Справа  № 2-562/11

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Остапчук Т.  В. ,

при секретарі –                    Шалапуда В. П.,

розглянув в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання права власності , усунення перешкод в користуванні та  стягнення моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

 Позивачка звернулася в суд з позовом про визнання права власності , усунення перешкод в користуванні та  стягнення моральної шкоди , посилаючись на те , що з 21.09.1996р. перебуває в шлюбі з ОСОБА_2, який 13.04.2007р. уклав кредитний договір з ЗАТ КБ "ПриватБанк"  для купівлі автомобіля "Мазда"  та договір застави з її згоди. 16.09.2009р. представники банку без її згоди забради автомобіль на підставі акту прийому в заклад   , чим порушили її права. В судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити , визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля Mazda MPV 2003 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1, кузов  JMZLW НОМЕР_2, визнати акт прийому  в заклад   автомобіля від 16.09.2009р. недійсним, усунути перешкоди в користуванні спільним сумісним майном та зобов"язати ПАТ КБ "ПриватБанк" передати їй автомобіль, стягнути моральну шкоду  в розмірі 100000 грн., витрати на юридичну допомогу в розмірі 4000грн.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову не заперечував.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» проти позову заперечував , вказував на те що боржник не виконав прийняті на себе зобов"язання  по кредитному договору , тому в банку були всі підстави для вилучення предмету  застави з метою подальної реалізації для погашення заборгованості за кредитним договором.

Суд , заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи , приходить до слідую чого.

          Встановлено , що сторони перебувають в шлюбі  з 21.09.1996р.

   Між відповідачами   3.04.2007р. укладено кредитний договір з ЗАТ КБ "ПриватБанк"  для купівлі автомобіля "Мазда"  та договір застави з згоди позивачки.        

          Відповідно до ст..69 СК України у разі поділу майна , що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя , частки майна дружини та чоловіка є рівними , якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором .

При таких обставинах позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля Mazda MPV 2003 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1, кузов  JMZLW НОМЕР_2 за ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.65 СК України дружина , чоловік розпоряджається майном, що є об"єктом права спільної  сумісної власності подружжя , за взаємною згодою. При укладенні договорів  одним з подружжя  вважається , що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина та чоловік має право звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним такого , що укладений другим з подружжя без її ,його згоди , якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Згода на укладення договору , який потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації має бути подана письмово і нотаріально посвідчена.

          Тобто при укладенні договорів вважається , що ОСОБА_2 діяв  зі згоди своєї дружини ОСОБА_1 Умови договору він не оспорює.

          Згідно  з п.2.3.7 Кредитного договору  банк має право стягнути кредит до настання дати , передбаченої п.7.1 у т.ч. і шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

          У зв»язку з неналежним виконання боржником прийнятих на себе за договором кредиту зобов»язань представники банку прийняли заставлений автомобіль на зберігання , що підтверджується актом прийому автомобіля від 16.09.2009р. , який підписаний ОСОБА_2 особисто.

          Доводи про те , що Банк неправомірно заволодів автомобілем , з застосуванням тиску і обману , є голослівним. Докази про те що  ці факти підтвердились суду не надані. Крім того, сам ОСОБА_2 з будь-якими самостійними позовами до банку не звертався.

          Відповідно до п.34.8 Договору застави , у випадку порушення заставодавцем / позичальником  будь-якого з зобов»язань за кредитним договором чи (або) даним договором  заставодавець зобов»язаний доставити предмет застави у строк 7 днів з моменту пред»явлення заставодержателем письмової вимоги з вказівкою суми заборгованості, строку виплати якої ( в т.ч. по кредиту, відсотках , ін.. платежам) , а також неустойки.

          Станом на вересень 2009р. відповідач ОСОБА_2 мав заборгованість по кредитному договору , що підтвердили в судовому засіданні сторони.

          Само по собі ненадання письмової вимоги банку про передачу предмету застави не свідчить про наявність підстав для повернення автомобіля дружині боржника.

          При таких обставинах позовні вимоги позивача про  визнання акту прийому  в заклад  автомобіля від 16.09.2009р. недійсним, усунунення перешкод в користуванні спільним сумісним майном та зобов"язати ПАТ КБ "ПриватБанк" передати їй автомобіль, стягнення моральної шкоди  в розмірі 100000 грн. суд вважає безпідставними та задоволенню не підлягають.

          Тому позов підлягає задоволенню частково.

  Вимоги позивача про стягнення витрат на правовому допомогу в розмірі 4000 грн. задоволенню не підлягають оскільки документально не підтверджені , відсутній договір про надання правової допомоги, а зігдно наданих квитанцій сплачені послуги за здійснення представництва по цивільній справі.

Керуючись ст. 65,69 СК України , ст. 203,215,368,369 ЦК України , ст.ст.10.11,60,209,212,213,224 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

   Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання права власності , усунення перешкод в користуванні та  стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

          Визнати за           ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Mazda MPV 2003 р.в., державний номерний знак НОМЕР_1, кузов  JMZLW НОМЕР_2.

          В іншій частині позову відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Печерський районний суд м.Києва протягом десяти  днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                                    Т. В. Остапчук