Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2011 року справа №2а-7325/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Блохіна А.А.
суддів Геращенка І.В. , Казначеєва Е.Г.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., при секретарі судового засідання Дровниковій К.В., за участю представника позивача Плісова Ю.П., представника відповідача Вороновій І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-7325/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Луганської митниці про визнання рішення протиправним, -
ВСТАНОВИЛА:
23 вересня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці про визнання рішення протиправним у якому просило (із урахуванням уточнень) визнати протиправним рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати нечинним рішення Старобільської митниці про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати протиправним рішення Старобільської митниці від 24.03.2010 року про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оформлене відповідною карткою відмови № 704020001/0/00102; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення від 24.03.2010 року про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оформлене відповідною карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати нечинним рішення Старобільської митниці від 24.03.2010 року про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оформлене відповідною карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати протиправною відмову Старобільської митниці від 24.03.2010 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, згідно з карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати нечинною відмову Старобільської митниці від 24.03.2010 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, згідно з карткою відмови № 704020001/0/00102; визнати протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00102 Старобільської митниці від 24.03.2010 року; скасувати з моменту оформлення Старобільською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00102 від 24.03.2010 року; визнати нечинною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 704020001/0/00102 Старобільської митниці від 24.03.2010 року; визнати протиправним рішення Старобільської митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуску його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010 року; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуску його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010 року; визнати нечинним рішення Старобільської митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийняте після закінчення митного оформлення товару та пропуску його через кордон за ВМД № 704020001/2010/001415 від 24.03.2010 року; визнати протиправним рішення Старобільської митниці про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного рішення № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; скасувати з моменту прийняття Старобільською митницею рішення про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного рішення № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати нечинним рішення Старобільської митниці про застосування митної вартості товарів, визначеної митним органом на підставі раніше винесеного рішення № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати протиправною бездіяльність Старобільської митниці, а саме, не скасування ним рішення цієї митниці про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року; визнати протиправною бездіяльність Старобільської митниці, а саме, неприйняття нею рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 704020001/2010/001363 від 22.03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187.5 доларів США, тобто, на рівні договірної вартості товару; визнати протиправною бездіяльність Старобільської митниці, а саме, неприйняття нею рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 704020001/2010/001415 від 24,03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187.5 доларів США, тобто, на рівні договірної вартості товару; зобов'язати Луганську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 704020001/2010/001363 від 22.03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187.5 доларів США, тобто, на рівні договірної вартості товару; зобов'язати Луганську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, а саме, яку було вказано у вантажній митній декларації № 7 4020001/2010/001415 від 24.03.2010 року, яка в перерахунку на долари США на цю дату складає суму 135187,5 доларів США, тобто на рівні договірної вартості товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що митна вартість товарів, визначена декларантом у ВМД та ДМВ, за ціною угоди (метод 1) - у розмірі 1076119,54 грн., еквівалент якої в доларах США складає 135187.5 доларів США, проте митним органом митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості товарів (метод 6), посилаючись на цінову інформацію ЦБД ДМСУ, що призвело до визначення митної вартості у сумі 147000 доларів США. Позивач вважає, що прийняте рішення про визначення митної вартості товару протиправне, оскільки позивачем надано для визначення митної вартості товарів всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, а надання додаткових документів є правом, а не обов’язком декларанта. На думку позивача, рішення про визначення митної вартості товарів не обґрунтоване та не мотивоване.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-7325/10/1270 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Представник позивача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача, який вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, встановила наступне.
Між позивачем - ТОВ «Ладога Плюс» та компанією «Loyal Group Trading Co., Ltd» (Китай) укладено контракт від 31.08.2009 року № LGT-LADOGA-09-1 щодо поставки товару «полистирол вспенивающийся» (мовою оригіналу контракту).
Позивачем до Старобільської митниці до митного оформлення була заявлена вантажно-митна декларація (далі - ВМД) №704020001/2010/001363 від 22.03.2010 року для здійснення митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі зазначеного вище контракту. Митна вартість товару була заявлена за ціною договору (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України. Здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості 87,5 т товару, заявленого 22.03.2010 року по ВМД №704020001/2010/001363, митним органом було встановлено, що митна вартість кожної з чотирьох задекларованих марок товару «полістирол, призначений для спучування (спінювання)», а саме: F-MS, F-SA, F-SB, F-S становить 1545 дол. США за 1 тону на умовах поставки СІФ-Одеса. Зазначена митна вартість відповідала фактурній вартості, яка зазначалася в проформа-інвойсі від 06.01.2010 року № XQ-100015, що не суперечило п. 5.1 контракту LGT-LADOGA-09-1 від 31.08.2009, відповідно до якого ціна на товар обмовляється на кожну конкретну поставку и зафіксована у відповідному Проформа-інвойс, взаємно узгодженому Сторонами.
