Судове рішення #13194229

     

  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 22-443 /2011 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук Т. С.

  Суддя-доповідач:  Глазкова О.Г.                                                                                                

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 січня 2011 року                                         м. Запоріжжя

               Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого       Бєлки В.Ю.

суддів                  Глазкової О.Г.

                             Дзярук М.П.

при секретарі      Повєткіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного  суду м. Запоріжжя  від 16 листопада  2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ Комерційний банк «Надра» в особі філії Запорізького регіонального управління ВАТ КБ «Надра» про стягнення матеріальних збитків у вигляді упущеної вигоди, -

ВСТАНОВИЛА :

    У травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 04.01.2008 року уклав з відповідачем - ВАТ КБ «Надра» в особі філії Запорізького регіонального управління ВАТ КБ «Надра» договір строкового банківського вкладу депозиту  в банківських металах «Золотий вклад для фізичних осіб» № 807075/04/Д, згідно умов якого передав банку банківський метал ( золото) у кількості 25 000 гр. строком на 12 місяців та 12   днів до 16.01.2009 року під 5 % річних.

    Відповідно до п. 3.4.3 договору банк зобов’язався забезпечити збереження та повернення вкладу з нарахованими відсотками.

    16.01.2009 року він подав заяву про продаж банківських металів і перерахування гривневого еквівалента їх вартості в сумі 5 651 855,50 грн. на його поточний рахунок.

    Оскільки він частково отримав від банку суму вартості банківських металів  3423141,96 грн.,  залишок боргу станом на 22.01.2009 року склав суму 2 228 713,61 грн., він бажав розмістити ці кошти в іншій банківській установі – АКІБ «УкрСиббанк», та цього ж числа 22.01.2009 року виписав 10 платіжних доручень на перерахування грошових коштів на його поточний рахунок в АІКБ «УкрСиббанк», що банком виконано не було.

    Посилаючись на вказані обставини та уточнивши свої вимоги під час розгляду справи, просив суд стягнути з відповідача на його користь суму збитків – упущеної вигоди 615 682,05 грн., судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2000 грн., судового збору 1700 грн., витрат ІТЗ в сумі 250 грн., на загальну суму 619632,05 грн.

    Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3просить скасувати вказане рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.  

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  і обставини справи  в межах доводів  апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм  матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом та не заперечують сторони, 04.01. 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений вище зазначений договір  строком до 16.01.2009 року під 5% річних та Банк одержав від позивача банківські метали(золото) у кількості 25 000 г.

У договорі зазначено: предмет договору, права та обов”язки сторін, умови договору, відповідальність сторін, строк і порядок дії договору, заключні положення, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до п. 3.4.3 зазначеного договору 16.01.2009 року позивач подав заяву Банку про продаж банківських металів з перерахуванням гривневого еквіваленту його вартості в сумі 5 661 855,50 грн. на його поточний рахунок.

Банк частково виконав умови договору, перерахував суму вартості банківських металів – 3 423 141,96 грн на рахунок позивача. Станом на 22.01.2009 року сума боргу склала – 2 228 713,61 грн., які позивач бажав розмістити в АКІБ „Укрсиббанк” на 6 місяців під 19,5% річних. 22.01.2009 року позивач виписав 10 платіжних доручень на перерахування грошових коштів.

           Апелянт вважає, що з вини відповідача, який не перерахував грошові кошти, йому спричинені матеріальні збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 615 682,05 грн. станом на 23.06.2010 року.

            Але з таким твердженням погодитися не можна, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 23.03.2009 року вже було вирішено стягнути з ВАТ КБ „Надра” в особі філії ВАТ КБ „Надра” Запорізьке РУ на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором строкового банківського вкладу (депозиту) в банківських металах „Золотий вклад для фізичних осіб” від 04.01.2008 року № 807075/04-Д в сумі 2 228 713,61 грн., пеня – 37 754,21 грн., відсотки річних – 4 386,19 грн., витрати на ІТЗ розгляду справи – 30,00 грн., витрати на юридичну допомогу – 1 500,00 грн., а всього – 2 272 584,01 грн. Зазначена сума апелянтом отримана.

            Тобто, з тих самих підстав та з тих самих сум позивач намагається вдруге стягнути матеріальні збитки тільки у вигляді упущеної вигоди.

            Крім того, відповідно до постанови Правління Національного Банку України від 10.02.2009 року „Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ КБ „Надра” з 10.02.2009 року призначено тимчасову адміністрацію терміном на 1 рік, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 міс. та продовжено до 10.02.2011 року, а тому відповідно до ст.85 Закону України „Про банки та банківську діяльність” на цей період не нараховуються неустойки (штрафи,пеня) і інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов”язань.

            Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з”ясував всі обставини справи і правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

            Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, то також відмовлено про стягнення судових витрат та витрат на юридичну допомогу.    

Керуючись ст.ст. 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 відхилити.  

           Рішення Орджонікідзевського районного  суду м. Запоріжжя  від 16 листопада  2010 року залишити без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

           Головуючий :

           Судді :

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація