АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ           УКРАЇНИ

19 січня 2011 року                                                                                 м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області в складі:

              головуючого – Доценко Л.І.                                                                                                        

              суддів –  Оверіної О.В.,Мартинової К.П.,

              при секретарі –  Білорусової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 липня 2010 року,

                                                                ВСТАНОВИЛА:

            16 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановлення факту проживання однією сім;єю, визнання права власності на житло, поділ сумісно нажитого майна та вселення.

         Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2010року суд роз;єднав у самостійні  провадження  позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім;єю, визнання права власності на житло , поділ  сумісно нажитого майна та вселення.

        Позивачка  ОСОБА_1 обгрунтовувала свої вимоги про розірвання шлюбу тим, що з відповідачем вона зареєструвала шлюб в 1985році, який в 1993році був розірваний. Від даного шлюбу  вони з відповідачем мають повнолітнього сина ОСОБА_3, 05.08.1985року народження.  В 1997році вони повторно зареєстрували шлюб. З роками взаємовідносини не склались, а з 2007 року погіршились. Відповідач став проявляти неповагу до позивачки, вчиняти сварки, перестав брати  участь у веденні  домашнього господарства. Позивачка вважає, що відповідач створив їй такі умови, при яких спільне  життя стало неможливим.

          Відповідач в судове засідання  15.06.2010р. та  06.07.2010р. не з;явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

        Заочним  рішенням Київського районного суду м.Одеси від 06 липня 2010 року розірваний шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований відділом РАГС Малиновської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради 01.11.1997 року, актовий запис №647 від якого неповнолітніх дітей немає. При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнуто мито в доход держави з позивача у розмірі 20 грн., відповідача від сплати звільнено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить  заочне рішення скасувати, як таке що ухвалено з порушенням норм  матеріального права і ухвалити нове рішення  про розгляд питання про розірвання шлюбу в сукупності позовних вимог.

  ________________________________________________________________________

     Головуючий у першій інстанції – Сватаненко В.І.                                          Справа №22ц –20743/2010                                                                                        

     Доповідач - Доценко Л.І.                                                                                    Категорія ЦП: 47

      Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної  скарги, перевіривши  законність і обгрунтованість  рішення суду  в межах позовних  вимог і доводів апеляційної скарги, колегія  суддів  вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

          Відповідно до  ст.308 ЦПК України  апеляційний суд  відхиляє апеляційну скаргу  і залишає  рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

        Не може бути  скасоване правильне  по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

      Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у шлюбі з 01.11.1997року, неповнолітніх дітей не мають,  між сторонами стали  виникати непорозуміння, сварки , у зв;язку з чим  сторони припинили сімейні  відносини  та стали проживати окремо, спільне господарство не ведуть. Суд першої інстанції виходив з того, що шлюб  це добровільний, рівноправний союз  жінки та чоловіка, грунтується на вільній  згоді жінки та чоловіка на шлюб, тому коли  між сторонами немає почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, то такий шлюб підлягає розірванню.

    Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив  юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказується на те, що  він  просив суд відкласти розгляд справи, який був призначений на 06.07.2010р. у зв;язку з виїздом його адвоката, однак  суд першої інстанції розгляд справи не відклав чим порушив його право  на захист та не надав сторонам строк на примирення.

      Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи  з наступних підстав.

    Згідно з ч.1п.2 ст.169 ЦПК України суд  відкладає  розгляд справи в межах строків, встановлених статею 157 цього Кодексу , в разі: першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку  про час і місце судового розгляду,  якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

        Із матеріалів справи вбачається, що  відповідач був сповіщений про слухання справи 15.06.2010року про що свідчить розписка ( а.с.10), але  в судове засідання не з;явився. Справа була відкладена слуханням на 06.07.2010р.  02.07.2010р. ОСОБА_2 подав до суду заяву про відкладення  розгляду справи, яка призначена на 06.07.2010р.  Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано  розглянув справу, оскільки ОСОБА_2 повторно не з;явився до суду.

      Відповідно до  ч.2 ст.112 СК України  суд  постановляє  рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

    Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом  про розірвання шлюбу 16.12.2008року,  рішення по справі  ухвалено  06 липня 2010року. За даний час сторони  заходів для збереження сім;ї не приймали, родина фактично  розпалася і  відновлення за даний час не наступило, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не надав сторонам строк для примирення, оскільки це  буде суперечити  інтересам обох  сторін.

        Доводи  апелянта про те, що суд  відповідно до вимог ст.107 СК України не мав права розірвати шлюб між сторонами, оскільки між ними є майновий спір, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки  відповідно до ч.2 ст.107 СК України шлюб розривається незалежно від наявності  між сторонами майнового спору.

    Таким чином, колегія суддів вважає, що  доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом  першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

      Керуючись ст.ст.  307 ч.1п.1, 308, 315, 319   ЦПК України, колегія суддів у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну  скаргу ОСОБА_2  відхилити.

       Заочне рішення Київського районного суду м.Одеси від 06 липня 2010 року  залишити без змін.

    Ухвала суду набирає законної сили з моменту  її проголошення та може бути          оскаржена до суду касаційної інстанції  протягом двадцяти днів  з дня набрання нею  

          законної сили.

Головуючий                                                                      Л.І.Доценко

Судді                                                                                              К.П.Мартинова

                                                                                                        О.В.Оверіна