Категорія №6.7
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 січня 2011 року Справа № 2а-9211/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: Банк І.А. (довіреність № 407 від 20.01.2011 року);
Мусюра Г.О. (довіреність № 7-2011 від 04.01.2011 року);
від відповідача: Шелупец Н.В. (довіреність від 17.12.2010 року, б/н);
третя особа: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - департамент виконання покарань у Луганській області про зобов’язання виконати вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
15.12.2009 року Контрольно-ревізійне управління в Луганській області (далі-Позивач) звернулось до суду з позовом до Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області (далі-Відповідач) про зобов’язання виконати вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування 837718,20 грн., у тому числі: зайво виплачених сум з оплати праці у сумі 23298,41 грн.; завищених витрат на оплату праці у сумі 589844,46 грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів у сумі 224575,33 грн.
В обґрунтування позовних вимоги, зазначає, що на виконання п.2.34 Плану роботи Головного КРУ України на II квартал 2010 року КРВ у м. Алчевську була проведена планова ревізія фінансово - господарської діяльності Алчевської виправної колонії №13 Управління Державного департаменту виконання покарань у Луганській області за період з 01.01.2008 по 30.04.2010 року.
За результатами ревізії було складено акт ревізії від 23.06.2010 №130-21/013, підписаний об'єктом контролю із запереченнями, на які надано висновки від 01.07.2010 року №130-14/698.
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачу було спрямовано вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 01.07.2010 року за №130-14/695. Однак на цей час відповідачем не відшкодовано порушення, що призвели до збитків на загальну суму 837718,20 грн.
1. Ревізією правильності встановлення надбавок за вислугу років особам рядового і начальницького складу за 2008, 2009 та січень-травень 2010 року встановлено, що при призначенні надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Відповідача, до вислуги років включалися періоди навчання у цивільних вищих навчальних закладах чим порушено вимоги п.1 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 року №393 (далі – Порядок № 393), який містить перелік робіт, які зараховуються до стажу і серед якого відсутнє навчання у цивільних навчальних закладах.
Відповідно до п.2 Порядку №393 час навчання у цивільних вузах зараховується до вислуги років додатково лише при призначенні пенсії згідно з п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Зазначене порушення призвело до завищення витрат на оплату праці внаслідок завищення надбавок за вислугу років 18-ти особам середнього і старшого начальницького складу відповідача на загальну суму 23 298,41 грн. та відповідно до зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 8 480,61 гривень.
2. Ревізією дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті відсоткової надбавки за вислугу років вільнонайманим працівникам відповідача встановлено, що протягом 2008, 2009 років та станом на 01.06.2010 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету вільнонайманим працівникам колонії (в тому числі медичним працівникам туберкульозної лікарні) нараховується та виплачується відсоткова надбавка за вислугу років (за безперервну роботу), яка не передбачена вимогами чинного законодавства для даної категорії працівників.
Згідно додатку №4 до Постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено схему тарифних розрядів посад (професій) робітників та у п. 3 Постанови визначено перелік надбавок та доплат до них. Аналогічні умови оплати праці затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних знань рядового і начальницького складу» від 11.11.2005 року №184.
Зазначені нормативно-правові акти не передбачають встановлення надбавки за вислугу років та безперервну роботу.
Проте, протягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року працівникам туберкульозної лікарні при колонії нарахована та сплачена надбавка за вислугу років (безперервну роботу) на загальну суму 533 064,50 грн., що не відповідає вимогам п.4 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», що призвело до проведення завищених витрат на оплату праці у загальній сумі 533 064,50 гривень.
Крім того, позивач зазначив, що потягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року працівникам відповідача, які не належать до військовослужбовців та не мають звань рядового і начальницького складу, не є державними службовцями, нарахована та сплачена відсоткова надбавка за вислугу років (безперервну роботу) у загальній сумі 60 318,11 грн., що не відповідає вимогам п.6 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 року № 1294 та не передбачена вимогами Постанови КМУ від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».
Зазначене порушення призвело до проведення завищених витрат на оплату праці на загальну суму 60 318,11 грн.
Таким чином, загалом відповідачем безпідставно встановлено відсоткову надбавку за вислугу років окремим працівникам колонії на загальну суму 593 382,61 грн. (533 064,50 грн. + 60 318,11), з яких відшкодовано 3 538,15 гривень.
3. Також, як наслідок по незаконно оплачених сумах з оплати праці зайво сплачено внески до державних цільових фондів на загальну суму 224 575,33 грн.
Відповідно до п.2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
З урахуванням зазначеного, представники позивача просили суд зобов'язати Алчевську виправну колонію №13 виконати Вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування 837 718,20 грн., у тому числі: зайво виплачених сум з оплати праці у сумі 23 298,41 грн.; завищених витрат на оплату праці у сумі 589 844,46 грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів у сумі 224 575,33 грн.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та надав письмові пояснення з цього приводу, в яких обґрунтовував свої заперечення наступним.
