АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц –21641/10
Головуючий у першій інстанції –Жуган Л.В. Категорія Ц-42
Доповідач – Суворов В.О.
РІШЕННЯ
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
2011 року січня місяця 12 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого – Суворова В.О.
суддів – Градовського Ю.М.
– Артеменко І.А.
при секретарі –Землянецькому Г.В.
за участю: представника ОСОБА_3- ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства Оборони України «Південьвійськбут»на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2010 року по справі за позовом Державного підприємства Міністерства Оборони України «Південьвійськбут» до ОСОБА_3 , Малиновського РВ ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області про виселення з кімнати №13 будинку 131 по вул. Щорса, м. Одеси, -
встановила:
10 вересня 2009 року ДП МОУ «Південьвійськбут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , Малиновського РВ ОМУ ГУ УМВС України в Одеській області про виселення з кімнати АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що відповідач проходив службу у військовій частині 16563. Рішенням командира військової частини 73501 від 28 грудня 1989 р. відповідачу надана спірна кімната для проживання.
Відповідач звільнився з роботи за власним бажанням, але квартиру не звільнив. Крім того, відповідач не сплачує квартирну плату. В зв’язку з зазначеним позивач в відповідності до ст. 132 ч.2 ЖК України просить виселити ОСОБА_3 з гуртожитку без права надання іншого житлового приміщення.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що він не звільнявся за власним бажанням з місця роботи, де йому була надана кімната, та у нього відсутня заборгованість за комунальні послуги.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 02 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог ДП МОУ «Південьвійськбуд» до ОСОБА_3, Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області про виселення з гуртожитку, зняття з реєстраційного обліку –відмовлено.
В апеляційній скарзі ДП МОУ «Південьвійськбуд» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення, яким просить задовольнити його вимоги, а що стосується позивних вимог про зобов’язання Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України зняти відповідача з реєстраційного обліку-закрити провадження по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 132 ч.ч.1,2 ЖК України сезонні тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв'язку з роботою чи навчанням.
Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину.
Згідно з п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР, від 12.04.1985, № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 Житлового кодексу України без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст. 125 Житлового кодексу України, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач з 16 липня 1979 року у порядку переводу був прийнятий на роботу у військову частину 52714 на посаду старшого інженера. 01 жовтня 1985 року згідно наказу №101 від 27 вересня 1985 р. переведений на посаду старшого інженера-заступника начальника 3 відділу. З 01 травня 1989 р. займав посаду заступника начальника відділу комплектації обладнання (а.с.56-57).
На підставі рішення командира військової частини 73501 від 28 грудня 1989 року відповідачу була надана для проживання кімната 13 в гуртожитку, що розташований у будинку 131 по вул. Щорса в м. Одесі, в яку відповідач вселився та проживає до теперішнього часу(а.с.15-16).
28 лютого 1994 р. в зв’язку з розформуванням військової частини 16563 в відповідності до п.5 ст. 36 КЗпП переведений у 21 КТТ. 01 березня 1994 р. прийнятий по переводу на посаду інженера військової частини 16563.
22 липня 1995 року позивач звільнений з займаної посади в відповідності до ст. 40 п.1 КЗпП України в зв’язку з зміненням в організації праці (а.с. 57).
Таким чином , судовою колегією встановлено, що звільнення з посади позивача не було обумовлено його власним бажання. На думку судової колегії звільнення позивача було вимушеним в зв’язку з реформуванням установи, де він працював. В зв’язку з зазначеним відсутні підстави для задоволення позивних вимог про виселення відповідача на підставі ст. 132 ЖК України.
Довід позовної заяви, що відповідач підлягає виселенню в зв’язку з тим, що він не сплачував комунальні послуги не заслуговує на увагу, вказана обставина не може бути підставою для виселення, оскільки не передбачена законом. Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідач сплатив заборгованість.
Суд першої інстанції відмовляючи в позові послався на те, що позивач не довів, що гуртожиток належить йому, а тому у нього відсутні підстави для звернення до суду. З вказаним судова колегія не може погодитися, оскільки позивач на підставі наказу Міністра оборони України №27 від 29 січня 1998 р. став правонаступником військової частини А 1983, якій належав вказаний гуртожиток.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив помилку, яка стосується фактичної сторони справи та правового обґрунтування рішення. Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" для усунення вказаних помилок необхідно змінити оскаржене рішення .
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виносячи рішення, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства Оборони України «Південьвійськбут»– задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 02 листопада 2010 року змінити.
Ухвалити по справі нове рішення, яким в позові Державного підприємства Міністерства Оборони України «Південьвійськбут»-відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
Ю.М. Градовський
І.А. Артеменко