АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 12 » січня 2011 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Ружило О.А.
суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.
секретар: Скрипник С.В.
за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог – Служба громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ МУВС України в Чернівецькій області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення і зняття її з реєстрації місця проживання та за зустрічним позовом ОСОБА_5, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення і зняття її з реєстрації місця проживання.
_______________________________________________________________________
Справа № 22ц-293/2011 р. Головуючий у І інстанції Кирилюк Л.К.
Категорія: 41/44 Суддя-доповідач Ружило О.А.
Посилався на те, що квартира АДРЕСА_2 належить до житлового фонду Чернівецької міської ради. Він являється основним квартиронаймачем квартири. В даній квартирі зареєстрований він, відповідачка ОСОБА_5 та син ОСОБА_6.
З 1973 року він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, котрий був розірваний 31 серпня 1988 року. 24 серпня 2005 року ОСОБА_5 залишила квартиру і виїхала в Італію, і по даний час в зазначеній квартирі не проживає, хоча залишається в ній зареєстрованою. Оскільки відповідачка добровільно відмовляється знятися з обліку в квартирі, тому він не має можливості отримувати субсидії на оплату комунальних послуг і вимушений сплачувати комунальні послуги за всіх трьох зареєстрованих осіб, хоча проживає в квартирі вдвох із сином ОСОБА_8.
Згідно довідки ОСОБА_5 на праві власності належить кооперативна квартира АДРЕСА_1, в якій вона фактично проживає із січня 2010 року.
Ввжаючи, що ОСОБА_5 не проживає на спірній житловій площі без поважних причин більше шести місяців, тому просив суд постановити рішення, про задоволення його позовних вимог.
В серпні 2010 року відповідач по первісному позову ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_9 про вселення в квартиру.
Посилалася на те, що з відповідачем ОСОБА_9 знаходилась в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний в 1988 році. В спірну квартиру АДРЕСА_2 вона вселилась разом з відповідачем в 1979 році, в якій проживала весь час. Крім них з відповідачем, в спірній квартирі також проживає їх син ОСОБА_6
Зазначила, що в зв’язку з скрутним матеріальним становищем в 2005 році вона була змушена тимчасово поїхати на заробітки за кордон, а в січні 2010 року повернулась в зв’язку зі смертю доньки ОСОБА_10
Під час перебування за кордоном вона несла витрати по оплаті комунальних послуг за спірну квартиру, шляхом передаючі коштів своїй доньці для оплати зазначених витрат. До цього часу в спірній квартирі знаходяться її особисті речі, одяг, предмети домашньої обстановки, придбані нею. Після повернення із-за кордону вона особисто оплатила комунальні послуги за спірну квартиру. Однак відповідач змінив замки та відмовив їй у вільному доступі до неї, а на її прохання дати їй ключі від квартири, відмовився. Вона не проживає в спірній квартирі з поважних причин через те, що відповідач чинить їй перешкоди, тому змушена тимчасово проживати в квартирі покійної доньки.
Просила вселити її в квартиру АДРЕСА_2.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення і зняття її з реєстрації місця проживання відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_1задоволено.
Вселено ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_2.
На дане рішення суду ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно та неправильно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення яким суд виконавши всі вимоги матеріального права вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення ухвалене на основі повного і всебічного з’ясування обставин справи, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні первинного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, неповно з’ясовано обставини справи, та дано неправильну оцінку зібраним по справі доказам.
Так, в силу ст. 71 ЖК України житлове приміщення може зберігатися за тимчасово відсутніми громадянами на протязі шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні на жилій площі більше шести місяців по поважній причині, то цей строк по заяві відсутньої особи може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору судом.
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_2 відноситься до житлового фонду Чернівецької міської ради.
Основним квартиронаймачем зазначеної квартири з 10.09.1980 року являється ОСОБА_1 Згідно довідки ЖРЕП-14, крім ОСОБА_1 як основного квартиронаймача в квартирі членами його сім’ї зареєстровані також його колишня дружина - ОСОБА_5 та їх син ОСОБА_6 (а.с. 10).
26.08.2005 року ОСОБА_5 залишивши спірне житло виїхала за кордон, де перебувала по січень 2010 року, звідки повернулась в зв’язку зі смертю доньки (а.с. 44-45). Зазначені обставини не заперечувалися нею в судовому засіданні.
Таким чином ОСОБА_5 фактично не проживала в квартирі АДРЕСА_2 більше шести місяців. Належних доказів про поважність причин відсутності її на спірній жилій площі більш шести місяців нею не подано.
Крім того, заявляючи зустрічний позов про вселення в квартиру, ОСОБА_5 не пред’являла вимог щодо продовження їй шестимісячного строку передбаченого ст. 71 ЖК України, з посиланням на поважність причин його пропуску.
Висновок суду про те, що ОСОБА_5 була відсутня на спірній жилій площі понад шість місяців з поважних причин, оскільки вона виїхала на роботу за кордон з відома ОСОБА_1 як основного квартиронаймача, передавала звідти грошові кошти на потреби сім’ї та для сплати комунальних послуг в спірній квартирі, не відповідає як обставинам справи, так і вимогам матеріального права.
Як вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.41) 31 серпня 1998 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Тому на час виїзду відповідачки за кордон в 2005 році між сторонами вже було припинено сімейні відносини.
Відповідно до вимог п.2 ст. 71 ЖК України житлове приміщення понад 6 місяців зберігається в разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи, або у зв’язку з навчанням (екіпажі суден, працівниками геологічних партій та інше).
Встановлено, що ОСОБА_5 перебувала та працювала за кордоном нелегально, про що вона підтвердила в судовому засіданні. Таким чином її виїзд за кордон, не був пов’язаний з характером її роботи, а тому зазначені вище підстави для збереження житла, передбачені п.2 ст. 71 ЖК України на неї не поширюються.
Не доведено також нею, що внаслідок виїзду за кордон вона мала право на бронювання житлової площі відповідно до вимог ст. 73 ЖК України.
Доводи ОСОБА_5 про те, що перебуваючи за кордоном вона через свою доньку передавала кошти на потреби ОСОБА_1 та на оплату комунальних платежів в спірній квартирі, з посиланням на покази свідка ОСОБА_8 не можуть бути прийняті як доказ, оскільки зазначений свідок з 2005 року по червень 2010 року відбував міру покарання в місцях позбавлення волі, а тому в спірній квартирі майже не проживав. Тому він не міг знати на які потреби витрачалися кошти, що пересилалися відповідачкою із-за кордону своїй доньці.
Із квитанцій про сплату комунальних послуг за період з 2005 по жовтень 2010 року вбачається, що зазначені платежі вносилися від імені основного наймача квартири ОСОБА_1
Як видно з довідки (а.а.11) ОСОБА_5 перебуваючи за кордоном стала власником двохкімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 35,6 кв.м.
Зазначеною довідкою підтверджуються доводи ОСОБА_1 про те, що грошові кошти, які ОСОБА_5 пересилала із-за кордону своїй доньці, витрачалися на оплату пайових внесків з метою придбання для себе житла.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ОСОБА_5 не проживала в АДРЕСА_2 більше шести місяців без поважних причин. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до неї про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття її з реєстрації в зазначеній квартирі підлягають задоволенню.
Оскільки ОСОБА_5 втратила право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_2, тому її зустрічні позовні вимоги до ОСОБА_1 про вселення у вказану квартиру задоволенню не підлягають.
Виходячи з наведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, про задоволення первинного позову, та про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст.71 ЖК України, ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – в квартирі АДРЕСА_2.
Зобов’язати ВГІРФО Шевченківського району м. Чернівці зняти ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_2.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру АДРЕСА_2 відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: