Справа № 2а/2570/13/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Падій В.В.,
при секретарі Кондратенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Експрес-Банк" в особі Конотопської філії Акціонерного Банку "Експрес-Банк" до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленька А.М. про звільнення заставленого майна з-під арешту та скасування акту опису й арешту
В С Т А Н О В И В :
05.01.2011 року публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Експрес-Банк" в особі Конотопської філії Акціонерного Банку "Експрес-Банк" (далі – ПАТ АБ "Експрес-Банк") звернулось до суду з адміністративним позовом до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленька А.М. про звільнення з-під арешту заставного майна – автомобіля марки CITROEN C4, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить громадянці України ОСОБА_3, який знаходиться в заставі ПАТ АБ «Експрес – Банк» та скасування акту опису й арешту зазначеного автомобіля, складеного 11 грудня 2010 року підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.06.2007 року між АБ "Експрес-Банк" та громадянкою ОСОБА_3 був укладений договір №31107/12/к про надання кредиту на купівлю автотранспортного засобу, згідно з умовами якого банком був наданий кредит в сумі 21659,41 доларів США, терміном по 06.06.2014 року для придбання останньою автомобіля марки СITROEN C4. Банком належним чином та в обумовлені кредитним договором строки були виконані договірні зобов'язання та надані кредитні кошти в сумі 21 659,41 доларів США. Громадянкою ОСОБА_3. в РВ ДДАІ МВС України було оформлено Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії IIA № 002360, в особливих відмітках якого зазначено інформацію про кредит через АБ "Експрес - Банк". Забезпеченням виконання зобов'язань громадянки ОСОБА_3. за вищезазначеним кредитним договором є договір застави від 08.06.2007 року №117/07, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстраційним номером 1062. Крім цього, АБ "Експрес - Банк" був внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про приватне обтяження. 20 грудня 2010 року Конотопською філією ПАТ АБ «Експрес-Банк» отриманий лист від 13.12.2010 року № 10-26/305А/2 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленька А.М. про те, що на автомобіль марки CITROEN С4, реєстраційний номер НОМЕР_1, підрозділом примусового виконання рішень 11.12.2010 року складено акт опису й арешту. Вказані дії позивач вважає неправомірними та такими, які суперечать нормам чинного законодавства, оскільки відповідачем не визначено ні строк виникнення права застави, ні розмір кредитної заборгованості ОСОБА_3, ні вартості заставленого автомобіля.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просив відмовити та пояснив, що у нього в провадженні перебуває зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення боргів з ОСОБА_3. В ході здійснення виконавчого провадження, згідно довідки Ніжинського ВРЕР ДАІ, відповідачем встановлено, що за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на транспортний засіб СІTROEN C4, червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1. 11.12.2010 року відповідачем було складено акт, яким накладено арешт на вищезазначений автомобіль. Дана процесуальна дія, є гарантований засіб, який має за мету забезпечити виконання рішення суду. Твердження позивача про порушення відповідачем його прав та інтересів, в якості заставодержателя, вважає безпідставними, і тому просить відмовити у позові ПАТ АБ "Експрес-Банк" в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені Законом України від 24.04.199 року №606 XIV "Про виконавче провадження" (далі – Закон № 606 XIV).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України від 24.03.1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
Відповідно до ст. 5 Закону № 606 XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що в провадженні головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленька А.М., згідно постанови від 21.05.2009 року про об’єднання виконавчого провадження, (а.с. 44) перебуває зведене виконавче провадження, яке складається з виконавчих документів про стягнення боргів з ОСОБА_3
Відповідно облікової картки на зведене виконавче провадження № 305А/2, сума, що підлягає стягненню з боржника становить 480642,67 грн. (а.с 36 ).
Відповідно до ст. 3 Закону №606 XIV, вищезазначені виконавчі документи є такими що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.
На підставі ст. 24 Закону №606 XIV державним виконавцем було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з пропозицією боржникові, добровільно виконати виконавчі документи, та попереджено, що у разі невиконання в наданий строк, вони будуть виконані в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору. Проте, боржником у встановлений строк виконавчі документи не виконано.
Відповідно до положень статті 50 Закону №606 XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Як вбачається з матеріалів справи, в порядку виконання виконавчого провадження державним виконавцем проводились дії по виявленню майна боржника, на яке могло бути звернуто стягнення.
У зв'язку з ненадходженням відомостей про майновий стан боржника та відсутністю вільного від застави майна, керуючись ст. 55 Закону №606 XIV 11.12.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Леньком А.М. складений акт опису й арешту майна серії АА № 886553 (а.с.30-31), яким описано, накладено арешт та встановлено обмеження права користування автомобілем CITROEN C4, 2007 р.в. червоного кольору, хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1. З акту опису й арешту майна вбачається, що вартість автомобіля не визначена, оскільки для визначення його вартості необхідна участь експерта.
Постановою відповідача від 06 січня 2011 року призначений експерт, суб’єкт оціночної діяльності –ОСОБА_6, якого зобов’язано надати письмовий виновок з питань оцінки арештованого майна, а саме, автомобіля марки CITROEN C4, 2007 р.в. червоного кольору, хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1 у строк, що не буде перевищувати одного місяця з моменту одержання постанови.
Судом також встановлено, що відповідно до кредитного договору від 08.06.2007 року № 31107/12/к (а.с.9), укладеного між Акціонерним Банком "Експрес-Банк" в особі начальника Ніжинського відділення КФ АБ «Експрес–Банк» Землянського Сергія Григоровича та ОСОБА_3, згідно якого останньою отримано кредит в сумі 21659,41 доларів США, на строк 7 років для придбання автомобіля марки CITROEN C4, 2007 р.в.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави від 08.06.2007 року № 117/07, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрованого в реєстрі за № 5196232 (а.с. 12-14).
Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 606 XIV для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Відповідно до п. 5.3.4, п.5.3.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за №865/4158, на заставлене майно боржника може бути звернено й у тому числі, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, компенсуються витрати державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному Законом № 606 XIV.
Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону №606 XIV, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
На виконання вказаної вимоги, начальник підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області Палігін О.П. повідомив позивача листом від 13.12.2010 року за №10-26/305А/2 (а.с.7) про накладення арешту на заставлене майно
Суд зазначає, що статтями 12, 14 Закону України від 18.11.2003 року №1255-IV “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що на підставі черговості (виникнення) реєстрації обтяжень встановлюється їх пріоритет, внаслідок чого обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Судом встановлено, що позивач є обтяжувачем з вищим пріоритетом і не був позбавлений цього статусу на підставі акту опису й арешту майна серії АА № 886553 від 11.12.2010 року.
На підставі вищенаведеного, суд вважає, що доводи позивача про порушення відповідачем його прав та інтересів, в якості заставодержателя, на даному етапі примусового виконання є не обґрунтованими.
Суд зазначає, що відповідно до до ст. 1 Закону № 606 XIV виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження - це процесуальна дія державного виконавця, яка вчиняється, як гарантований засіб, для забезпечення виконання рішення суду.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що оскаржений акт опису й арешту майна серії АА № 886553 від 11.12.2010 року, винесений державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Леньком Андрієм Миколайовичем в межах Закону №606 XIV та не порушує прав та законних інтересів позивача.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Експрес-Банк" в особі Конотопської філії Акціонерного Банку "Експрес-Банк" до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. про звільнення заставленого майна з-під арешту та скасування акту опису й арешту не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Експрес-Банк" в особі Конотопської філії Акціонерного Банку "Експрес-Банк" до державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області Ленько А.М. про звільнення заставленого майна з-під арешту, відмовити повністю.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений ст. 185-186 КАС України.
Суддя Падій В.В.