УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2007 року. м. Харків.
Колегія суддів з касаційного розгляду справ судової палати у цивільних справах апеляційноґо суду Харківської області в складі:
Трішкової І.Ю., Хребтова В.П., Кокоші В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Одеського міського управління земельних ресурсів про визнання приватизації земельної ділянки недійсною,
встановила:
У березні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є власником 11/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 21 травня 2003 року.
У 1953 році його батькам біля вказаного домоволодіння, була виділена у фактичне користування земельна ділянка площею 0,0430 га, якою продовжує користуватися і він.
У липні 2003 року він звернувся до Одеського міського управління земельних ресурсів з питання передачі цієї земельної ділянки йому у власність, однак з'ясувалося, що відповідачка ОСОБА_2., земельна
Справа № 230 - кс - 07 Головуючий 1 інст.: Куранін О.В.
Категорія: земельні спори Суддя доповідач: Кокоша В.В.
ділянка якої межує із земельною ділянкою яку він використовує, незаконно приватизувала частину його земельної ділянки площею 203 кв. м..
Під час розгляду справи ОСОБА_1. уточнив позов та просив визнати недійсною передачу у власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 203 кв. м., посилаючись на те, що ця земельна ділянка повинна бути передана йому у власність.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 листопада 2004 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., просить скасувати ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до районного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 листопада 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.