КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2011 № 05-5-31/14134
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Білоус К.В.– довіреність №НЮ-468 від 29.07.2010;
від відповідача - Рагуліна О.В. – довіреність №ЦУПП-16 від 14.01.2011;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Львівська дирекція залізничних перевезень" ДТГО "Львівська залізниця"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 02.12.2010
у справі № 05-5-31/14134 ( .....)
за позовом Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця"
до Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України"
про стягнення боргу 36950 грн.
Суть ухвали і апеляційної скарги:
До господарського суду міста Києва передані вимоги Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” (далі – позивач) до Державного підприємства „Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України” (далі – відповідач) про стягнення 36950,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 було повернуто позовну заяву Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” та додані до неї матеріали без розгляду на підставі пунктів 1,3,6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).
Зазначена ухвала обґрунтована тим, що позов підписано представником за довіреністю - Федак Я.А., проте зразок підпису не міститься у довіреності, також, позивачем не подано доказів що підтверджують викладені в заяві обставини та доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою Державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська залізниця” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 скасувати, справу направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає що у Господарського суду міста Києва не було підстав для повернення позовної заяви Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” та доданих до неї документів без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.12.2010 апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.01.2011.
В судове засідання 17.01.2011 з’явилися представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Представник відповідача у судовому засіданні з вимогами та доводами апеляційної скарги погодився, зазначив, що ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши представників сторін Київський апеляційний господарський суд:
ВСТАНОВИВ:
Державне територіально-галузеве об’єднання „Львівська залізниця” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства „Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України” про стягнення суми штрафу за неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача у перевізних документах в розмірі 36950,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 було повернуто позовну заяву Державному територіально-галузевому об’єднанню „Львівська залізниця» без розгляду на підставі пунктів 1,3,6 частини 1 статті 63 ГПК України.
Форма і зміст позовної заяви визначені в статті 54 ГПК України.
Недодержання вимог статті 54 ГПК України щодо форми і змісту позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Порядок повернення судом позовної заяви без розгляду регламентується статтею 63 ГПК України, яка містить вичерпний перелік підстав, які тягнуть за собою повернення позовної заяви.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.
Як вбачається з позовних матеріалів позовна заява Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” підписана начальником Відокремленого підрозділу „Львівська дирекція залізничних перевезень - заступник начальника Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” – Я.А. Федак.
Додатком 5 до позовної заяви була подана довіреність від 29.07.2010 №НЮ-530 видана начальником Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” на ім’я Федака Я.А., згідно якої останній, зокрема, має право підписувати від імені Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” позовні заяви.
Висновок суду першої інстанції, що довіреність від 29.07.2010 №НЮ-530 не містить зразка підпису довіреної особи є безпідставним та необґрунтованим, оскільки частиною 2 статті 28 ГПК України зазначено, що довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Статтею 246 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що довіреність від 29.07.2010 №НЮ-530 відповідає вимогам закону, а отже місцевим господарським судом був безпідставно застосований пункт 1 частини першої статті 63 ГПК України при поверненні позовної заяви Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” без розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
У пункті 3.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що суд не вправі повернути позовну заяву також з мотиву недодання документів, що є доказами, оскільки позивач може їх надавати, а суд - вимагати їх надання до закінчення розгляду справ.
Пунктом 3.3 вищезазначених роз’яснень вказано якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Статтею 36 ГПК України закріплено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до пункту 2.1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» якщо подані копії документів викликають сумніви, господарський суд має право витребувати оригінали цих документів.
Як вбачається з позовних матеріалів, Державним територіально-галузевим об’єднанням „Львівська залізниця” у позовній заяві вказані обставини, на яких ґрунтується позовна вимога з посиланням на докази, що підтверджують викладені обставини, а також розрахунок розміру стягуваної суми.
Статтею 56 ГПК України на позивача при поданні позову покладено обов'язок надіслати іншій стороні (сторонам) копію позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторони немає. Виконання позивачем даної вимоги повинно бути підтверджено документами, що додаються до позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України).
Пунктом 6 статті 63 передбачено повернення позовної заяви без розгляду у зв’язку з неподанням доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї матеріалів.
Додатком 6 до позовної заяви Державним територіально-галузевого об’єднанням „Львівська залізниця” була додана належним чином завірена копія реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля.
Відповідно до пункту 3.3. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у позивача не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності - відповідну довідку підприємства зв'язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки законодавством не передбачено обов'язкового оформлення відправником такого опису і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов'язкового оформлення описів вкладення.
Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку що зазначені місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі обставини не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду. Тому ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 підлягає скасуванню.
Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення позовної заяви без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” на ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-31/14134 від 02.12.2010 скасувати.
3. Матеріали №05-5-31/14134 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
18.01.11 (відправлено)