АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 12 » січня 2011 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Ружило О.А.
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
секретар Сторожук У.Є.
за участю:ОСОБА_1, представника Чернівецької міської ради Пустовіт І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2010 року ОСОБА_1 діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до Чернівецької міської ради та ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно переплановану квартиру.
Посилалися на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року їм на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 38,90 кв.м., житловою площею 23,70 кв.м..
З метою покращення житлових умов впродовж 2009-2010 років ними було здійснено перепланування квартири, та прибудову до неї. Внаслідок проведення
_______________________________________________________________________
Справа № 22ц-309/2011 р. Головуючий у І інстанції Мамчин П.І.
Категорія: 5/6 Суддя-доповідач Ружило О.А
вказаних робіт по переплануванню та прибудови загальна площа квартири збільшилася до 127,60 кв.м., а житлова до 78,60 кв.м..
Зазначені будівельні роботи було виконано без втручання в конструктивну схему житлового будинку по АДРЕСА_2 цього будинку.
По факту здійсненої будівництва, ними було замовлено у ліцензійній організації технічний висновок про відповідність прибудови до квартири АДРЕСА_1 будівельних норм та державних стандартів.
Оскільки згідно до Положення про порядок виявлення, упередження та недопущення самочинного будівництва у м. Чернівці, затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради від 24.12.2008 року № 804, з 01.01.2010 року об’єкти самочинного будівництва в м. Чернівці органами місцевого самоврядування не узаконюються, то позивачі просила суд постановити рішення яким визнати за ними право власності на самочинно переплановану з прибудовою квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 127,60 кв.м., житловою площею 78,60 кв.м..
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_3, право власності на самочинно переплановану з прибудовою квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 127,60 кв.м., житловою площею 78,60 кв.м. ( чотири житлових кімнати ).
На дане рішення суду ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно та неправильно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з”явилися в судове засідання, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції помилково виходив з того, що самочинно перебудована квартира АДРЕСА_1, не порушує права інших осіб, та здійснена позивачем відповідно до чинного законодавства.
При цьому суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми цивільно-процесуального законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи які він вважав встановленими за їх недоведеності. За таких обставин рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи житловий будинок АДРЕСА_1 складається із 3-х квартир. Тобто він є багатоквартирним.
Власниками квартири НОМЕР_1зазначеного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2005 року є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в рівних частках по 1/2. (а.с. 8).
Вказана квартира на час її придбання складалася з 2-х житлових кімнат загальною площею 38,90 кв.м. в тому числі житловою площею 23,70 кв.м..
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належно затвердженого проекту.
Особа яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
За змістом ст. 376 ЦК України, право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду за особою яка здійснила самочинне будівництво лише за умови відведення їй в установленому законом порядку земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно.
Встановлено, що протягом 2009-2010 років ОСОБА_1 самовільно було виконано перепланування належної їй квартири із здійсненням до неї прибудови. Внаслідок цього загальна площа квартири АДРЕСА_1 збільшилася до 127,60 кв.м. та житлова до 78,60 кв.м..
За здійснення самовільного перепланування та добудови до власної квартири, без затвердження в установленому порядку проектної документації, та відповідного дозволу на реконструкцію ОСОБА_1 на підставі постанови від 19.08.2010 року було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 42 ЗК України порядок використання земельних ділянок на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі визначаються самими співвласниками.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, та визнаючи за нею право власності на самочинно переплановану з прибудовою квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції в порушення вимог п. 3 ст. 376 ЦК України не взяв до уваги, що земельна ділянка під прибудову до квартири позивачці не надавалася.
Не було також отримано згоди на використання ОСОБА_1 під добудову до квартири земельної ділянки від усіх співвласників квартир в будинку в тому числі і власника квартири НОМЕР_2 ОСОБА_4. Тим самим порушено її законні права як співвласника будинку, на користування земельною ділянкою, котра закріплена за будинком № 21 (як при будинкова територія).
Крім того відповідно до ч.3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову допускається за умови додержання ним архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
У матеріалах справи відсутні погодження архітектора щодо відповідності самочинного будівництва будівельним нормам і правилам, а також рішення Чернівецької міської ради про надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з добудовою до неї додаткових житлових приміщень.
Виходячи з наведеного рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 діючої в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 до Чернівецької міської ради, ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно переплановану з прибудовою квартири АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
Згідно з оригіналом: