підстав.        

При вивченні матеріалів справи встановлено, що позивач є громадянином України, має правовий статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.   

Виходячи із того, що позивач має правовий статус дитини війни, то на неї розповсюджуються всі пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема її  право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 зазначеного Закону.     

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.     

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».     

На підставі ст. 6 названого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.     

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України, а також ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.     

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст.11 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.     

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отже, з цього часу відновлено ст.6 Закону в повному обсязі.     

Рішенням Конституційного суду України по справі  N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.     

При цьому у п. 6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.     

Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі  N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція цієї статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.     

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України,  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.     

Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік», «Про державний бюджет на 2010 рік»зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни не вносилися.     

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч. 3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.   

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення права на виплату 30 % надбавки до пенсії з відповіді Управління ПФУ Тульчинському  районі  від        13.08.2010 р.    

Також з відповіді УПФУ Тульчинському районі вбачається, що свої дії щодо виплати соціальної допомоги дітям війни відповідач аргументує з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни»допомогу.»   

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Тульчинському районі,   по    невиконанню за  період   часу з

13.02.2010 року по день розгляду справи, тобто по 20 січня 2011 року, приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, а також зобов’язати відповідача зробити позивачу перерахунок пенсії та здійснити  йому виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 13.02.2010 року по день розгляду справи, тобто по 20 січня 2011 року, з відрахуванням отриманих нею сум та зобов’язати відповідача щомісячно виплачувати йому доплату до пенсії, із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20.01.2011 року і  по день припинення такого права позивача.   

Керуючись ст.ст. 4, 9, 11, 70, 71, 99, 100, 160, 161, 162, 163, Кодексу Адміністративного судочинства України,  на підставі ст.ст.1, 2, 6, 8, 19, 21, 22, 68 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   суд,-  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі, Вінницької області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплатити пенсії як дитині війни –задовольнити частково.   

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області протиправною в частині не нарахування і невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».   

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі, Вінницької області перерахувати та виплатити ОСОБА_1  пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 13.02.2010 року по 20.01.2011 року з урахуванням проведених виплат.   

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі, Вінницької області щомісячно виплачувати ОСОБА_1  передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 20.01.2011 року і  по день припинення такого права позивача.     

               В решті частині позову –відмовити.

          У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова суду підлягає до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через Тульчинський районний суд Вінницької області.  

          Суддя: