КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2011 № 21/43-9/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача – Содоль А.М.,
від відповідачів –не з’явилися,
від третіх осіб –не з’явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2010
у справі № 21/43-9/206 ( .....)
за позовом Спілки дизайнерів України
до Подільська районна у м.Києві рада
Відділ приватизації комунального майна Подільського району м.Києва
Треті особи без самостійних вимог на предмет спору
ОСОБА_2
ОСОБА_3
про скасування результату проведення приватизації шляхом аукціону
ВСТАНОВИВ:
Спілка дизайнерів України (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Подільської районної у м. Києві ради (відповідач-1) та Відділу приватизації комунального майна Подільського району (відповідач-2) про скасування результату проведення приватизації шляхом аукціону, визнання недійсним рішення Подільської районної в місті Києві ради про результати продажу приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, підвал загальною площею 33, 80 кв.м., визнання недійсним договір купівлі–продажу приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підвалу загальною площею 33, 80 кв.м.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2010 було залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ОСОБА_2, на стороні відповідача – ОСОБА_3
В процесі розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги, відповідно до яких останній просив визнати рішення Подільської районної в м. Києві ради про результати продажу приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, підвал загальною площею 33, 8 кв.м. незаконним та скасувати його.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 у справі № 21/43-9/206 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Підставами для скасування рішення апелянт вважає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її до розгляду на 14.12.2010.
У зв’язку з неявкою в судове засідання 14.12.2010 представників сторін, ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 13.01.2011.
В судове засідання 13.01.2011 з’явився представник позивача. Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа.
Крім того, про належне повідомлення вказаних представників у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить, також, повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представниками ухвали суду.
Колегія судів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів та третіх осіб, оскільки неявка вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України – задовольнити.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач тривалий час був орендарем підвального приміщення площею 33, 8 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене приміщення орендувалося позивачем для розміщення майстерні ОСОБА_2
У 2004 році ОСОБА_2 звертався до відповідача щодо приватизації спірного приміщення, та був повідомлений, що згідно рішення Подільської районної у місті Києві ради від 26.12.2002 р. № 77 «Про нежилі будинки та нежилі вбудовані приміщення, які використовуються під творчі майстерні» вбудовані нежилі приміщення, які використовуються під творчі майстерні, приватизації не підлягають.
22.02.2007 між позивачем та Комунальним підприємством «Оренда» було укладено договір № 2186/07 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Подільського району м. Києва, згідно якого Комунальне підприємство «Оренда», як орендодавець на підставі розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 22.02.2007 р. № 230, передає, а позивач, як орендар приймає в оренду підвальне приміщення площею 33, 8 кв.м. по АДРЕСА_1, для розміщення творчої майстерні.
Як було зазначено в рішенні суду, наявна в матеріалах копія договору оренди не містить підписів та печаток ані позивача, ані Комунального підприємства «Оренда». Проте, в матеріалах справи містяться копії квитанцій про сплату третьою особою 1 регулярних платежів на користь КП «Оренда» впродовж 2007 –2008 та копія Листа КП «Оренда» №1021 від 22.09.2008, в якому зазначено про зміну форми власності приміщення, які свідчать про укладання договору оренди.
Згідно з п. 6.2 укладеного договору оренди строк дії договору встановлений з 22.02.2007 по 21.02.2008. Укладання повторного договору оренди на вказане приміщення можливе лише в разі надання нових розпорядчих документів (розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва) (п. 6.3 договору).
Відповідно до п. 6.5. договору оренди договір припиняє свою дію в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Як було зазначено вище, листом № 1021 від 22.09.2008 КП «Оренда» повідомило позивача, що в результаті продажу об’єкта на аукціоні, за конкурсом (викупу) змінилася форма власності приміщення по АДРЕСА_1 в м. Києві, і запропонувало позивачу звернутися до нового власника щодо подальшого користування зазначеним приміщенням.
Із листа Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від 24.11.2008 № Д/ОП-653 вбачається, що спірне приміщення включене до переліку об’єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом аукціону на підставі рішення Подільської районної в м. Києві ради від 12.07.2007 № 227.
На запит суду першої інстанції, Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна було повідомлено, що станом на 02.09.2010 згідно з даними Бюро по нежитловому фонду нежилі приміщення № 1 по № 4 (групи приміщень № 62) загальною площею 33, 8 кв.м. (літ. А) на праві власності зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_5. – приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.07.2008 № 7455.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачі порушили преважне право позивача, передбачене ч. 2 ст. 777 ЦК України, як орендаря на купівлю орендованого приміщення. Позивач про намір відповідача 1 продати приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, підвал загальною площею 33, 8 кв.м. на аукціоні повідомлений не був, в результаті чого був позбавлений свого переважного права на купівлю об’єкту оренди.
Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не може погодитись із вищенаведеними доводами позивача, беручи до уваги наступне.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції, органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст. 146 ГК України приватизація державних (комунальних) підприємств чи їх майна здійснюється шляхом, зокрема, купівлі-продажу об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом, іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців. Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесі приватизації в порядку, встановленому законом. Загальні умови та порядок здійснення приватизації державних (комунальних) підприємств або їх майна визначаються законом.
Частиною 1 ст. 289 ГК України передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
В п. 4 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» зазначено, що приватизація майна невеликих державних підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Статтею 3 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено способи малої приватизації: шляхом викупу та шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Орган приватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включення даного підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначених переліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення (ч. 2 ст. Закону).
Статтею 11 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: 1) не проданих на аукціоні, за конкурсом; 2) включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; 3) зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна". Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.
Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» такі порушення, як: не виконано вимог щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 Закону, та терміну її опублікування; об'єкт включено до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства; покупець не визнається як такий згідно з законодавством про приватизацію; істотно порушувались інші правила оголошення та проведення аукціону, конкурсу, передбачені Законом, можуть бути підставою для визнання судом недійсними угод укладених на аукціоні.
Відповідно до п. 13 Рішення Київської міської ради від 08.02.2007 р. № 62/723 «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 р.р.» у разі, якщо орган приватизації звертається до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване майно, а орендар протягом 30 календарних днів не погоджується на викуп такого майна, то орган приватизації може запропонувати зазначене майно для продажу на конкурентних засадах. При цьому договір оренди зберігає свою силу для нового власника.
Згідно п. 40 зазначеного рішення органи приватизації публікують інформацію про приватизацію у строки та в порядку, визначені законодавством. Інформація про результати всіх видів продажу підлягає публікації у місцевому офіційному виданні не пізніше 30 днів після укладення договору купівлі-продажу.
В п. 9.1. Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 23.04.2001 р. № 01- 8/500 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна» зазначено, що відповідно до частини дев'ятої статті 17 Закону «Про приватизацію державного майна» орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Якщо ж договір оренди укладено після набрання чинності цим Законом або в договорі, укладеному до набрання ним чинності, не передбачено викуп об'єкта оренди, приватизація такого об'єкта здійснюється відповідно до чинного законодавства (стаття 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
У відповідності до п. 16 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 25 Закону «Про оренду державного та комунального майна» орендоване майно приватизується згідно з чинним законодавством, тобто оренду з викупом як спосіб приватизації Закон не передбачає, а отже, відсутнє і переважне право орендаря на викуп об'єкта оренди, за винятком тих випадків, коли право на викуп такого майна було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом у редакції від 14.03.1995.
Таким чином, враховуючи викладені норми законодавства, приватизація комунального майна може здійснюватися шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу. При цьому, для здійснення приватизації комунального майна шляхом викупу, таке право повинно бути передбачене договором оренди або майно, повинно бути включене до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Колегією суддів встановлено, що договором оренди, укладеним між позивачем та КП «Оренда», право викупу об’єкта оренди (спірного приміщення) не передбачено. Крім того, як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, для здійснення приватизації комунального майна шляхом викупу/продажу на аукціоні відповідним органом місцевого самоврядування повинно бути прийнято рішення про включення такого майна до переліку об’єктів, що підлягають продажу за аукціоном або до переліку об’єктів, що підлягають викупу. Матеріали справи свідчать, що рішенням Подільської районної в м. Києві ради від 12.07.2007 № 227 спірне приміщення включене до переліку об’єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом аукціону.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватизація спірного приміщення була здійснена у відповідності до вимог чинного законодавства, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним аукціону, проведеного відповідачем 1, на підставі якого спірне приміщення було відчужене третій особі 2.
Таким чином, прийняття відповідачем 1 рішення про результати продажу приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, підвал загальною площею 33, 8 кв.м., не порушило переважне право позивача на викуп об’єкта оренди, оскільки у позивача відсутнє переважне право орендаря на викуп об'єкта оренди, а приватизація спірного приміщення була здійснена іншим способом ніж викуп об’єкта оренди.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Спілки дизайнерів України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Спілки дизайнерів України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 у справі № 21/43-9/206 - без змін.
Матеріали справи № 21/43-9/206 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді