Категорія №6.9
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2010 року Справа № 2а-2857/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Зацепіній Ю.В.,
за участю представників
позивача: Луценко О.О. (довіреність № 34-03-03/3645 від 05.07.2010),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення економічних санкцій в сумі 246261,18 грн., -
ВСТАНОВИВ:
13 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення економічних санкцій в сумі 246261,18 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 16.02.2010 по 24.02.2010 проводилась перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питання дотримання вимог чинного законодавства при наданні послуг та оренди торгових приміщень (площ) у торгівельних об’єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. За результатами перевірки складено акт від 24.02.2010 № 78.
Підприємцем порушено порядок формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а саме: у період з 05.11.2009 по 15.02.2010 було завищено вартість послуги «Надання торгівельних місць та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» за рахунок включення до вартості послуги витрат, які фактично не підтверджені, та допущених помилок при формуванні вартості послуги. Внаслідок цього підприємцем необґрунтовано одержана виручка.
Ці дії призвели до порушення вимог п.п.2, 3, 5 розділу ІІ Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 № 638/109, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2009 № 600/16616.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства. Крім того, стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.
Рішенням Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 01.03.2010 № 52 за вказане порушення до відповідача застосовано економічні санкції у розмірі 246261,18 грн., які складаються із штрафу в сумі 164174,12 грн. та вилучення необґрунтовано одержаної виручки в сумі 82087,06 грн.
03.03.2010 рішення від 01.03.2010 № 52, претензія і припис були направлені на адресу відповідача.
Ухвалою суду від 19.05.2010 зупинено провадження у справі за позовом державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення економічних санкцій в сумі 246261,18 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-3361/10/1270 за позовом ОСОБА_2 до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій щодо складання акта перевірки № 78 від 24.02.2010 протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 52 від 01.03.2010 та припису про усунення порушень державної дисципліни цін № 64 від 01.03.2010.
Ухвалою суду від 02.12.2010 поновлено провадження у справі позовом державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення економічних санкцій в сумі 246261,18 грн. та справу призначено до розгляду у судове засідання. Копію ухвали направлено сторонам.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 несплачену суму економічних санкцій у розмірі 246261,18 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі — органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно із ст.12 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.
Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.
В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, ст.8 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
- державних фіксованих цін (тарифів);
- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Державний контроль за цінами відповідно до ст.13 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:
- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);
- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.
Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:
- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;
- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;
- вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;
- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
Відповідно до п.п.5 та 12 п.5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Абзацем першим п.6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.
Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи — державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені п.5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 № 1819.
Відповідно до ст.14 Закону України від 03.12.1990 № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 (далі – Інструкція), необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.
Пунктом 1.4. Інструкції передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:
- нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;
- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;
- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;
- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;
- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;
- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;
- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);
- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;
- застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;
- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.
Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:
- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;
- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) — як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;
- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягнутих коштів;
- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.
Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.
У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період 16.02.2010 по 24.02.2010 проведено позапланову перевірку фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 щодо дотримання субєктами господарювання вимог чинного законодавства при наданні послуг та оренди торгових приміщень (площ) у торговельних обєктах, на ринках з продажу продоовльчих та непродовольчих товарів, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2010 року № 78 (а.с.4-11), яким встанолено наступні порушення позивачем державної дисципліни цін:
- за розрахунками державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області вартість послуги «надання торгівельних місць та їх обслуговування» складає – 0,30 грн. за 1 м2 торгової площі, або 0,60 грн. за 1 торгове місце, замість застосованого позивачем до субєктів господарювання у розмірі 1,25 грн. за 1 м2 торгової площі або 4,25 грн. за 1 торгове місце;
- підтвердження собівартості наданих послуг не погоджено з державною адміністрацією, що є порушенням вимог п.8 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих то непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 № 638/109;
- укладені договори на послуги з надання торгівельних місць та їх обслуговування та надання оренди торгових приміщень (площ) та їх обслуговування, між субєктами господарювання та ФОП ОСОБА_2, не відповідають формі Типового договору оренди торгових приміщень (площ) у торговельних обєктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів (з включенням послуг з їх обслуговуванням), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 868 «Про деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовоьчих та змішаних ринків»;
внаслідок цих порушень необгрунтовано отримана позивачем виручка з 05.11.2009 по 15.02.2010 складає 82087,06 грн.
Рішенням державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 01.03.2010 № 52 за порушення вимог п.2, п.3, п.5 розділу ІІ Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого спільним наказом Міністерства економіки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 № 638/109, до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 застосовані економічні санкції, які складаються з штрафу в сумі 164174,12 грн. і вилучення необгрунтовано одержаної виручки в сумі 82087,06 грн. (а.с.15).
Не погодившись з прийнятим рішенням ОСОБА_2 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій щодо складання акта перевірки № 78 від 24.02.2010 протиправними, визнання протиправним та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 52 від 01.03.2010 та припису про усунення порушень державної дисципліни цін № 64 від 01.03.2010.
За вказаним адміністративним позовом ухвалою суду від 29.04.2010 було відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3361/10/1270.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 у справі № 2а-3361/10/1270 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій щодо складання акту перевірки № 78 від 24.02.2010 протиправними та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 52 від 01.03.2010 та припису про усунення порушень державної дисципліни цін № 64 від 01.03.2010 відмовлено (а.с.41-45).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-3361/10/1270 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 задоволено частково (а.с.46-48).
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.09.2010 скасовано.
Задоволено частково позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису про усунення порушень державної дисципліни цін.
Скасовано рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в Луганській області та визнано протиправним та скасовано припис державної дисципліни цін в Луганській області.
В іншій частині позову відмовлено.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 у справі № 2а-3361/10/1270 набрала законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи той факт, що рішення суду, яким встановлено неправомірність застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 246261,18 грн., набрало законної сили, суд вважає ці обставини звільненими від доказування у даній справі.
Таким чином, у судовому засіданні з’ясовано, що на час розгляду адміністративної справи відсутні підстави для стягнення з відповідача економічних санкцій, оскільки рішення державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 01.03.2010 № 52 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до ОСОБА_2 скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010.
Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Питання щодо судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 23 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28 грудня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення економічних санкцій в сумі 246261,18 грн., - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 28 грудня 2010 року.
Суддя К.О. Пляшкова