Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22-ц-343/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Гарбуз О.А.

56                       Доповідач Гайсюк  О. В.   

УХВАЛА

Іменем України

20 01. 2011р.                                    Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                    головуючого судді: Авраменко Т.М.

                                                            суддів:                      Гайсюка О.В.,

                                                                                              Кіселика С.А.

                                                            при секретарі           Зінов'євій Ю.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2010р.

          ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010р.ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Державної нотаріальної контори Новоукраїнського району про спонукання нотаріуса оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Зазначила, що їй на праві власності відповідно до Державного акту від 20.09.2001р. належить земельна ділянка №603 площею 3,24 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району.

У квітні 2008р. вона одружилася з ОСОБА_2 і в жовтні 2008р. отримала паспорт громадянина Російської Федерації.

З метою продати зазначену земельну ділянку вона звернулася в зазначену нотаріальну контору, але нотаріус їй відмовив посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Вважаючи відмову необґрунтованою, позивачка просила зобов’язати нотаріальну контору посвідчити договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Новоукраїнського районного суду від 16 листопада 2010р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлена про час і місце судового засідання.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського значення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам.

Частиною 1 ст.145 Земельного кодексу України передбачено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Відповідно до ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Судом правильно встановлено, що позивачка набула права власності на земельну ділянку, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ще в  2001р., що підтверджується Державним Актом на право приватної власності на землю (а.с.8).

Представник позивачки не заперечує, що право власності позивачка набула будучи громадянкою України і не в порядку спадкування, а за угодою.

З пояснень представника позивачки та з позовної заяви (а.с.4-5) вбачається, що громадянство Російської Федерації позивачка отримала в 2008р. після реєстрації шлюбу (а.с.6-7).

Отже, суд 1ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що положення ч.4 ст.81 Земельного кодексу не можуть бути застосовані стосовно земельної ділянки, яка належить позивачці, оскільки вона набула право власності на цю землю, будучи громадянином України і не приймала цю землю у спадщину.

Земельним кодексом України, іншим законодавством не передбачено обов’язку власника земельної ділянки відчужувати землю у разі зміни громадянства чи втрати громадянства.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується виключно відповідно до закону.

Реалізація права власності на землю чітко визначена Земельним кодексом, а тому не можна погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що стосовно позивачки положення ч.4 ст.81 Земельного кодексу можуть бути застосовані за аналогією права.

Оскільки в Україні на сьогоднішній день діє мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення і позивачка не зобов’язана відповідно до ч.4 ст.81 Земельного кодексу відчужувати земельну ділянку, суд 1ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що не можуть бути задоволені вимоги позивачки про зобов’язання нотаріальної контори посвідчити договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Наведене вказує на те, що рішення Новоукраїнського районного суду від 16 листопада 2010р. ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду від 16 листопада 2010р. залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді