Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року справа №2а-24736/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Шишова О.О.
суддів Сіваченка І.В. , Дяченко С.П.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: Шишова О.О.
суддів Сіваченко І.В, Дяченко С.П.
при секретарі судового засідання: Запорожцевій Г.В.
за участю представника відповідача Недрига Р.Г.
представника третьої особи Сосєдка І.О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року по справі № 2а-24736/10/0570 за позовом ОСОБА_5 до Приморського відділу Державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідач: Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк», про визнання протиправною дію державного виконавця та скасування постанови про арешт майна
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2010 року ОСОБА_5 звернулась з адміністративним позовом до Приморського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідач: Публічне акціонерне товариство «Донгорбанк», в якому просила суд визнати протиправною дію відповідача з винесення постанови про арешт майна боржника від 02.12.2009 року та скасувати вказану постанову.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що 04.10.2010 року їй стало відомо про відкриття виконавчого провадження №15603392 на підставі виконавчого напису нотаріусу №1880 від 22.10.2009 року про стягнення суми боргу на користь Закритого акціонерного товариства «Донгорбанк», Крім того, позивачу стало відомо про винесення постанови від 02.12.2009 року про арешт майна боржника.
Позивач вважає, що зазначена постанова винесена з порушенням законодавства, оскільки державний виконавець не пересвідчився про отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, чим порушив право позивача добровільно виконати постанову. Крім того, позивач вважає, що фактично арешт державного виконавця з метою незабезпечення стягнення було накладено з тією ж метою повторно. Також позивач зазначив на порушення вимог ст.55 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не направлення постанови про арешт майна. Просив визнати протиправною дію державного виконавця Недрига Р.Г. з винесення постанови про арешт майна боржника від 02.12.2009 року та скасувати її.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року по справі № 2а-24736/10/0570 відмовлено в задоволенні позову.
З постановою суду не погодилась ОСОБА_5 та в апеляційній скарзі зазначила, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Всупереч Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не впевнився про отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Просила суд скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказав, що виконавча служба діяла в межах наданих повноважень.
Представник публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
22 жовтня 2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 був виданий виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №1820), відповідно до якого пропонував звернути стягнення на автомобіль, що належить на праві власності ОСОБА_5 Зазначений автомобіль на підставі договору застави транспортного засобу №12/1, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 за реєстровим №3768 від 26 грудня 2006 року передано у заставу Закритому акціонерному товариству «Донгорбанк», строк платежу за яким настав 02 серпня 2009 року.
30 жовтня 2009 року Приморським відділом державної виконавчої служби Маріупольського управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої постановив боржнику добровільно виконати в семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження сплачені кошти на користь ЗАТ «Донгорбанк» у розмірі 12262,85 доларів США та 3300,00 грн.
02 грудня 2009 року відповідачем винесена постанова №8/526 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на майно (легковий автомобіль), що належить ОСОБА_5, заборонено відчужувати зазначене майно.
30.10.2009 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та керуючись ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» двічі (04.11.2009 року та 12.11.2009 року) направлена за адресою АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією, про що свідчать відмітки в матеріалах виконавчого провадження. Проте зазначена кореспонденція повернулася до відправника у зв’язку з закінченням строку зберігання.
Відповідач вважає, що вчинив всі можливі дії для повідомлення позивачу про відкриття виконавчого провадження (представник відповідача в судовому засіданні надав докази звернень до адресного бюро, доказ здійснення телефонного дзвінка, виїзд на адресу позивача).
В межах примусового виконання виконавчого напису №1880 від 22.10.2009 року винесена постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 02.12.2009 року.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції що постанова є обґрунтованою є правильним, виходячи з наступного.
Відповідач, Приморський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, в своїй діяльності керується Конституцією, Законом України «Про державну виконавчу службу» та іншими нормативно-правовими актами, здійснює покладені на нього державою обов’язки.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ст. 5 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Крім того, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Крім того, відповідно до п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою за умов передбачених для вручення судових повісток.
Згідно ст. 30 Закону, державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно ст.55 Закону, Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Встановлено, що 02 грудня 2009 року відповідачем винесена постанова №8/526 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на майно (легковий автомобіль), що належить ОСОБА_5, заборонено відчужувати зазначене майно.
За таких підстав, суд прийшов до висновку про законність дій відповідача під час винесення оскаржуваної постанови.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо здійснення відповідачем всіх заходів для повідомлення позивачу про відкриття виконавчого провадження.
Також не беруться до уваги доводи позивача щодо того, що фактично арешт державного виконавця з метою забезпечення стягнення було накладено з тією ж метою повторно, оскільки відповідач діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність дій в частині винесення постанови про арешт майна.
На підставі викладеного, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з чим погоджується колегія суддів.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а постанову суду без змін.
Повний текст рішення складений 21 січня 2011 року.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року по справі № 2а-24736/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року по справі № 2а-24736/10/0570 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді: І.В.Сіваченко
С.П.Дяченко