У ході розгляду документів, наданих для митного оформлення, у посадових осіб митниці виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товарів з наступних причин: - товар було ввезено за непрямим контрактом; - надані документи про оплату за товар (платіжні доручення від 22.01.2010 року № 5 та від 28.01.2010 року № 7) не відповідали умовам оплати за товар, зазначеним у проформі-інвойсі від 06.01.2010 року № XQ-10001; - документ “Калькуляция производства вспенивающегося пенополистирола” виданий не виробником, а відправником товару та всупереч вимогам п. 12 Порядку, затвердженого ПКМУ від 20.12.202006 року № 1766, не був оформлений належним чином; - дані, зазначені в калькуляції, не підлягали обчисленню, так як не містили точних даних щодо складових, які приймали участь в реакції полімеризації. Разом з цим, кінцева вартість виробництва продукції (собівартість) відповідала фактурній вартості товару, що викликало сумнів через відсутність економічної доцільності зовнішньоекономічної операції; - в п.6.3 контракту передбачалася надання покупцю страхового полісу, що свідчило про неврахування при визначенні фактурної вартості товару оплати за страхування товарів - однієї із складових митної вартості, в той час як така інформація в зазначеній вище калькуляції була відсутня, хоч затрати на транспортування (фрахт) передбачені були; - за наданою експортною ВМД неможливо ідентифікувати комерційні умови поставки (відправник - отримувач, умови поставки згідно правил ІНКОТЕРМС та ін.).
У зв’язку із зазначеним, керуючись ст. 265 Митного кодексу України згідно з якою митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості, дотримуючись процедури, встановленої законодавством (Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2008 року №1766, наказ ДМСУ №828) декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: 1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми-виробника; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товару від спеціалізованих експертних організацій; 3) інші документи. Декларант, ознайомившись із переліком запропонованих для з’ясування питання документів, не вжив в повному обсязі заходів по виконанню обов’язків, визначених ст. 264 Митного кодексу України по наданню необхідних відомостей, надавши не всі додаткові документи, а надані не могли підтвердити заявлену митну вартість. Про відмову у наданні інших документів свідчить запис декларанта у декларації митної вартості від 23.03.2010 року.
Для підтвердження заявленої митної вартості було надано лише: - прайс-лист від 16.03.2010 року, який не був оформлений належним чином та містив інформацію щодо вартості лише запропонованого товару і лише для конкретного покупця, а не для невизначеного кола покупців, виданий після дати укладання проформи-інвойсу від 06.01.2010 року № XQ-100015; - пропозицію щодо сировини (стирол-мономер) від 04.02.2010 року, тобто лише одного виду сировини, використаної в процесі полімеризації, також виданої після дати виробництва товару, відповідно до сертифікату аналізу товар вироблено 28.01.2010 року; - лист-декларацію від 29.10.2009 року, яка підтвердила, що виробник і відправник товару є різними юридичними особами; - витяг з каталогу виробника щодо використаного матеріалу.
В наданні інших документів було відмовлено у зв’язку з їх відсутністю. У зв’язку з виявленням неточних та суперечливих відомостей у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару, з урахуванням того, що на вимогу митного органу підприємством було відмовлено у наданні запропонованих додаткових документів, наявністю у митниці інформації щодо вищого рівня митної вартості заявленого товару, відділом контролю митної вартості та номенклатури митниці з дотриманням вимог законодавства було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 24.03.2010 року №704000006/2010/000075/2, відповідно до якого митна вартість була визначена на рівні 147000 дол. США (1,68 дол. США за 1 кг помножити на кількість товару 87 500 кг дорівнює 147000 дол. США). Враховуючи, що документи, надані позивачем для митного оформлення товарів, заявлених за ВМД № №704020001/2010/001363, містили неточні відомості, позивачем було відмовлено в наданні додаткових документів, оцінка товару для митних цілей була здійснена митним органом, у зв‘язку з чим позивачу було відмовлено в прийнятті зазначеної вище вантажної митної декларації, та видано Картку відмови № 704020001/0/000102 і запропоновано подання нової ВМД, здійснивши розрахунок митної вартості за методом 6 (резервний метод) у відповідності до Рішення про визначення митної вартості товарів від 24.03.2010 року № 704000006/2010/00075/2. Частиною 3 статті 264 Митного кодексу України, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов’язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом. Строк дії гарантійних зобов’язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг. Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, встановлено наказом Держмитслужби України від 17.03.2008 року № 230. На підставі заяви позивача від 24.03.2010 року № 24 за ВМД від 24.03.2010 року №704020001/2010/001415 товар було випущено у вільний обіг під гарантію сплати платежів до державного бюджету за митною вартістю, визначеною митним органом. Згідно з п. 14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України митним органом приймається рішення (як акт розпорядчого характеру суб’єкта владних повноважень) про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, а не рішення про визначення митної вартості товарів. Про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, було повідомлено керівника ТОВ «Ладога Плюс» листом Старобільської митниці від 07.05.2010 року № 11-20/1222. Перелік документів, які зобов’язаний подати декларант для підтвердження митної вартості товару, зазначений у п. п. 7 –11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766. Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару були надані документи, перелік яких наведено в пункті 7 Порядку №1766. Згідно статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі обов’язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов’язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред’явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори. Позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно був застосований резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та неправомірність прийнятих першим відповідачем спірних рішення та карток відмови та надмірну сплату у зв’язку з цим коштів до бюджету.
Колегія суддів вважає такий висновок позивача помилковим, з наступних мотивів.
Відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості – спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Статтею 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Колегія суддів зазначає, що Митним кодексом встановлений чіткий порядок застосування перелічених методів, яким повинен користуватися митний орган. Основним методом при визначенні митної вартості товарів є перший метод - за ціною договорів щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митний орган не може визначити митну вартість товарів за першим методом, він повинен скористатися другим методом і так далі. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Четвертий та п'ятий методи застосовуються у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, тільки тоді митна вартість визначається за резервним (шостим) методом відповідно до вимог, встановлених статтею 273 Митним кодексом України.
Згідно п. 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, для забезпечення повного контролю за правильністю визначення митної вартості товару було застосовано наступні контрольні заходи: перевірка наданих для митного контролю й митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості; консультація з декларантом з метою обміну інформацією, яка стосувалась даної операції та її вплив на вартість товару; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було встановлено, що цей рівень значно нижчий рівня митної вартості товарів, інформація про які була наявна у митному органі. Отже, виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у декларації митної вартості та їх уточненні. Тому, посадова особа відділу контролю митної вартості Старобільської митниці, що здійснювала перевірку даних, зазначених у ДМВ, і її оформлення, відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.2003 № 828, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003 за № 1192/8513, на аркуші № 1 ДМВ учинила запис: «Для підтвердження заявленої митної вартості необхідне подання додаткових документів відповідно до вимог ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 (п.11). Декларант в той же день був ознайомлений з цим записом. Колегія суддів вважає, що не заслуговує на увагу твердження представника позивача, що надання додаткових документів є правом, а не обов’язком декларанта, оскільки надання зазначених документів, передбачено п. 11 ПКМУ № 1766, відповідно до якого, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи. Перелік документів, які подаються для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару. Однак, Позивач не використав надане йому право на підтвердження заявленої їм митної вартості та не надав до митниці необхідних документів у встановлений строк, а також у 90-денний термін для можливого перегляду рішення митного органу із урахуванням усіх наданих документів.
За таких умов, декларант в порушення ст. 264 Митного Кодексу України та пункту 11 Порядку № 1766 не виконав у повному обсязі вимоги митного органу.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Пунктом 14 Порядку № 1766 визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. Недостатність документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач не звертався до митного органу для отримання інформації щодо неможливості застосування методу 1.
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. Статтею 267 Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За відсутності у митниці необхідної інформації, неможливо було застосувати при визначенні митної вартості товарів також і методи 2 та 3 згідно статей 268 і 269 Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об’єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Відсутність необхідних документів унеможливила застосування також методів 4 та 5. Враховуючи недостатність наданих документів та наявність у митниці іншої інформації про митну вартість товарів, після проведення консультацій з декларантом, митницею винесено Рішення про визначення митної вартості товарів № 704000006/2010/000075/2 від 24.03.2010 року. При застосуванні 6 методу визначення митної вартості товару митний орган використав інформацію, яка міститься в базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ). Відповідно до Рішення митниці, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена згідно ст. 273 Митного кодексу України 6 методом. Згідно п. 6.5. Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Держмитслужби від 20.04.2005 року № 314 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митому оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (далі – Картка відмови) в порядку, установленому законодавством України. Відповідно до п.п. 6.6. цього Порядку, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації. Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 10 Порядку № 1766 встановлено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об’єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного Кодексу України.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у зв’язку з ненаданням позивачем витребуваних митним органом додаткових документів, необхідних для перевірки митної вартості товару, відповідач був позбавлений можливості визначити таку вартість товару за п’яти іншими методами.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача про відмову в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення митниці про визначення митної вартості товарів позивача прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови було дотримано норм як процесуального так і матеріального права, з’ясовано всі обставини необхідні для винесення повного, усестороннього обґрунтованого нормами права рішення
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» – залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі № 2а-7325/10/1270 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ладога Плюс» до Луганської митниці про визнання рішення протиправним – залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчий кімнаті. Вступна та резолютивна частини її проголошені в судовому засіданні 20 січня 2011 року. Повний текст ухвали складений 24 січня 2011 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий А.А. Блохін
Судді : І.В. Геращенко
Е.Г.Казначеєв