АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-422 /2011 р.                   Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю. А.

                                                              Суддя-доповідач:  Глазкова О.Г.                                                                                                

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 січня 2011 року                                         м. Запоріжжя

               Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого       Бєлки В.Ю.

суддів:                 Глазкової О.Г.

                             Дзярук М.П.

при секретарі      Поєткіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного  суду м. Запоріжжя  від 30 листопада  2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, про звільнення від сплати заборгованості , визначення суми заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2010 року ОСОБА_2  звернувся до суду із позовом про звільнення від сплати заборгованості , визначення суми заборгованості за аліментами.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.11.2007 року з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всих видів заробітку , але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до її повноліття.

З виконавчим  листом № 2-3406, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 28.11.2007 року за вказаним рішенням відповідач звернулась 10.12.2009 року, тобто через два роки після винесення рішення.

Посилаючись на те, що відповідач без поважних причин не зверталась до виконавчої служби з виконавчим листом, просив суд на підставі ст. 197 СК України визнати заборгованість по аліментам з  дня пред’явлення виконавчого листа № 2-3406 до виконання, а саме: з 10.12.2009 року та зобов’язати виконавчу службу Шевченківського районного управління юстиції м. Запоріжжя стягувати аліменти за  виконавчим листом № 2-3406 з 10.12.2009 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30.11.2010 року позов задоволено частково. ОСОБА_2 звільнено від сплати заборгованості по аліментам, що стягуються на підставі виконавчого листа № 2-3406, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя  18.11.2007 року, за період з 04.09.2007 року по 10.12.2009 року. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність  і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  і обставини справи  в межах доводів  апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено вище, з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 04.09.2007 року.

28.11.2007 року за заявою ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який пред”явлений до виконання 10.12.2009 року.

10.12.2009 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження, що передбачено ст.18 Закону України”Про виконавче провадження”, де зазначено,що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документу за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

23.03.2010 року державним виконавцем за місцем роботи ОСОБА_2. було направлено розпорядження про стягнення з його заробітку заборгованості по аліментам за 30 місяців 18 днів.

З цього вбачається, що на протязі більше двох років стягувач не пред”являла виконавчий лист до виконання у зв”язку з чим була нарахована заборгованість по аліментам.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач має постійне місце роботи та проживання. Будь-які дані про те, що позивач ухилявся від сплати аліментів, відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.197 СК України суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред”явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої присуджено аліменти.

Твердження апелянта про те, що на протязі двох років вона намагалася домовитися з позивачем про добровільне виконання рішення суду, є безпідставними та ніякими доказами не підтверджені.

Далі апелянт посилається на стан свого здоров”я у зв”язку з вагітністю та пологами, та на стан здоров”я дітей.

Як вже зазначалося, ОСОБА_1 отримала виконавчий лист 28.11.2007 року. На облік у жіночу консультацію у зв”язку з вагітністю стала 18.02.2008 року, а виконавчий лист про стягнення аліментів здала до виконавчої службі 10.12.2009 року.

Відповідно довідки міської лікарні м.Запоріжжя № 8 не вбачається, що відповідачка мала тяжкий стаз здоров”я.

У 2007 році донька ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні 2 тижня, у 2008 році – 7 днів, син ОСОБА_4 у 2009 році – 5 днів.

Враховуючи всі надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у відповідачки не було поважних причин, які б перешкоджали їй на протязі двох років з дня отримання виконавчого листа пред”явити його до виконання.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержання норм закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.  

           Рішення Шевченківського районного  суду м. Запоріжжя  від 30 листопада  2010 року  залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

          Головуючий :

          Судді :