Згідно п.1 Положення про Алчевську виправну колонію № 13 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (далі – Алчевська ВК №13) підпорядковується управлінню державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області у тому числі і в питаннях нарахування грошового забезпечення та заробітної плати. Персоналом державного департаменту безпосередньо (щомісяця) здійснювався контроль за витрачанням коштів, перевірка основних фінансових документів та надання нормативної бази для вивчення та застосування в роботі.
Стосовно встановлення надбавок за вислугу років особам рядового і начальницького складу за 2008 рік, січень 2009 року – травень 2010 року представник відповідача пояснив, що бухгалтерією Алчевської ВК № 13 нарахування надбавки за вислугу років здійснювалось на підставі витягів з наказів управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, які були доведені до персоналу установи. А саме: Листа державного департаменту за № 90/2-5259 від 23.12.2004 року «Щодо окремих питань обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового та начальницького складу кримінально-виконавчої системи» та п.2 Постанови від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
Відносно нарахування та виплати відсоткової надбавки за безперервну роботу (вислугу років) вільнонайманим працівникам представник відповідача зазначив, що нарахування даної надбавки проводилось на підставі наказу державного департаменту від 25.05.2000 року за № 98 «Про затвердження інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи», який був обов’язковим для виконання установою.
В судовому засіданні представник відповідача усно визнав позов у повному обсязі та пояснив, що дійсно мали місце порушення, які були виявлені в ході ревізії, однак Алчевська ВК № 13 відповідно до свого положення та відомчих наказів була зобов’язана діяти саме таким чином.
Згідно з ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У суду не виникає сумнівів, що представник відповідача достовірно та добровільно визнав зазначені обставини у справі, а відтак зазначені обставини, що є предметом розгляду у цій справі можуть не доказуватися перед судом.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - державний департамент України з питань виконання покарань у Луганській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином з боку представника відповідача по справі, що не суперечить вимогам, встановленим КАС України стосовно повідомлення осіб про судовий розгляд адміністративної справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Відповідно до п.2.34 Плану роботи Головного КРУ України на II квартал 2010 року КРВ у м. Алчевську була проведена планова ревізія фінансово - господарської діяльності Алчевської виправної колонії №13 Управління Державного департаменту виконання покарань у Луганській області за період з 01.01.2008 по 30.04.2010 року.
За результатами ревізії було складено акт ревізії від 23.06.2010 №130-21/013, підписаний об'єктом контролю із запереченнями, на які надано висновки від 01.07.2010 року №130-14/698 (аркуші справи 6-36).
Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачу було спрямовано вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 01.07.2010 року за №130-14/695 (аркуші справи 37-39). Однак на цей час у суду відсутні докази того, що відповідачем відшкодовано порушення, які були виявлені в ході зазначеної ревізії, що призвели до збитків на загальну суму 837718,20 грн.
Ревізією було встановлено, по-перше: ревізією правильності встановлення надбавок за вислугу років особам рядового і начальницького складу за 2008, 2009 та січень-травень 2010 року встановлено, що при призначенні надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу відповідача, до вислуги років включалися періоди навчання у цивільних вищих навчальних закладах чим порушено вимоги п.1 «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», затвердженого постановою КМУ від 17.07.1992 року № 393 (далі – Порядок № 393), який містить перелік робіт, які зараховуються до стажу і серед якого відсутнє навчання у цивільних навчальних закладах.
Відповідно до п.2 Порядку №393 час навчання у цивільних вузах зараховується до вислуги років додатково лише при призначенні пенсії згідно з п. а ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Зазначене порушення призвело до завищення витрат на оплату праці внаслідок завищення надбавок за вислугу років 18-ти особам середнього і старшого начальницького складу відповідача на загальну суму 23 298,41 грн. та відповідно до зайвого нарахування та перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 8 480,61 гривень.
По-друге: ревізією дотримання законодавства при встановленні, нарахуванні та виплаті відсоткової надбавки за вислугу років вільнонайманим працівникам відповідача встановлено, що протягом 2008, 2009 років та станом на 01.06.2010 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету вільнонайманим працівникам колонії (в тому числі медичним працівникам туберкульозної лікарні) нараховується та виплачується відсоткова надбавка за вислугу років (за безперервну роботу), яка не передбачена вимогами чинного законодавства для даної категорії працівників.
Згідно додатку №4 до Постанови КМУ від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» затверджено схему тарифних розрядів посад (професій) робітників та у п. 3 Постанови визначено перелік надбавок та доплат до них. Аналогічні умови оплати праці затверджені наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань «Про впорядкування умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних знань рядового і начальницького складу» від 11.11.2005 року №184.
Зазначені нормативно-правові акти не передбачають встановлення надбавки за вислугу років та безперервну роботу.
Проте, протягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року працівникам туберкульозної лікарні при колонії нарахована та сплачена надбавка за вислугу років (безперервну роботу) на загальну суму 533 064,50 грн., що не відповідає вимогам п.4 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 року №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», що призвело до проведення завищених витрат на оплату праці у загальній сумі 533 064,50 гривень.
Крім того, позивач зазначив, що потягом періоду з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року працівникам відповідача, які не належать до військовослужбовців та не мають звань рядового і начальницького складу, не є державними службовцями, нарахована та сплачена відсоткова надбавка за вислугу років (безперервну роботу) у загальній сумі 60 318,11 грн., що не відповідає вимогам п.6 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 року № 1294 та не передбачена вимогами Постанови КМУ від 30.08.2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».
Зазначене порушення призвело до проведення завищених витрат на оплату праці на загальну суму 60 318,11 грн.
Таким чином, суд погоджується з висновками представників позивча про те, що загалом відповідачем безпідставно встановлено відсоткову надбавку за вислугу років окремим працівникам колонії на загальну суму 593 382,61 грн. (533 064,50 грн. + 60 318,11), з яких було відшкодовано лише 3 538,15 гривень.
По-третє: як наслідок по незаконно оплачених сумах з оплати праці зайво сплачено внески до державних цільових фондів на загальну суму 224 575,33 грн.
Відповідно до п.2 ст.15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
З урахуванням викладеного, представники позивача, на думку суду обґрунтовано просили суд зобов'язати Алчевську виправну колонію №13 виконати Вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування 837 718,20 грн., у тому числі: зайво виплачених сум з оплати праці у сумі 23 298,41 грн.; завищених витрат на оплату праці у сумі 589 844,46 грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів у сумі 224 575,33 грн.
Позивач вказує на те, що до теперішнього часу вимога КРУ в Луганській області від 01.07.2010 року №130-14/695 не виконано в повному обсязі.
Пунктом 7 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в України» передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам у районах, містах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Згідно з п. 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в України» від 26.01.1993 року № 2939-ХП (далі-Закон № 2939) за наслідками проведеної ревізії на адресу відповідача були направлені обов'язкові вказівки (вимога) КРУ в Луганській області від 01.07.2010 року №130-14/695, яку відповідач отримав 01.07.2010 року, що підтверджується відповідним підписом (аркуші справи 37-39).
Згідно п.10 ст.10 Закону № 2939 органам державної контрольно-ревізійної служби надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою, не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.
Визначення підконтрольних установ наведено у ч.1 ст.2 Закону, до яких належать міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
Оскільки згідно з ст.2 Закону № 2939 контроль за використовуванням і збереженням державного майна і бюджетних засобів покладений на органи державної контрольно-ревізійної служби, позивач має правові підстави, відповідно до вимог чинного законодавства, для проведення ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача.
Відповідачем не було оскаржено до суду вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області від 01.07.2010 року №130-14/695, а відтак вона є чинною та підлягає обов’язковому виконанню з боку відповідача.
Згідно акту № 130-21/013 від 23.06.2010 року, підставою для прийняття вимоги стали висновки ревізії щодо порушення чинного законодавства України при встановлені надбавок за вислугу років особам рядового і начальницького складу Алчевської ВК № 13 за 2008, 2009 та січень-травень 2010 року, встановленні, нарахуванні та виплаті відсоткової надбавки за вислугу років вільнонайманим працівникам відповідача протягом 2008, 2009 років та станом на 01.06.2010 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету та як наслідок по незаконно оплачених сумах з оплати праці зайво сплачених внесків до державних цільових фондів.
Зазначені факти достатньо обґрунтовано позивачем, підтверджено наявними в матеріалах справи документами та не спростовано представником відповідача під час судового засідання. Тому суд вважає позовні вимоги, в частині зобов’язання відповідача забезпечити повне відшкодування збитків до загального фонду бюджету Луганської області на загальну суму 837 718,20 грн., такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Алчевської виправної колонії № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - департамент виконання покарань у Луганській області про зобов’язання виконати вимогу від 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування грошових коштів задовольнити повністю.
Зобов’язати Алчевську виправну колонію № 13 управління державного департаменту виконання покарань у Луганській області, код ЄДРПОУ - 08562750 (94203, Луганська область, м. Алчевськ, вул.. Матросова, 23) виконати вимогу Контрольно-ревізійного управління в Луганській області 01.07.2010 року № 130-14/695 в частині відшкодування в сумі – 837 718,20 (вісімсот тридцять сім тисяч сімсот вісімнадцять грн. 20 коп.) грн., у тому числі: зайво виплачених сум з оплати праці у сумі – 23 298,41 (двадцять три тисячі двісті дев’яносто вісім грн. 41 коп.) грн.; завищених витрат на оплату праці у сумі -589 844,46 (п’ятсот вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сорок чотири грн. 46 коп.) грн.; зайво сплачених внесків до державних цільових фондів у сумі – 224 575,33 (двісті двадцять чотири тисячі п’ятсот сімдесят п’ять грн. 33 коп.) грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови був складений та підписаний 25 січня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін